Транспортування при переломах таза
При переломах кісток тазу хворого потрібно покласти на рівну тверду поверхню (щит, двері), ноги зігнути в колінних і кульшових суглобах, стегна розвести в сторони (положення жаби), під коліна підкласти тугий валик із подушки, ковдри, пальта, сіна тощо висотою 25-30 см і прив’язати до цієї поверхні (Рис. 3.24).
Транспортна іммобілізація при переломах ребер (див. “Пошкодження м’яких тканин черепа, грудної клітка і черевної порожнини”).
Рис. 3.24. Положення постраждалого із ушкодженням тазу під час транспортування (за Г.С. Юмашевим)
Евакуацією потерпілих займається служба швидкої допомоги, рідше їх транспортують працівники міліції або приватні особи (у разі дорожньо-транспортної пригоди).
Допомогу більшості травмованих отримує амбулаторно, зокрема у спеціалізованих травматологічних пунктах, які мають відповідне оснащення (для рентгенологічного дослідження, первинної хірургічної обробки рани, накладання пов’язок).
Основні методи лікування – хірургічний, функціональний (скелетне витягання) та консервативний (гіпсові пов’язки).
Стаціонарне лікування здійснюють у спеціалізованих відділеннях. У лікуванні потрібно дотримувати три основні принципи: репозиція уламків, знерухомлення і утримання співставлених уламків, застосування засобів і методів, що сприяють утворенню кісткової мозолі та зрощенню кістки.
Після знеболення (блокада місця перелому) проводять репозицію уламків (усунення їх зміщення та точне співставлення по лінії перелому). Для усунення ротаційного зміщення периферичному уламку надають правильне положення відносно повздовжньої вісі кінцівки. При переломах кісток передпліччя в середній і нижній третинах кінцівці надають положення середнє між пронацією і супінацією. Кутове зміщення усувають вирівнюванням дистального уламка та відновленням повздовжньої вісі кінцівки. Усунення зміщення уламків по довжині іноді потребує значних зусиль, щоб пересилити тягу рефлекторно скорочених м’язів, особливо при репозиції уламків стегнової кістки. Зміщення уламків по ширині усувають протидією проксимального та дистального уламків.
При консервативному лікуванні переломівширокозастосовують іммобілізацію гіпсовою пов’язкою, яка є найкращим методом зовнішньої фіксації уламків та іммобілізації кінцівки. Лікування переломів гіпсовою пов’язкою широко використовують як самостійний метод і як додаткову іммобілізацію після витягнення.
Але, необхідно пам’ятати, що при тривалій іммобілізації можливе порушення кровообігу, м’язова атрофія, контрактура (на ґрунті вкорочення суглобової капсули), демінералізація кісткової тканини, остеопороз, ослаблення зв’язок і сухожилків.
Для зменшення цих наслідків було розроблено функціональну іммобілізацію, яка дозволяє контролювати рухи і функціональне навантаження і попереджувати атрофію м’язів.
Метод постійного витягання (екстензійний або функціональний). Покази: нестабільні або важкі для утримання косі, гвинтоподібні, відкриті зі зміщенням уламків, внутрішньосуглобові переломи, переломи кісток тазу, переломовивихи хребта. Метод передбачає співставлення уламків і утримання їх до утворення кісткової мозолі. Репозицію дистального уламка спрямовують за віссю проксимального, поступово збільшуючи вантаж для розтягнення м’язів.
Серед методів постійного витягнення розрізняють нашкірне та скелетне. При цьому слід враховувати наступні принципи: витягнення слід проводити у середньо-фізіологічному положенні ушкодженої кінцівки, репозицію слід проводити за віссю центрального кісткового уламку, навантаження при витягненні повинно збільшуватися поступово, що сприяє безболісному розтягненню м’язів та репозиції уламків, необхідно створювати проти витягування (Рис. 3.25).
Скелетне витягнення дозволяє постійно спостерігати за станом кінцівки, здійснювати рухи у суглобах при знерухомлені в зоні перелому, що покращує кровопостачання кінцівки та створює сприятливі умови для зрощення кісткових уламків. Цей метод лікування називають функціональним.
Источник
Як виконується транспортування при переломі хребта?
Така травма, перелом хребта незалежно від ступеня її складності та ряду інших особливостей є найбільш важкою. Як говорить статистика, близько 40% подібних травм хребта закінчується ураженням спинного мозку. Це може призвести до тривалого періоду реабілітації, інвалідності, і в окремих, найбільш важких випадках – до летального результату. Тому при отриманні потерпілим травми йому потрібно в найкоротший термін надати правильну допомогу.
Найчастіше несвоєчасна і непрофесійна допомога здатна призвести до погіршення стану хворого і збільшення отриманого ушкодження. Саме з цієї причини кожен повинен досконало оволодіти основними азами по вирішенню даної проблеми.
Основні причини травми
Даний тип пошкодження хребта часто відбувається з наступних причин:
- Внаслідок ДТП;
- Через падіння людини з висоти;
- При заняттях екстремальним видом спорту;
- Неправильного пірнання у водойму.
- Способи визначення пошкодження спини та її діагностика
З тією метою, щоб правильно надати першу допомогу при отриманій травмі, важливо швидко виявити серйозність ушкодження і визначити подальший алгоритм дій. Сюди включають обмеження руху людини, а також транспортування постраждалого до лікувального закладу. Людині, далекій від медицини, ці два процеси здадуться дуже складними. Проте є певні ознаки, за допомогою яких ви зможете визначити, що у потерпілого є перелом хребта. Отже, симптоми травми:
- Хворий перебуває у непритомному стані і знаходиться в неприродному положенні;
- Сильні больові відчуття у потерпілого в районі спини. Причому погіршення стану хворого відбувається при найменших рухах;
- Можливий повний параліч всіх кінцівок тіла, якщо в процесі травми стався розрив спинного мозку;
- У разі переломів шиї можлива зупинка серця і припинення дихання.
В якості інформативних методів діагностики травми прийнято використовувати рентгенографію і магниторезонансную терапію, однак вона, як ви вже встигли зрозуміти, далеко не завжди після отримання ушкодження виявляється доступна, і щоб уникнути ускладнень, вкрай важливо звернути увагу саме на вищевказані в тексті причини.
Надання першої допомоги
Першочергово після отриманого ушкодження людина перебуває в шоковому стані і не розуміє всю серйозність того події, в якому він опинився. Він може почати рухи тілом, які здатні погіршити і без того наявне пошкодження. Тому важливо відразу ж заборонити йому всякого роду руху. Не дозволяйте хворому вставати, сідати і приймати будь-яке інше положення, відмінне від того, в якому він опинився після події. Далі слід відразу ж викликати медичну бригаду, або МНС, але в тому випадку, якщо допомоги чекати немає звідки – ви повинні будете впоратися з проблемою самостійно. Зробіть банальні заходи діагностування, з допомогою яких ви зможете визначити, наскільки кепські справи у потерпілого.
Дізнайтеся, в свідомості хворий, прощупується у нього пульс, як йдуть справи з диханням, і є больові відчуття в області травми.
Якщо на всі чотири питання людина відповість згодою — це буде сигналом, завдяки якому ви зможете приступити до його корисній перенесенню на носилки. Бувають випадки, коли навіть найменші рухи доставляють нестерпні больові відчуття потерпілого, а на тому місці, де виникло пошкодження, і утворився набряк, ви можете з упевненістю сказати: «У цієї людини перелом хребетного стовпа». Для того, щоб на час усунути симптоми болю необхідно зробити хворому уколи, що містять знеболюючі засоби у вигляді розчинів новокаїну і гідрокортизону.
Якщо потерпілий не володіє ясним свідомістю і має проблеми з чутливістю, давати йому препарати з знеболюючим ефектом в таблетках ні в якому разі не можна. Робити це заборонено тому, що даний процес пов’язаний з ковтанням, яке у хворого в цьому стані буде утруднено. Саме ж сплутана свідомість і його відсутність часто є явною ознакою того, що у хворого больовий шок, що з’являється на тлі виникла травми, або защемлення нервових закінчень.
Якщо у хворого відсутні пульс і дихання, вкрай необхідно провести реанімацію серця і легенів. Для цього очистіть ротову порожнину потерпілого від блювотних мас. Запускайте процес штучного дихання. З цією метою слід затиснути ніс хворого і накрити його рот марлею. Робимо глибокий вдих, і видихаємо в рот потерпілому. Після цього разжимаем ніс і виконуємо пасивний видих і дії повторюються. Періоди штучного дихання чергуємо з масажем серця потерпілого.
З цією метою займіть позицію збоку від хворого, руки складіть один на одного в районі серця. Пальці рук слід скріпити в місці їх перетину. Далі випряміть кінцівки і почніть з подвоєною силою тиснути в район нижньої третини грудини хворого із проштовхуванням на 4-5 сантиметрів. При цьому в хвилину ви повинні виробляти близько 100 натискань. Пам’ятайте, що ви ні на секунду не повинні втрачати контакт з тілом потерпілого. Після чергових 30 натискань слід виконати два підходи штучного дихання. Реанімаційні заходи слід виконувати до тих пір, поки бригада лікарів не з’явиться на місці події.
Транспортування потерпілого
Мабуть, сама головна небезпека перелому хребта полягає в зміщенні пошкоджених хребців, які здатні сильно посилити наявну травму і призвести до погіршення загального стану хворого. До моменту прибуття на місце події лікарів, потерпілий ні в якому разі не повинен рухатися.
В ситуації, коли необхідно донести хворого до автомобіля швидкої медичної допомоги, або до найближчого лікувального закладу, слід користуватися трьома основними азами транспортування потерпілих, які отримали переломи хребта:
- Транспортування здійснюється за участю трьох осіб. Але краще буде використовувати відразу п’ятьох помічників. Завдяки більшій кількості людей ви зможете контролювати всі частини тіла потерпілого та їх переміщення;
- Якщо ви при перенесенні хворого збираєтеся використовувати м’які ноші, обов’язково укладіть потерпілого на живіт, а якщо в якості транспортування плануєте використовувати жорстку поверхню – то подбайте заздалегідь про те, щоб потерпілий лежав на спині;
- Використовуйте підручні матеріали (такі, як бинт, мотузка і картон), ви можете самостійно спорудити корсет для шиї хворого, і жорстко закріпити його ноги. У тих випадках, коли виготовити корсет не виходить – одному з носильників необхідно утримувати руками голову лежачого на ношах людини, щоб уникнути її мимовільних поворотів в бік.
Перед тим, як перекладати потерпілого на ноші, важливо узгодити весь процес транспортування із її учасниками. Хребта постраждалого повинен знаходитися в правильному положенні, і дуже важливо за цим спостерігати.
Помилки при транспортуванні
Стрес, депресія, банальний страх, відсутність відповідного досвіду – всі ці чинники часто роблять вплив на результат надання першої долікарської допомоги людині, потерпілому при переломі хребта. Найпоширенішими помилками в такій екстремальній ситуації вважаються:
- Неправильна фіксація шиї потерпілого;
- Відсутність м’якого грудки з одягу під попереком потерпілого;
- Відсутність грудки з скрученого одягу під грудьми або тазом, коли потерпілого транспортують у положенні «лежачи на животі».
- Радимо почитати: ураження спинного мозку
У процесі транспортування постраждалого людини, як його тулуб, так і неушкоджені кінцівки тіла зобов’язані бути добре прикріплені до носилок або до будь-якого іншого переносному засобу пересування. При травмах шийного відділу хребта, мабуть, найбільш ефективною буде іммобілізація за допомогою транспортної шини Бабіченко. В її основі закладено спосіб витягання постраждалого за голову з допомогою петлі Глиссона. Потерпілі зі спінальним пошкодженням транспортуються в нейрохірургічне відділення, а у випадку з поєднаною травмою – у широкопрофільну лікарню.
Источник
Характер першої медичної допомоги залежить від виду травми, ступеня пошкодження та стану потерпілого. Необхідно знати, що при ранах, переломах кісток, опіках різкі рухи перевертання, переміщення потерпілого, особливо за зламані або вивихнуті кінцівки, різко підсилюють біль, що може значно погіршити загальний стан, викликати шок, зупинку серця та дихання. Тому піднімати потерпілого слід обережно, підтримуючи знизу ушкоджені частини тіла. При накладанні пов’язки на рану, особливо при переломах, кровотечах, слід правильно зняти одяг.
Одним із найчастіших прийомів першої допомоги є іммобілізація (створення нерухомості ушкодженої частини тіла). Вона створює стан спокою в зоні травми, що веде до зменшення болю і тим самим є протишоковим заходом, особливо при переломах кісток і суглобів; попереджає зміщення країв рани і є засобом захисту рани та проникнення інфекції всередину, зменшує небезпеку розвитку ускладнень-ушкодження гострими краями уламків кровоносних судин, нервів, м’язів. Іммобілізація – є основним прийомом першої допомоги при переломах кісток, вивихах і пораненнях суглобів, обширних пораненнях і опіках м’яких тканин. Проводиться з використанням спеціальних предметів – шин, які прикріпляються до пошкодженої ділянки тіла бинтами, ременями. Імпровізовані шини роблять із підручного матеріалу, обов’язково твёрдого – дошки, лижі, палиці, тростини, парасольки тощо.
Транспортування має бути швидким, безпечним, щадним. Виникнення болю під час транспортування сприяє розвитку ускладнень – порушенню діяльності серця, шоку. Вибір виду та способу транспортування залежить від умов, у яких перебуває потерпілий, і від виду травми. За відсутності якого-небудь транспорту слід здійснити перенесення на імпровізованих носилках (див. рис. 8.1. та 8.2), за допомогою лямки і на руках. Одна людина може нести хворого на руках спереду, на спині, на плечі (рис. 8.3). Якщо хворий у свідомості й може самостійно триматися, то легше переносити його на “сидінні з двох рук” – з двох рук сидіння, а з двох інших – опору для спини, або на “замку” з трьох або чотирьох рук (рис. 8.4). Для запобігання ускладненням під час транспортування потерпілого слід перевозити в певному положенні, відповідно до виду травми. Дуже часто правильне положення рятує пораненого.
Транспортування хворих із пораненнями голови, ушкодженнями кісток черепа 1 головного мозку слід здійснювати на носилках у положенні лежачи На спині. При переломі ребер і ключиці – в сидячому положенні. При переломах кісток тазу транспортують на спині при згинанні ніг у колінах. При підозрі на перелом хребта потерпілого транспортують на носилках із дощок, на твердому щиті, але ні в якому разі не на м’яких носилках, що показано на рис. 8.5, 8.6, 8.7.
При нещасному випадку необхідно не тільки негайно надати потерпілому першу допомогу, а й швидко і правильно доставити його в найближчу лікувальну установу. Порушення правил перенесення 1 перевезення потерпілого може призвести до непоправної шкоди. При підніманні, перенесенні та перевезенні постраждалого слід стежити, щоб він знаходився в зручному положенні. При перенесенні на руках (без носилок) надаючи допомогу треба йти в ногу, дрібними кроками, з трохи зігнутими колінами. Піднімати і класти потерпілого на носилки необхідно узгоджено, краще по команді. Брати постраждалого потрібно зі здорової сторони, при цьому ті, хто надає допомогу, повинні стояти на тому самому коліні й так підсувати руки під голову, спину, ноги і сідниці потерпілого, щоб пальці було видно з іншого боку його тіла.
Треба намагатися не переносити потерпілого до носилок, а, не встаючи з колін, злегка підняти його з землі, щоб хто-небудь підставив носилки під нього. Це надто важливо при переломах, і в цих випадках необхідно, щоб хто-небудь підтримував місце перелому. Потерпілих із пораненнями голови, пошкодженнями черепа та головного мозку, хребта та спинного мозку, травмами живота, переломами кісток таза і нижніх кінцівок транспортують у положенні лежачи на спині. При цьому голову потерпілого варто повернути вбік для того, щоб у дихальні шляхи не потрапили блювотні маси і кров.
Для перенесення потерпілого з ушкодженим хребтом на полотнище носилок слід покласти широку дошку, а поверх неї – одяг; потерпілий при транспортуванні повинен лежати на спині. За відсутності дошки потерпілого кладуть на носилки животом униз. При переломі нижньої щелепи, якщо потерпілий задихається, слід покласти його на живіт обличчям додолу. При травмах живота або переломах кісток таза потерпілого варто покласти на спину в положенні “жаба”. Потерпілого з ушкодженнями грудної клітки переносять у напівсидячому положенні, поклавши йому під спину одяг.
По рівній поверхні потерпілого несуть ногами вперед. При підйомі в гору або по сходах, а також якщо потерпілий у стані несвідомості, його варто нести головою вперед. При цьому, щоб не додавати носилкам перекошеного положення, люди. Які надають допомогу, що знаходяться нижче, повинні піднімати їх. Для попередження поштовхів і хитавиці носилок надаючи допомогу треба йти не в ногу і короткими кроками. Під час перенесення на носилках варто слідкувати за постраждалим. а також за станом накладених пов’язок і шин. При тривалому транспортуванні слід змінювати положення тіла потерпілого.
Знімаючи потерпілого з носилок, варто підійти таким чином, як і при укладенні його на них. Допомагаючи при перенесенні носилок з потерпілим на великі відстані треба нести їх на лямках, прив’язаних до ручок носилок, перекинувши лямки через шию.
Источник
Важливим у наданні першої медичної допомоги є іммобілізація ушкоджених частин тіла і транспортування потерпілого до лікувального закладу.
Транспортна іммобілізація забезпечує:
– швидкий і зручний спосіб доставки потерпілого до лікувального закладу;
– зменшує або повністю ліквідує рухомість кінців зламаної кістки;
– попереджує повторне ушкодження нервів, судин, м’язів, які можуть призвести до кровотеч, паралічів, шоку тощо;
– забезпечує спокій, утримує відламки, попереджує їх повторне зміщення;
– дає можливість проводити перекладання, перенесення потерпілого.
Показаннями до транспортної іммобілізації є:
– переломи і вивихи кісток;
– великі і глибокі опіки частин тіла;
– синдром тривалого стискання тканин;
– великі і глибокі рани;
– значні ушкодження м’яких тканин;
– ушкодження головного мозку (черепно-мозкова травма, кома);
– ушкодження магістральних кровоносних судин;
– ушкодження частин хребта, таза;
– ушкодження великих нервових стовбурів;
– газова інфекція;
– отруєння різними речовинами, втрата свідомості та інше.
Транспортна іммобілізація залежить від іммобілізуючих засобів і способів їх застосування.
У більшості випадків переломи хребта виникають внаслідок надмірного насильного згинання тулуба, що виходить за межі фізіологічної рухомості, а також при ударах, падінні з висоти. Частіше переломи бувають у шийному, грудному та поперековому відділах хребта.
Іммобілізація при переломах шийного відділу хребта. При переломах шийних хребців іммобілізацію проводять шиною Єланського, за допомогою підручних засобів, з масивною ватно-марлевою пов’язкою на шию – комірець Шанца, чи фіксують головний кінець до нош. Нині бригади швидкої медичної допомоги укомплектовані шийними комірцями.
Виконання навичка: Накладання шийного комірця «Stifneck» (дивись пункт глави 3 – С (сеrvical sріnе). Стан шийного відділу хребта. Показання до накладання шийного комірця: політравма; закрита травма вище рівня ключиць; відсутня свідомість при травмі чи отруєнні; щелепно-лицьова травма; зміни конфігурації в області шиї; біль у спині. Цей комірець забезпечує жорстку фіксацію шиї. При цьому зберігається можливість маніпуляції на трахеї.
Мал. б. Накладання шийного комірця «Stifneck»
Мал. а. Шийний комірець «Stifneck»
Накладають його на місці події. Для цього потрібно: привести шийний відділ хребта у серединне положення відповідно до середньої лінії по осі хребта. Вісь очей спрямувати вперед так, щоб відносно шийного відділу хребта утворився кут 90°.
Підібрати розмір шийного комірця (випускається 4 дорослих розміри, або комплекти в наборі). Він дорівнює відстані від краю трапецієподібного м’яза до лінії підборіддя (трапецієподібний м’яз починається по задньому краю ключиці і йде до потилиці, його передній край проходить паралельно із заднім краєм груднинно-ключично-соскоподібного м’яза). Ця відстань вимірюється пальцями медичного працівника. Шийний комірець заводять по задній поверхні шиї на лежачого постраждалого, щоб не захватити одяг і волосся (при найменших рухах у шийному відділі хребта) таким чином, щоб підборіддя лягло на виріз комірця, а його нижня частина вперлась у грудну клітку. В такому положенні натягують кінці комірця і фіксують липучками (мал. б).
При накладеному шийному комірці стабілізується комплекс підборіддя – комірець – грудна клітка.
Якщо після накладання виник біль, судоми або інші зміни – комірець зняти.
Рентгенологічну або комп’ютерну діагностику проводять не знімаючи комірця.
Виконання навички: іммобілізація при переломах грудного і поперекового відділів хребта
Головне при переломах хребта – профілактика вторинного зміщення хребців і ушкодження спинного мозку. Тому категорично забороняється проводити згинання чи розгинання хребта, які можуть призвести до ще більшого ушкодження вмісту спинномозкового каналу.
Запідозрити травму спинного мозку можна за двома основними ознаками: параліч та біль в ділянці хребта. Таким потерпілим потрібно повністю виключити найменші рухи (категорія «знерухомлених»). Іммобілізацію проводять на щиті, жорстких або вакуумних ношах безпосередньо в осередку, на місці аварії (катастрофи).
Іммобілізація хребта проводиться на щиті, збитому із дошок, або на щиті для транспортної іммобілізації. В таких випадках потерпілого кладуть на спину; під шию і плечі підкладають валики з одягу. З обох боків голови кладуть шини, виготовлені з марлі і вати (ватно-марлевий «бублик»), які підпирають мішечками з піском. Потерпілого фіксують до щита в ділянці голови, грудей, живота і кінцівок.
При ушкоджені поперекового відділу хребта для запобігання провисання ушкодженого хребця під поперек підкладають реклінаційний валик (виготовлений з марлі, одягу). Найкращим варіантом іммобілізації при ушкодженні хребта є використання шийного комірця, фіксатора голови Speed Blocks (мал. а), який швидко, зручно і легко кріпиться до транспортного щита Spine Board (мал. б). У комплексі (мал. в) – це надійна і якісна іммобілізація хребта при підозрі або ушкодженні хребців, спинного мозку.
а
б
в
Мал. Speed Blocks, Spine Board
а – фіксатор голови;
б – транспортний щит;
В – іммобілізація хребта
Источник