Ускладнення після перелому

Перелом – це розрив кісткової тканини, який відбувається під дією сили, що перевищує механічну міцність структури кістки. Перелом, зазвичай, відбувається з пошкодженням прилеглих м’яких тканин – м’язів, жирової тканини, шкіри. Якщо кістка проколює шкіру, це називається відкритим переломом. Якщо порушення цілісності кістки не спричинило розриву м’яких тканин (у тому числі шкіри), перелом вважається закритим.

Класифікація переломів

Класифікація перелому за закритим і відкритим типом є основою діагностики. Відкриті переломи з ушкодженням шкіри набагато більш небезпечні. Оскільки, вони пов’язані з сильною кровотечею і ризиком ранової інфекції.

Але, крім цього, перелом кістки можна розділити за механізмом, який призвів до травми.

Види переломів:

Перелом згинання.
Така травма, переважно, зачіпає вузьку частину довгих кісток і після неї відбувається значний вигин під кутом, з деформацією кістки.

Кручені переломи.
При цьому виді травми частини зламаної кістки повернені один до одного вздовж осі.

Відривний вид перелому кістки.
Така травматизація відбувається, коли зв’язки та м’язи сильніші за кістку, що при раптовому напруженні порушує цілісність окістя.

Перелом через зсув.
Під впливом травми одна частина кістки зсувається відносно іншої.

Також, переломи бувають поперечними, косими, гвинтоподібними, скалковими, вбитими, поздовжніми тощо.

А ще виділяють класифікатор за локалізацією – переломи малогомілкової кістки, човноподібної кістки, стегнової кістки, таранної кістки, п’ясткової кістки, гомілкової кістки, ліктьової кістки, кісток таза, плеснової кістки, плечової кістки, променевої кістки, кісток носа, тазостегнової кістки, п’яткової кістки, виличної кістки, лицьової кістки, кісток черепа, скроневої кістки, під’язикової кістки, стопи, тім’яної кістки, передпліччя, потиличної кістки, гомілки, плесна, сідничної кістки, клубової кістки, трубчастих кісток, ґратчастої кістки, шилоподібної кістки, кубоподібної кістки, гачкоподібної кістки, зап’ястя, півмісяцевої кістки, великих кісток, великогомілкової кістки, тригранної кістки, плоских кісток та інші подібні травми.

Етіологія

Переломи, найчастіше, виникають в результаті:

дорожньо-транспортної пригоди;
спортивних травм;
падіння з висоти;
сильного удару;
спотикання;
і деяких інших нещасних випадків.

У таких випадках, причини перелому базуються на дії зовнішньої сили, яка призводить до зламаної кістки. Але, крім цього, переломи також виникають і в результаті патологічних уражень – остеопороз, рак тощо. Якщо причина криється в первинному захворюванні, досить невеликого зусилля.

Етапи загоєння переломів

Перший період – формування гематоми, зазвичай триває кілька днів. Ознаки перелому протягом цього часу – гіперемія, набряк і кровотеча з пошкоджених тканин (при відкритому виді).
Другий етап – резорбція гематоми. Триває близько 10 днів, відбувається поступове розсмоктування гематоми. Утворюється так звана грануляційна тканина.
Третій період – триває близько 15 днів. Відбувається васкуляризація грануляційної тканини та проникнення в осередок кістки.
Четвертий етап – формування кістки. Триває 5-10 тижнів. Формується нова кістка, яка ще не досить міцна з точки зору механіки. У цей період порушення іммобілізації може призвести до утворення помилкового суглоба.
П’ятий період – ремоделювання, дозрівання і формування кісток. Його довжина залежить від зіткнення фрагментів, віку пацієнта і локалізації перелому.

Клінічні прояви

Симптоми перелому представляють чітку клінічну картину:

сильний біль в зоні локалізації травми, що не проходить;
неприродна блідість шкіри або її посиніння;
поколювання і/ або втрата чутливості;
помітна набряклість в місці травми;
непідконтрольність зони пошкодження (особливо це помітно у випадках з кінцівками, шиєю, спиною);
втрата пульсу нижче пошкодженої області;
деформація контурів кінцівки.

На підставі симптомів перелому можна відразу припустити вірний діагноз.

Особливості проблеми при вагітності

Крім больових симптомів, вагітну чекають і інші небезпеки:

перелом може супроводжуватися травматичним шоком, що завжди негативно позначається на дитині;
проведення рентгенографічного дослідження місця перелому може нашкодити плоду;
лікування часто пов’язано з застосуванням знеболювальних препаратів, протизапальних засобів і антибіотиків, дія яких на плід може бути вкрай негативною.

Тому, важливо, щоб процес лікування супроводжувався наглядом і консультацією гінеколога, що відкоригує прийом певних препаратів.

Особливості переломів у дітей

Переломи широко поширені серед дітей і підлітків. Вони є результатом підвищеної фізичної активності. Невідкладна допомога полягає в накладанні шини перед транспортуванням до лікаря або в лікарню.

Якщо перелом відкритий, обов’язково потрібно закрити рану стерильною тканиною. Дитині не можна давати пити або їсти, тому що дитячий травматолог може призначити операцію на підставі огляду та проведеного рентгена.

При лікуванні дитина страждає як від болю, так і від обмежень в рухливості, що може завдати психологічної шкоди. Тому, до дітей необхідно проявляти креативний підхід, щоб вбити нудьгу й організувати час відновлення.

Переломи у дітей гояться набагато швидше, ніж у дорослих.

Ускладнення

Ускладнення переломів діляться на кілька типів – місцеві, пізні, загальні.

Місцеві ускладнення:

відкритий перелом (рана біля перелому);
кісткова інфекція;
ушкодження суглоба;
пошкодження нерва;
ушкодження сусідніх органів тощо.

Пізні ускладнення:

Посттравматичний остеомієліт
Ускладнення кісткового зрощення
Спільні контрактури
М’язова атрофія
Пізні тромботичні синдроми та пов’язані з ними емболії
Хронічні больові синдроми

Загальні ускладнення:

травматичний шок;
пневмонія;
легеневі ускладнення тромбоемболічної природи;
пролежні.

Перша допомога при переломах

Перша допомога при переломах передбачає комплекс послідовних дій:

Якщо пошкоджена ділянка затиснута, наприклад, взуттям або одягом, її треба відкрити для запобігання можливої ішемії.
Перелом (особливе, якщо це кінцівка) треба іммобілізувати підручними засобами (наприклад, двома палицями). На імпровізованій шині обов’язково потрібно вказати час накладання.
Відкритий перелом вимагає спеціалізованого підходу: бажано зробити стерильну пов’язку з мінімальним тиском. При відсутності стерильної тканини, бинта – використовуйте найменш забруднений одяг тощо.
Перша допомога при переломі хребта вимагає знеболювання і знерухомлення постраждалого. Його кладуть на тверду горизонтальну поверхню і фіксують голову.
При переломах таза іммобілізацію проводять в позі «жабки», коли коліна зігнуті, а під них підкладений валик. Що стосується перелому ребер, то тут спеціальна іммобілізація не потрібна.

Діагностика переломів

Діагностика перелому відбувається в травматологічному відділенні або в травмпункті. Щоб розпізнати травму, лікар спочатку перевіряє пульс і реакцію пошкодженої зони. Потім проводиться рентген у двох проєкціях. У деяких ситуаціях виправдано проведення магнітно-резонансної томографії або КТ. Ультразвукове дослідження проводиться для оцінки ступеня пошкодження м’яких тканин. Лікування призначається ортопедом на підставі діагностики перелому, яка дозволяє точно визначити місце і тип пошкодження.

Лікування переломів

Лікування перелому залежить від тяжкості травми, віку пацієнта та наявності супутніх захворювань. Для неускладнених переломів використовується гіпсова іммобілізація пошкодженої кістки та сусідніх суглобів. Вона дозволяє утримувати зламані кістки в анатомічному положенні.

При лікуванні переломів можуть призначатися знеболювальні засоби, антибіотики та протизапальні препарати.

Після іммобілізації, яка триває 4-6 тижнів, необхідна реабілітація. Для цього призначають ЛФК, масаж і фізіотерапію.

Операція при переломі потрібна при:

відкритих переломах;
складних переломах з пошкодженням нервів або судин;
закритих тріщинах, в яких її орієнтація не може бути збережена.

Що не можна робити при переломах?

Помилки при наданні першої допомоги можуть мати негативний вплив на процес одужання.

Тому, при наданні допомоги при переломах заборонено:

смикати або намагатися вправити кістки самостійно;
торкатися, підіймати, перетягувати та садити хворого без належних медичних знань (при травмі хребта, тазу);
проявляти зайву активність і напружуватися (перелом ребер).

Контроль виліковності

Лікуванням і контролем виліковності переломів займаються травматолог, хірург або ортопед – в залежності від виду перелома. Одужання в кожному випадку носить індивідуальний характер. Відсутність болю, повернення функціональності ураженій кістці, позитивна динаміка при реабілітації дозволяють судити про повернення до нормального життя.

Профілактика

Профілактика переломів включає кілька рекомендацій:

носити зручне неслизьке взуття;
рухатися розміреним кроком;
не підіймати важкі предмети;
уникати екстремальних видів спорту;
слідкувати за станом кісток;
правильно харчуватися;
уникати ризиків під час пересування на транспорті тощо.

Поради та рекомендації

Щоб запобігти переломам у дітей, постарайтеся прибрати перешкоди на їх шляху під час рухливих ігор – стільці, табуретки, столи тощо, переконайтеся, що в раціоні вашої дитини достатньо кальцію, вітамінів групи В і D, зробіть ваш будинок безпечним (закріпіть всі шафи та полиці, щоб вони не перекинулися), поясніть дитині можливі небезпеки. Але, не обмежуйте в русі. Дитинство має бути активним. Це – запорука здорового життя!

Який лікар лікує переломи?

Лікування перелому в Києві забезпечить грамотна команда лікарів клініки МЕДІКОМ (підрозділи на Оболоні та Печерську). Наші травматологи, ортопеди, хірурги та фахівці супутніх спеціалізацій проведуть повну діагностику, зафіксують перелом і підберуть ефективне лікування, яке скоротить період реабілітації. Щоб викликати бригаду невідкладної допомоги клініки або записатися на прийом до травмпункту, зателефонуйте в наш кол-центр!

Бутнік Ростислав Олександрович

Дитячий лікар-ортопед-травматолог другої категорії, дитячий лікар-хірург першої категорії

Денисенко Олександр Олександрович

Лікар ортопед-травматолог вищої категорії

Копєйкін Ігор Іванович

Лікар ортопед-травматолог першої категорії

Костюк Віктор Юрійович

Лікар-онкохірург, ортопед-онколог 2-ї категорії

Павленко Олексій Володимирович

Лікар ортопед-травматолог другої категорії

Рибак Вадим Ігорович

Лікар ортопед-травматолог другої категорії

Усаковський Микола Георгійович

Завідувач ортопедичного відділення, лікар ортопед-травматолог вищої категорії

Христенко Юрій Олексійович

Дитячий ортопед-травматолог, дитячий хірург

Вiдгуки

30.08.2020 09:48

Екатерина Миляева

Спасибо. С активным отдыхом на природе это сейчас очень актуально!

20.06.2020 15:13

Ирина Николаевна

Лето и переломы лучшие друзья. Буквально позавчера возле нас гуляла детвора и мальчишка упал с вишни и получив открытый перелом. А я не понимаю чем помочь, и как бы не навредить(( Так что статью сохранила спасибо за информацию

27.05.2020 16:50

Валерия

Информация полезная и главное понятно изложена, теперь в такой ситуации не растеряюсь!

16.04.2020 21:03

Нина Сокол

Как мама троих мальчуганов, могу сказать лишь спасибо за такую полезную статью

23.02.2020 10:08

Мария Шева

Слава Богу не было еще переломов, тьфу тьфу не у меня ни у детей. Но всякое бывает, информация полезная, пригодится… в закладки

15.01.2020 12:17

Павленко Наташа

Для мамы трех сорванцов – незаменимо)

21.12.2019 19:22

Андрей

Какая интересная и полезная информация

10.10.2019 17:05

Арина Даниловна

Спасибо, очень познавательно.

02.09.2019 18:43

Карина

Перелом не дай бог, но теперь понятно, что изначально предпринять.

30.06.2019 16:28

Полина Макарова

Спасибо, сохраню для себя!

Показати ще 3

Всього 10 відгуків

залишити відгук

Источник

Ускладнення від переломів

Ця стаття призначена для Медичні працівники

Професійні довідкові статті призначені для використання медичними працівниками. Вони написані британськими лікарями і базуються на дослідних даних, Великобританії та європейських рекомендаціях. Ви можете знайти одного з наших медичні статті більш корисним.

Ускладнення від переломів

Ранні ускладнення
Пізні ускладнення переломів

Переломи є поширеними: більшість людей переживають принаймні одну протягом життя. При сучасному лікувально-хірургічному лікуванні найбільш загоюються без проблем або значні втрати функції. Однак переломи пов’язані з цілим рядом ускладнень. Гострі ускладнення, як правило, відбуваються внаслідок первинної травми і включають ушкодження нервово-судинних і м’яких тканин, втрату крові і локалізовані забруднення і інфекції. Відкладені ускладнення можуть виникати після лікування або в результаті початкового лікування і можуть включати порушення, емболічні ускладнення, остеомієліт і втрату функції.

Ризик ускладнень залежить від конкретного перелому, його місця, обставин і складності, якості управління, специфічних для пацієнта факторів ризику, таких як вік і супутні захворювання, а також діяльність після переломів, таких як повітряний рух і нерухомість.1

Фактори ризику

Ускладнення переломів часто визначаються різноманітними, і в їхній оцінці відсутній консенсус, що ускладнює їх оцінку. Ускладнення чітко змінюються в залежності від місця перелому і характеру, а також від якості хірургічного втручання, але багато хто з них також змінюється з такими атрибутами пацієнта, як вік, стан харчування, статус куріння та вживання алкоголю. Ретроспективне дослідження з використанням бази даних досліджень Великобританії визначило основні фактори ризику загоєння ускладнень (затримка вступу, несоюзування або злиття), незалежно від місця перелому, як:

Діабет (тип 1 або тип 2).
Використання нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗП) протягом 12 місяців.
Нещодавня аварія на транспортному засобі (один місяць або менше до перелому).
Естрогенсодержащая гормональна терапія (хоча це може бути прокси для остеопорозу).

Звичайне зцілення переломів

Процес нормального загоєння переломів включає:

Запалення – з набряком, що триває 2-3 тижні.
М’яке формування каллусу – зменшення набряку, коли починається формування нової кістки, місце переломів посилюється. Це триває до 4-8 тижнів після травми і не видно на рентгенівському знімку.
Жорстке формування калюсу як нових кісткових мостів переломного ділянки. Це видно на рентгенівському знімку і має заповнити перелом 8-12 тижнів після травми
Кісткове ремоделювання – кісткові ремоделі для корекції деформацій за формою і міцністю навантаження. Це може зайняти кілька років, залежно від сайту.

Для того, щоб відбулося лікування, на місці потрібна адекватна стабільність, кровопостачання та адекватне харчування. Частота загоєння залежить від людини, і, ймовірно, скомпрометована вищезазначеними факторами ризику, віком та супутньою патологією.

Ускладнення переломів, такі як надмірне кровотеча або компроміс м’яких тканин, інфекція, нервово-судинна травма, наявність складних кісткових ушкоджень, таких як дроблення або розщеплення, і сильна травма м’яких тканин, будуть явно подовжуватися і, можливо, перешкоджати або запобігати цьому процесу загоєння.

Ранні ускладнення

Небезпечні для життя ускладнення

До них відносяться пошкодження судин, такі як порушення функціонування стегнової артерії або її головних гілок шляхом перелому стегнової кістки, пошкодження артерій тазу шляхом перелому тазу.
Пацієнти з множинними переломами ребер можуть розвинути пневмоторакс, грудку і дихальний компроміс.
Переломи стегна, особливо у літніх пацієнтів, призводять до втрати рухливості, що може призвести до пневмонії, тромбоемболічної хвороби або рабдоміолізу.

Місцеві

Судинна травма.
Вісцеральна травма, яка завдає шкоди структурам, таким як мозок, легені або сечовий міхур.
Пошкодження навколишніх тканин, нервів або шкіри.
Гемартроз.
Складний синдром (або ішемія Волькмана).
Інфекція рани – більш поширена для відкритих переломів.
Пухирі розриви.

Системні

Жирова емболія.
Шок.
Тромбоемболія (легенева або венозна).
Загострення основних захворювань, таких як діабет або ішемічна хвороба (CAD).
Пневмонія.

Синдром відсіку

Див. Окрему статтю Синдром відсіку.

Жирова емболія

Див. Окрему статтю Синдром жирної емболії.

Пухирі розриви

Це відносно рідкісне ускладнення переломів (2,9% переломів, що поступили в лікарню в одній серії) в місцях, де шкіра прилипає щільно до кістки з невеликими проміжними м’якими тканинами. Приклади включають щиколотки, зап’ясті, лікті і стопи.

На місці перелому формуються пухирі розривів і змінюють управління і ремонт, що часто вимагає раннього видалення листа і іммобілізації спальним місцем з підйомом кінцівок. Вважається, що вони є результатом великих штамів, що наносяться на шкіру під час початкової деформації руйнування, і вони схожі на опіки другого ступеня, а не на тертя. Вони можуть бути чіткими або геморагічними, і вони можуть призводити до хронічних виразок і інфекцій, з рубцями на кінцевому лікуванні. Управління передбачає затримку хірургічного втручання і лиття. Срібний сульфадиазин, здавалося, в одному огляді сприяв повторній епітелізації.2

Фактори ризику, крім ділянки, включають будь-який стан, який спричиняє слабке загоєння шкіри, включаючи діабет, гіпертонію, куріння, надлишок алкоголю та захворювання периферичних судин.3

Пізні ускладнення переломів

Місцеві

Затримний союз (перелом займає більше часу, ніж нормальний до загоєння).
Малюніон (перелом не загоюється при нормальному вирівнюванні).
Несоюз (перелом не загоюється).
Жорсткість суглоба.
Контрактури.
Myositis ossificans.
Аваскулярний некроз.
Альгодистрофія (або атрофія Судека).
Остеомієліт.
Порушення росту або деформація.

Системні

Гангрена, правця, септицемія.
Страх мобілізації.

Проблеми з загоєнням кісткової тканини (несоюзу, затримкою профспілки і згубної хвороби)

Відстрочене об’єднання – це нездатність консолідації перелому протягом очікуваного часу, який змінюється залежно від місця та характеру перелому, і таких факторів, як вік. Процеси зцілення продовжуються, але результат невизначений.

Відсутність профспілок виникає тоді, коли немає ознак загоєння після> 3-6 місяців (залежно від місця перелому). Несоюзу є однією кінцевою точкою затриманого об’єднання. Різниця між затримкою профспілок та не-союзом може бути дещо довільною: хоча переломи, як правило, можуть загоюватися через 3-4 місяці, це буде змінюватися у випадку відкритих переломів і тих, які пов’язані з судинним ушкодженням, а також у присутності пацієнта. фактори ризику, описані нижче. Однак, як правило, не об’єднуються, коли всі процеси зцілення припинилися, і об’єднання не відбулося.

Малюніон виникає, коли фрагменти кісток приєднуються в незадовільному положенні, зазвичай через недостатнє зниження.4

Фактори, що впливають на затримку об’єднання

Сильне пошкодження м’яких тканин.
Недостатнє кровопостачання.
Інфекція.
Недостатнє розбиття.
Надмірна тяга.
Старший вік.
Важка анемія.
Діабет.
Низький рівень вітаміну D.
Гіпотиреоз.
Медикаменти, включаючи НПЗЗ та стероїди.
Інфекція.
Складний / складний перелом.
Остеопороз.

Фактори, що розпоряджаються несоюзом
Відсутність профспілок відбувається приблизно в 1% всіх переломів, але частіше зустрічається у переломах нижньої частини ноги (19% несоюзу) або там, де відбувається рух на місці перелому. Факторами ризику є всі вищезазначені, а також:

Занадто великий простір для перетворення каменю на міст.
Інтерпозиція окістя, м’язів або хрящів.
Кістковий сайт з обмеженим кровопостачанням: деякі ділянки є більш вразливими до компромісу кровопостачання переломом (наприклад, лопатоподібної, голови та шиї стегнової кістки, гомілки).

Презентація несоюзу

Біль на місці перелому, що зберігається місяцями або роками.
Невикористання кінцівки.
Ніжність і набряклість.
Жорсткість суглобів (тривале> 3 місяці).
Рух навколо місця перелому (псевдоартроз).
Пальпується зазор на місці перелому.
Відсутність калюсу (відремонтованої кістки) або відсутність прогресуючої зміни калюсу передбачає затримку об’єднання.
Закриті медулярні порожнини свідчать про несоюз.
Рентгенологічно, кістка може виглядати неактивною, припускаючи, що область є аваскулярною (відома як атрофічне несоюз) або може бути надмірне утворення кісток з обох сторін розриву (відоме як гіпертрофічне несоюз).

Управління несоюзом
Нехірургічні підходи:

Ранній підшипник ваги та лиття можуть бути корисними для уповільненого профспілки та несоюзу.
Іноді можна використовувати стимуляцію кісток. Це забезпечує імпульсні ультразвукові або електромагнітні хвилі, щоб стимулювати формування нової кістки.Вона повинна використовуватися до однієї години щодня, а для її ефективності може знадобитися кілька тижнів.5
Медичне лікування, таке як терипаратид, також використовувалося для сприяння загоєнню переломів, особливо у пацієнтів з остеопорозом.6

Хірургічні підходи:

Дебридмент для встановлення здорової васкулярності без ураження інфекціями на місці перелому.
Пересадка кісток для стимулювання формування нового калюсу. Кістка може бути взята від пацієнта або може бути трупною.
Замінники кісткових трансплантатів / остеобіологія.
Внутрішня фіксація зменшує і стабілізує перелом. (Кісткова щеплення не забезпечує стабільності).
Залежно від типу несоюзу будь-яка комбінація перерахованих вище

Myositis ossificans

Myositis ossificans відбувається, коли кальцифікати і кісткові маси розвиваються в м’язах і можуть виникати як ускладнення переломів, особливо в надкондилярних переломах плечової кістки.7 Стан має тенденцію проявлятися з болем, болючістю, вогнищевим набряком і контрактурами суглобів / м’язів. Уникайте надмірної фізіотерапії, відпочивайте в суглобі, поки болі не вщухнуть, НПЗП можуть бути корисними і враховувати висічення після стабілізації ураження (зазвичай 6-24 місяці). Це може бути важко відрізнити від остеогенної саркоми.8

Альгодистрофія

Альгодістрофія, також відома як атрофія Судека, є формою рефлекторної симпатичної дистрофії (або складного регіонального больового синдрому типу 1), зазвичай зустрічається в руці або стопі. 89% рефлекторних симпатичних дистрофій слідують за травмою, особливо переломами.9 Розвивається безперервний, гострий біль, що супроводжується спочатку місцевим набряком, теплом і почервонінням, прогресуючим до блідості і атрофії. Рух страждаючої кінцівки дуже обмежений. Лікування, як правило, багатостороннє:

Реабілітація – фізіотерапія і трудова терапія для зниження чутливості і поступового підвищення толерантності до вправ.
Психологічна терапія.
Управління болями – нерідко складно і з оспорюваною доказовою базою. Застосовуються підходи для лікування невропатичного болю (наприклад, амітриптилін, габапентин, опіоїди), стероїди, кальцитонін, внутрішньовенні бісфосфонати та регіональні блоки.10

Ятрогенні ускладнення лікування перелому

Відливання
Слабке розміщення лиття може призвести до проблем з отруєнням, або через те, що кістки не точно вирівняні, або тому, що перелом недостатньо іммобілізований.

Пролонгована іммобілізація, або «лита хвороба», може створити порушення кровообігу, запалення і захворювання кісток, що призводить до остеопорозу, хронічного набряку, атрофії м’яких тканин і жорсткості суглобів. Хороша фізіотерапія допоможе уникнути цих проблем. Зліпки також можуть викликати:

Виразки під тиском
Термічні опіки при затвердінні гіпсу
Тромбофлебіт

Пацієнти потребують чіткої інформації про керування литтям – наприклад, про збереження сухості, про повідомлення про посилення болю або поколювання. Можливо, треба обрізати чи потерти гострі кромки на шкірі. Слабке керування литтям, що призводить до вологості шкіри під гіпсом, може впливати на цілісність шкіри, що збільшує ризик інфікування.

Відливи призводять до деякої втрати щільності кісткової тканини в ураженої кінцівки, явище, яке спостерігається незалежно від типу лиття або майстерності. 11

Тяга
Тракція запобігає мобілізації пацієнтів, викликаючи додаткові втрати м’язів і слабкість. Інші ускладнення тяги включають:

Виразки під тиском.
Пневмонія / інфекції сечовивідних шляхів.
Постійні контрактури підножків.
Перонеальний параліч нервів.
Інфекція шлункового тракту.
Тромбоемболія.

Зовнішня фіксація
Проблеми, викликані зовнішньою фіксацією, включають:

Інфекція шлункового тракту.
Звільнення або обрив штифта.
Втручання в рух суглоба.
Нейро-судинне ураження внаслідок розміщення шпильки.
Нерівномірність у зв’язку з поганим розміщенням фіксатора.
Психологічні ускладнення: зовнішня фіксація може мати масовий психологічний вплив на пацієнта. Змінюється зображення тіла і відчуття видимої інвалідності, деформації або каліцтва. Деяким пацієнтам доводиться пристосовувати свій пристрій і допомагати при догляді за допомогою штифтів, що також може бути страшним. Надання адекватної інформації перед фіксацією, де це можливо, і підтримка та інформація після процедури є важливою частиною догляду.12

Чи була ця інформація корисною? так ні

Дякуємо, ми щойно надіслали електронну пошту для підтвердження ваших уподобань.

Подальше читання та посилання

Несоюз; Навчальний посібник з ортопедії “Бездний”

Hernandez R, Do T, Critchlow C et al; Фактори ризику для пацієнтів, пов’язані з ускладненнями при переломі, в базі даних дослідження загальної практики Великобританії, Acta Orthopaedica. Dec 2012 83 (6): 653–660
Strauss EJ, Petrucelli G, Bong M, et al; Пухирі, пов’язані з переломом нижньої кінцівки: результати проспективного протоколу лікування. J Orthop Trauma. 2006 Oct20 (9): 618-22.
Uebbing C, Walsh M, Miller J et al; Перелом бульбашки, західний журнал аварійної медицини. Лютий 2011 р. 12 (1): 131–133
Марш D; Поняття профспілкового союзу, відстроченого союзу і нез’явлення. Clin Orthop Relat Res. 1998 Жовтень (355 Додаток): S22-30.
Несоюз: причини, симптоми та лікування; OrthoInfo
Борхес Ю.Л., Фрейтас А, Білезікян Дж; Прискорене загоєння переломів з терипаратидом. Arq Bras Endocrinol Metabol. 2013 Mar57 (2): 153-6.
Hartigan BJ, Benson LS; Myositis ossificans після надкондилярного перелому плечової кістки у дитини. Am J Orthop. 2001, Feb30 (2): 152-4.
Gould CF, Ly JQ, Lattin GE Jr.; Пухлина кістки імітує: уникаючи помилкового діагнозу. Curr Probl Diagn Радіол. 2007 травень-червень36 (3): 124-41.
Duman I, Dincer U, Taskaynatan MA, et al; Рефлекторна симпатична дистрофія: ретроспективне епідеміологічне дослідження 168 пацієнтів. Clin Rheumatol. 2007 Sep26 (9): 1433-7. Epub 2007 13 січня.
Quisel A, Gill JM, Witherell P; Складний регіональний больовий синдром: які види лікування показують обіцянку? J Fam Pract. 2005 Jul54 (7): 599-603.
Sahin M, Tasbas BA, Daglar B, et al; Ефект відливання довгої або короткої руки на стійкість зниження і мінеральну щільність кісток при консервативному лікуванні переломів Колла. Acta Orthop Traumatol Turc. 200539 (1): 30-4.
Звіт та рекомендації проекту консенсусу 2010 року щодо догляду за шпильками; Королівський медичний коледж, листопад 2011 року

Наступна Стаття

Дієта при хронічній хворобі нирок

Источник