Реабілітація при переломах гомілки

>РЕФЕРАТ

з дисципліни: Фізична реабілітація в травматології і ортопедії

ТЕМА:

«Фізична реабілітація при пошкодженнях гомілки »

Донецьк 2009

План

1. Фізична реабілітація при переломахмищелков стегна і кісток гомілки

2. Фізична реабілітація при пошкодженнях зв’язок колінного суглоба

3. Фізична реабілітація при пошкодженняхменисков

4. Фізична реабілітація при переломах гомілки

1.        
Фізична реабілітація при переломахмищелков стегна і кісток гомілки

Переломимищелков стегна і великогомілкової кістки євнутрисуставними. Зустрічаються ізольовані переломи один і обох (Т- іУ-образние)мищелков. При ізольованих переломахмищелков лікування полягає урепозиции уламків із наступною гіпсовою пов’язкою протягом 4 тижнів. Навантаження на кінцівку дозволяється через 2–2,5 місяці. При оперативному лікуванніостеосинтез проводиться за допомогою болта, шурупів чидвухлопастного цвяха.Осевая навантаження також припустима через 2–2,5 місяці.

При переломах обохмищелков вдаються доскелетномувитяжению терміном від 4 до 6 тижнів з наступним накладенням гіпсовою пов’язки на 3–4 тижня. Може здійснюватися іостеосинтез із наступноюиммобилизацией гіпсовою пов’язкою на виборах 4 тижня. Повна осьова навантаження дозволяється через 3–4 місяці.

У період реабілітації ЛФ спрямовано прискорення розсмоктування крововиливу в порожнини суглоба, стимуляціюрепаративних процесів в ушкоджених тканинах, профілактику внутрішньосуглобових спайок, м’язовоїгипотрофии і контрактури колінного суглоба. Методика і тактика проведення занятьЛГ той самий, що й після операції відновлення хрестоподібних зв’язок.

У другій період рухливість в колінному суглоб відновлюється з допомогою активних рухів, виконуваних в полегшених умовах лежачи на спині, при боці, на животі, сидячи на кушетці. Вправи можна виконувати з допомогою рук чи здорової ноги. Широко використовуються заняття в лікувальному басейні. Протягом цієї періоду хворий продовжує ходитимуть із допомогою милиць, не навантажуючи кінцівку.

ЛФ третього періоду спрямовано відновлення опорно-рухової функції пошкодженій кінцівки. У процесі навчання ходьбі доцільно використовувати похилий щит й інші пристосування, дозволяють дозувати навантаження на нижні кінцівки, і навіть проводити в лікувальному басейні. При неповної амплітудою рухів у колінному суглобі призначають курс механотерапії, процедури якої є доцільним після парафінових,озокеритових чи грязьових аплікацій, і навіть після лікувальної гімнастики чи занять в басейні.

2. Фізична реабілітація при пошкодженнях зв’язок колінного суглоба

Травми колінного суглоба дуже різноманітні: від ушкодженнясвязочно-сухожильного апарату і капсули суглоба,надколенника, до ушкодженняменисков і переломів суглобних кінців стегна і великогомілкової кістки. Нерідко, особливо в спортсменів та артистів балету і цирку, зустрічаються травми бічних зв’язок колінного суглоба, і навіть частковий і майже цілковитий розрив бічний зв’язки. Частіше травмується внутрішня бічна зв’язка,повреждающаяся при різкому відхиленні гомілкикнаружи.

При частковому розриві бічних зв’язок накладається на 3–4 тижня глибока заднялонгета. За повної розриві показано оперативне лікування, після якого накладається гіпсова пов’язка до середньої третини стегна на 2–3 тижня. Фізична реабілітація ввозяться відповідність до класичними трьома періодами.

Ушкодження хрестоподібних зв’язок належить до важчим травм колінного суглоба, істотно порушують його функцію. При неповному розриві хрестоподібних зв’язок накладається гіпсова пов’язка до середньої третини стегна на 3–5 тижнів. За повної розриві хрестоподібних зв’язок проводиться їх оперативна заміна лавсановій стрічкою або іншими матеріалом.

У період заняттяЛГ починають через 1–2 дні після операції. Крім вправ для здорової ноги, проводять вправи дляоперированной кінцівки: руху пальцями ніг, в гомілковостопному і тазостегнових суглобах, ізометричні напруги м’язів стегна і гомілки (від 4–6 до 16–20), які хворі мають виконувати самостійно через щогодини. Часткова навантаження ногу дозволяється через 3–4 тижні, після операції.

ЛФ на другий період реабілітації спрямовано відновлення повної амплітуди рухів у колінному суглобі, нормалізацію функції нервово-м’язового апарату та своєчасне відновлення нормальної ходьби. Спочатку вправи слід виконувати лежала спині, а наступні – при боці, животі і сидячи, ніж викликати розтяги відновленої зв’язки. Для збільшення амплітуди русі в колінному суглобі слід проводити лікування становищем чи використовуючи невелику тягу наблочном тренажері: хворий лягає на його живіт і з допомогою блокового апарату виробляє згинання гомілки. На блокових чи інших тренажерах виробляються тренування збільшення сили та витривалості м’язів травмованої кінцівки. Потім на відновлення амплітуди руху на колінному суглобі використовують тренування навелоергометре і ходьбу по рівному підлозі, переступання через предмети (набивні м’ячі, парканчики) і ходьбу сходами.

Третього період (через 3–4 місяці після операції) вирішуються завдання відновлення функції колінного суглоба і нервово-м’язового апарату.

3. Фізична реабілітація при пошкодженняхменисков

Ушкодженняменисков колінного суглоба (КС) посідають величезне місце серед травм опорно-рухового апарату, особливо в спортсменів (21,4% всієї патології ОДА). У 17,2% ушкодженняменисков (частіше внутрішнього) поєднуються з ушкодженням суглобного хряща. Ушкодженняменисков вимагають оперативного лікування та профілактики наступного тривалого, реабілітація – до 4–5 місяців

Завданнями реабілітації першого раннього післяопераційного періоду (до 3–4 тижнів після операції) є нормалізація трофіки колінного суглоба (КС), поступове усунення контрактури, стимуляціясократительной здібності м’язів стегна, підтримку спільної працездатності. Саме тоді хворому призначається постільного режиму,оперированная кінцівку входить усреднефизиологическом становищі. Прирецидивирующемсиновите терміном до 10 днів накладається гіпсовалонгета, проводитьсяУВЧ-терапия (5–7 процедур), а після зменшення синовіальною реакції — магнітотерапія (10–15 процедур). З 2-го дні після операції проводитьсяЛГ, спочатку у палаті (20–30 хв), з7–10-го дні, у залі ЛФ (45–60 хв), спеціальні вправи прибезлонгетном віданні хворого не застосовуються. ЗЗ-4-го дні після операції дозволяється ходьба з милицями до вбиральні, на перев’язки, але не матимуть опертяоперированную ногу (3–4 тижня). З 2-го дні після операції виконуються вправи для гомілковостопного суглоба, і з3–5-го – для тазостегнового (піднімання ноги). З6–7-го дняоперированная кінцівку кілька разів на день входить у становище розгинання, навіщо під п’яткуподкладивается валик. Експозиція поступово збільшується з 3–5 до 7–10 хв. Якщо за 5–7 днів вдається повністю відновити розгинання, укладання тривають вже із вантажем від 1 до 3 кг (мішок з сіллю, піском та інших.).

Велику увагу приділяють відновленнюсократительной здібностічетирехглавой м’язи стегна, навіщо застосовується вже описана методикаизометрических напруг. У кожній оказії появисиновита спеціальні вправи скасовуються й у суглоб вводяться протизапальних препаратів (>Кеналог–40,гидрокортизон ацетат та інших.), призначаютьсяУВЧ чи компреси з маззю Вишневського та інших. За наявності басейну заняття у ньому проводяться з10–12-го дні після операції, їх тривалість 30 хв, температура води 30-32 градуси Цельсія.

Другий період реабілітації (від 3–4 тижнів до 2–2,5 місяців після операції) характеризується ліквідацієюПослеоперационногосиновита з залишковоїконтрактурой КС і вираженоїгипотрофией м’язів. Завданнями реабілітації є повна ліквідація контрактур в КС, відновлення нормальної ходи і адаптація до тривалої ходьбі, тренування силовий витривалості м’язів стегна, відновлення загальної працездатності. Головним змістом комплексної реабілітації спортсменів єкинезо- ігидрокинезотерапия, які доповнюються масажем іфизиолечением.

З початку4–5-й тижні, після операції пацієнти починають при ходьбі на милицях легко приступати наоперированную ногу. За відсутності біль ісиновита хворі починають ходити без милиць. Спеціальні вправи на відновлення нормальної ходи виконуються перед дзеркалом. Після поновлення нормальної ходи пацієнт вдається до тренуванні ходити. Протягом 1–1,5 тижнів тривалість ходьби доводиться до 45–60 хв, а темп її зростає 80 до 100 кроків на хвилину.

Для відновленнясократительной здібності м’язів стегна проводиться їх електростимуляцію і ручний масаж курсами по 10 процедур знедельними перервами протягом усього другого періоду.

Заняття у залі ЛФ для спортсменів проводяться 2 десь у день по 1–1,5 год, де їх виконуютьобщеразвивающие і силові вправи досить великий інтенсивності (пульс до 140–150уд/мин), метою якого є відновлення загальної працездатності. Для боротьби зразгибательнойконтрактурой КС використовуються вправимаятникообразного характеру, легкіпассивно-активние вправи, укладання на згинання КС із вантажем 3–5 кг разом із тепловими процедурами. Продовжують використовуватися ізометричні напруги, що поступово замінюються динамічними рухами з обтяженнями. Тренування на велотренажері починають, коли досягнутий максимум активних рухів у КС перевищує «робочу» амплітуду рухів привелоергометрии (згинання – 75°, розгинання – 175°). Тривалість і потужність тренувань на велотренажері поступово збільшують відЗ–5 до 20–25 мін та від 50–75 Вт до 150–200 Вт.

Протягом усього другого періоду зберігаються тренування в басейні тривалістю до 45 хв. При швидкому плаванні кролем і брасом до кінця періоду починають застосовувати ласти, виконуються різні вправи і ходьба в басейні.

Третій період реабілітації (>тренировочно-восстановительний) – від 2–2,5 місяців до 4–5 місяців після операції). Завдання реабілітації цьому етапі – адаптація до повільному бігу, відновлення максимальної сили м’язів стегна, часткове відновлення специфічних рухових навичок спортсмена. Методика занять принципово не відрізняється від тієї, яка вище наводилася для третього періоду реабілітації після оперативного лікування звичного вивиху плеча. У цей час застосовується також ручний та вібраційний масаж і електростимуляцію м’язів, фізіотерапія – на відновлення трофіки КС (магнітотерапія, сірководневі і родонові ванни та інших.), і навіть для купірування перевантажувальних ускладнень (>фонофарез згидрокортизоном, анальгіном та інших.).

Починаючи з 2-го місяці після операції спортсмен тренується в швидкої ходьбі. За 1–2 тижня дистанція ходьби збільшується до 5 км. Потім входить у тренування повільний біг. Тривалість повільного бігу протягом 7–10 днів із 1–2 хв доводиться до 10–15 хв, поступово підвищується швидкість бігу.

Ознаками хорошогоклинико-функционального відновлення є виконання таких рухових тестів:

1.Приседания з повним амплітудою.

2.Ходьба у йогоприседе («гусяча ходьба»).

3.Приседания наоперированной нозі – (75% кількості присідань на здорової нозі визнається хорошим результатом).

4. Біг за тридцяти хв, не викликає болю йсиновита.

5. Здатність виконуватиимитационние і спеціальні підготовчі вправи.

4. Фізична реабілітація при переломах гомілки

Переломи гомілки лікують як і, як і переломи стегна: консервативно – витягуванням (перелом зі зміщенням) за п’яткову кістку, через 2–3 тижня накладають глуху гіпсову пов’язку від пальців до верхньої третини стегна; оперативно накладають апаратИлизарова чи виробляютьметаллоостеосинтез цвяхом чи металевої пластиною. Лікувальна фізкультура проходить за тієї ж методиці, що й за зламі стегна, залежно вибраного методу лікування.

Переломи у нижній третини гомілки – зовнішньої чи внутрішньої щиколотки, одночасно обох щиколоток з відривом краю великогомілкової кістки – часто бувають зі зміщенням і часто супроводжуються вивихом стопи. При переломах безСмещения накладають гіпсовий чобіток з каблуком чи зстременем. Після його затвердіння хворий пересуватися з допомогою милиць, приступаючи на прагнучи чи каблук.

У період іммобілізації дихальні іобщеразвивающие вправи чергуються зі спеціальними: активні руху пальцями стопи, в колінному і тазостегновому суглобах,изометрическое напруга м’язів стегна, гомілки, ідеомоторні вправи для гомілковостопного суглоба. Заради покращання кровообігу і зменшення набряку хворим рекомендується періодично опускати пошкоджену ногу з ліжка, надаючи їй потім високе становище. Через 3–5 днів після травми дозволяється пересуватися не більше палати, та був й відокремлення з допомогою милиць.

У другій період (після зняття гіпсу) завданнями ЛФ є: відновлення рухів у гомілковостопному суглобі, боротьби зотечностью пошкодженій ноги, профілактика травматичного клишоногості, розвитку деформації стопи, розростання «шпор» (найчастішепяточних), викривлення пальців.

Для цього він відразу після зняття гіпсу в взуття вкладають спеціально зробленийсупинатор.

У заняття поруч ізобщеразвивающими вправами, які охоплюють все групи м’язів, включають спеціальні: активніше руху пальцями стопи – захоплювання дрібних предметів, їх утримання, руху стопою,тильноеподошвенное згинання,супинация іпронация, перекочування ногою тенісного м’яча. Виконуються вправи у різних варіантах ходьби: на шкарпетках, на п’ятах, на зовнішньому чи внутрішньому зведенні стоп, вперед, спиною, боком,скрестним кроком, вполуприседе та інших.; вправи спираючись стопи на поперечину, на велотренажері.

З переломом щиколоток будь-де може статися набряк стопи, для боротьби з яким рекомендується лежати по 10–15 хв 3–4 десь у день піднявши ноги з точки 120– 130° в тазостегнових суглобах, після чого виконувати такі спеціальні вправи:

· скорочення чотириглавих м’язів стегна (20–30 раз). Темп повільний. Подих вільне;

· згинання і розгинання стоп (10–20 раз). Темп повільний. Подих вільне;

· згинання і розгинання пальців (10–20 раз). Темп повільний. Подих вільне. Пауза 1–2 хв;

· згинання і розгинання пальців (10–20 раз). Темп середній. Подих вільне. Пауза 1–2 хв;

· кругові руху стопами (за у кожну бік). Темп середній. Подих вільне;

· згинання і розгинання стоп з максимальною амплітудою (10–20 раз). Темп середній. Подих вільне;

· почергове згинання ніг до живота (шкарпетки «він») (10 раз кожної ногою). Темп середній. Подих вільне;

· розведення і зведення шкарпеток ніг з максимальною ротацією всієї ноги (10 раз). Темп середній. Подих вільне;

· почергове піднімання прямих ніг до кута 90° в тазостегнових суглобах (шкарпетки «він») (10 раз кожної ногою). Темп середній. Подих вільне;

· скорочення чотириглавих м’язів стегна (20–30 раз). Темп повільний. Подих вільне:

· піднімання прямий пошкодженій ноги до кута 90° в тазостегновому суглобі з одночасним згинанням і розгинання пальців і стопи у положенні (10 раз). Темп середній. Подих вільне;

· відпочинок у становищі лежачи з піднятими ногами (5–10 хв).

Список літератури

1. БерезкінаК.В. Лікувальна фізична культура при захворюваннях в ортопедії і травматології. – М.: Медицина, 1986. – 220 з.

2.КаптелинА.Ф.,ЛасскаяЛ.А.Трудова терапія в травматології і ортопедії. — М.: Медицина, 1979. – 176 з.

3.КаптелинА.Ф.Гидрокинезотерапия в ортопедії і травматології.— М.: Медицина, 1985.—223 з.

4.КлячкинЛ.М. Виноградова М. Н. Фізіотерапія.— М.: Медицина, 1982. – 272 з.

5.Мухін В.М.Фізичнареабілітація. – До.:Олімпійськалітература, 2000. – 424 з.

6. Посібник ізкинезитерапии / Під ред. Л.Бонева, П.Слинчева і У розділі ст.Банкова. – Софія: Медицина і фізкультура, 1978. – 357 з.

7. Фізична реабілітація: Підручник для академій та інститутів фізичної культури / Під загальною ред. проф. С. Попова. – Ростов зв / Д: вид-во «Фенікс», 1999. – 608 з.