Реабілітація при переломах
Содержание:
- Реабилитационные мероприятия: сущность методов и их воздействие на организм
- Реабилитация после перелома ноги: лодыжка, колено, голень, пятка
- Реабилитация после переломов руки
- Общая методология восстановительной терапии
Человеческое тело весьма хрупкое, поэтому никто из нас на самом деле не застрахован от переломов костей, которые возникают вследствие серьезных травм. К сожалению, большинство таких увечий требуют не только медикаментозной терапии, но и оперативного вмешательства, а также длительного реабилитационного периода после срастания.
В особо тяжелых случаях поврежденная конечность утрачивает способность полноценно функционировать, что приводит к необратимым изменениям в системе всего опорно-двигательного аппарата. Потеря подвижности – распространенная проблема, и чтобы этого не допустить, необходимо своевременно озаботиться реабилитационными мероприятиями, то есть, провести серию восстановительных процедур после перелома.
Реабилитационные мероприятия: сущность методов и их воздействие на организм
Начинать физиотерапию желательно сразу же после выписки из медицинского учреждения, так как потерянное время в период восстановления может стать для поврежденной конечности фатальным. Часть тела, которая перенесла перелом и сращение, долгое время находится в обездвиженном состоянии, что негативно влияет на кровообращение, провоцирует общую ригидность мышц, уменьшает способность легких насыщать организм кислородом. Это приводит к сбоям в работе остальных жизнеобеспечивающих систем нашего тела и снижает общий показатель здоровья конкретного человека. Курс специализированной медицинской реабилитации предназначен именно для восстановления утраченных физиологических способностей и функций.
Что подразумевается под понятием «реабилитационные мероприятия»? Это целый комплекс индивидуально подобранных медицинских, социологических, педагогических, психологических и профессиональных мер воздействия на человека, подвергшегося травме. В результате такого курса лицо, временно или постоянно получившее статус человека с ограниченными физическими возможностями, должно вновь обрести трудоспособность, здоровье и приспособленность к окружающей действительности. Таким образом, восстановление утраченного функционала – первоочередная задача, к выполнению которой последовательно стремится больной, в соответствии с индивидуальным графиком нагрузок и под постоянным контролем профильных специалистов.
Чтобы не допустить запущенных случаев мышечной атрофии, в течение нескольких месяцев после сращения необходимо заниматься лечебной физкультурой (сокращенно ЛФК). Упражнения этого цикла также подбираются сугубо индивидуально, а при составлении физиотерапевтической карты учитывается как характер и тип травмы, так и общее эмоционально-психологическое состояние больного. Кроме этого, в курс восстановительных мероприятий включаются процедуры, направленные на возобновление нормальной работы системы кровообращения и заживление мягких тканей, целостность которых могла быть нарушена во время получения и срастания перелома.
В инфраструктуре реабилитационных центров особой популярностью пользуются санатории, у каждого из которых есть собственный медицинский профиль. На сегодняшний день в таких учреждениях с успехом применяются новейшие методы восстановительной терапии. При таком типе лечения больному не обязательно дожидаться полного сращения перелома. Уже на вторые сутки после полноценного обследования пострадавшего можно приступать к физиотерапевтическим процедурам, даже если при первичном осмотре на место травмы были наложены гипсовая повязка или лонгета.
В некоторых случаях целесообразно назначить пациенту сеансы массажа или акупунктуры. В течение первой недели массаж выполняется в упрощенной технике по поверхности наложенной шины. Если перелом позволяет временно снимать лонгету, аккуратно массируют кожу. Через две недели необходимо усилить интенсивность поверхностного воздействия. В случае если наложена гипсовая повязка, в первые несколько дней массаж проводят через нее. Продолжать процедуру обязательно и после того, как гипс снимут, согласно предписаниям лечащего врача. Как массировать поврежденный орган сквозь повязки, лонгеты и гипс? Очень просто, на помощь приходит метод магнитотерапии, превосходно зарекомендовавший себя при быстром восстановлении функциональности конечностей после переломов.
Санаторные комплексы оснащены необходимым оборудованием и квалифицированным персоналом. Но если у вас нет возможности посещать такое заведение, не стоит расстраиваться. В большинстве государственных клиник и больниц для пациентов, нуждающихся в восстановительной терапии, созданы специальные отделения рекреационной медицины и кабинеты ЛФК.
Понимание важности и необходимости реабилитационной терапии – залог полноценного выздоровления и восстановления физиологических функций травмированной части тела.
Реабилитация после перелома ноги: лодыжка, колено, голень, пятка
При таком типе травм больному назначают комплексные процедуры, в том числе ЛФК, «жемчужные» ванны, массаж, диету, специальные упражнения на тренажерах. А также рекомендуют витаминно-минеральные добавки, способствующие ускоренной регенерации костной ткани, и аминокислоты, необходимые для заживления поврежденной мускулатуры. Обязательно должны проводиться мероприятия, направленные на восстановление двигательной активности конечности.
Если травма была осложнена дроблением кости или смещением её отломков, период реабилитации займет гораздо больше времени, чем при закрытом переломе без отягощения. Это обусловлено тем, что при таком повреждении конечность дольше находится без движения, а значит, последствия малой активности усугубляются.
Если нога была сломана в нескольких местах, то реабилитационные мероприятия должны быть сведены к единому знаменателю, чтобы не перегружать и без того «уставшую» конечность.
В основном, курс восстановления сводится к нескольким основным этапам:
Ликвидация излишней жидкости, которая образовала отек вследствие долгого обездвиживания конечности. Для восстановления нормального кровообращения повышают физическую нагрузку на ногу, это помогает вернуть мышечный тонус, укрепить сосудистые стенки и устранить застойные явления в тканях;
Возврат двигательной функции ноги к прежнему, бывшему до травмы, уровню. Для этого используется массаж, физиотерапия и минеральные ванны;
В ходе третьего этапа больному приписывают специальную диету, которая помогает эффективно восстановить поврежденные при переломе мышцы.
Перелом пятки опасен деформацией стопы, поэтому задачами рекреации в этом случае являются:
Ускорение регенерации мышечной ткани, повышение тонуса и эластичности мышц;
Устранение мышечной ригидности и сосудистых мальформаций в поврежденной конечности;
Увеличение нагрузок на стопу с целью придания ноге большей подвижности;
Избавление от отечности;
Повышение физической активности всей конечности.
После снятия гипса реабилитация должна включать в себя такие мероприятия:
Массаж;
Физиотерапия;
Грязевые аппликации;
Минеральные ванночки;
Физические нагрузки;
Диетическое питание.
Лечение перелома голени в восстановительном периоде требует соблюдения специальных предписаний. Используется несколько основных методов восстановления: строго дозированные физические нагрузки в виде ЛФК, ультразвуковая и электромагнитная терапия, процедуры, действие которых направлено на купирование симптомов функциональных расстройств.
Реабилитация после переломов руки
Главное, чему должны способствовать реабилитационные мероприятия после травм руки – правильное сращение кости. Только при соблюдении этого условия можно достичь полноценного восстановления функциональности конечности. Устранение последствий длительного обездвиживания и атрофии первоочередно, в противном случае сосудистые изменения, произошедшие в руке, будут необратимы. Также важно уделить внимание тонусу и эластичности тканей, подвижности шарнирных суставов и избавлению от отечности в местах сращения. Повышение двигательной активности травмированной руки раньше времени может привести к повторному перелому, поэтому все нагрузки должны строго контролироваться лечащим врачом.
В зависимости от типа и места перелома, восстановление функций конечности делится на три основных курса:
Массаж для устранения застоя жидкостей в поврежденной руке;
Упражнения, направленные на восстановление двигательной активности;
Правильное питание, которое даст возможность восполнить потери кремния и кальция. Эти минералы служат исходным материалом для формирования нарастающей костной ткани.
При переломе лучевой кости в регенеративных целях назначают лечебную гимнастику, массаж и прочие физиотерапевтические процедуры.
Существует три этапа рекреационных мероприятий, проводимых после перелома лучевой кости:
Создание специальных условий, обеспечивающих полную неподвижность поврежденной конечности;
Снятие гипсовой повязки, шины или лонгеты – постиммобилизация;
Непосредственно восстановление подвижности руки.
По теме: 12 народных способов для домашнего лечения
Общая методология восстановительной терапии
Подводя итог, можно с уверенностью сказать о том, что ключевыми видами реабилитации после травм и переломов являются магнитотерапия, физиотерапия, массаж и лечебная физкультура.
ЛФК – это специальный комплекс физических нагрузок, которые способствуют повышению функциональной активности поврежденной части тела. Упражнения предупреждают процесс дегенерации в органах и тканях травмированной конечности. Также физиотерапия препятствует возникновению атрофий и ригидности мышц. В каждом крупном медицинском учреждении есть специалист, занимающийся рекреационным лечением.
Магнитотерапия – помогает увеличить мышечную силу, координацию движений и сформировать правильную мышечную реактивность. Эффективность процедур достигается за счет пассивного колебательного воздействия магнитного поля. Метод достаточно нов, но уже отлично зарекомендовал себя в лечении сложных переломов.
Физиотерапия – комплексный подход, который совмещает в себе множество разнонаправленных процедур. На ранних сроках реабилитации после переломов назначают ультразвук и УВЧ-прогревание. Это необходимо для того, чтобы уменьшить отечность, купировать болевые ощущения, улучшить микроциркуляцию крови и лимфоток в местах сращения костей. После снятия гипса может быть назначен фонофорез, электрофорез, медикаментозное лечение и лазеротерапия. В особо тяжелых случаях применяется миостимуляция.
Массаж, по своей сути, это все те же физические упражнения, но их главное отличие от ЛФК – пассивность. Виды медицинского массажа различаются силой посылаемых импульсов. Поэтому, в зависимости от применяемой техники, эти воздействия могут быть направлены на тонизирование ЦНС, расслабление, или, наоборот, на подстегивание протекающих процессов. Лечебный массаж положительно сказывается на физиологической активности всех жизненно важных систем организма.
Лечащий врач должен назначить курс рекреационных мероприятий как можно раньше, лучше всего – через несколько дней после перелома или значимой операции. От того, насколько рано начата восстановительная терапия, зависит функциональность части тела в посттравматическом периоде и далее в течение жизни.
Отличным дополнением к физическим методам воздействия может стать правильное питание, поскольку в момент восстановления сломанной конечности наш организм остро нуждается в формирующих макро- и микроэлементах.
Каждый тип реабилитационного лечения рассчитан на достижение определенного эффекта, поэтому полноценное восстановление может быть достигнуто только при комплексном подходе и совместном воздействии профильных специалистов на организм больного. Практически любой из перечисленных методов может быть использован в рамках реабилитации после перелома, как в пределах клиники, так и в домашних условиях.
Автор статьи: Каплан Александр Сергеевич | Ортопед
Образование:
диплом по специальности «Лечебное дело» получен в 2009 году в медицинской академии им. И. М. Сеченова. В 2012 году пройдена аспирантура по специальности «Травматология и ортопедия» в Городской клинической больнице им. Боткина на кафедре травматологии, ортопедии и хирургии катастроф.
Наши авторы
Источник
Державний вищий навчальний
заклад
«Прикарпатський національний
університет імені Василя Стефаника»
Факультет фізичного виховання і спорту
Кафедра фізичної реабілітації
Курсова робота
на тему «Фізична реабілітація при переломах
нижніх кінцівок»
Студенки 3-го курсу,
групи ЗЛ – 32
напрямку підготовки
(спеціальності) фізична реабілітація
Федорович Д.В.
Керівник:
К.фіз.вих., доц.каф.ФР
Левандовський О.С.
Національна шкала_________
Універсальна шкала_________
Оцінка ECTS_________
Члени комісії ________ _____________
________ _____________
________ _____________
м. Івано-Франківськ – 2013
рік
ЗМІСТ
ВСТУП
Лікування хворих з множинними
переломами довгих кісток нижніх кінцівок обумовлена прогресуючим ростом травматизму,
невдалими результатами реабілітації,
високою частотою незрощень, наявість
контрактур і деформуючих артрозів(15-24%).
Наслідки реабілітації хворих з цією важкою патологією
залежить від вибору методу лікування
і зокрема разом стабільно-функціонального
остеосинтезу, який дає можливість проводити
раннє функціональне навантаження на
пошкоджені кінцівки. При проведенні
реабілітаційного лікування потерпілих
з множинними переломами нижніх кінцівок
основну увагу слід приділити руховій
активності хворих. З даними при тривалій
гіпокінезії (до одного місяця і більше)
виникає атрофия та зменшення сили скорочення
м’язів, деміралізація кісткової тканини,
що приводить до сповільненої консолідації,
псевдоартрозів та контрактур суглобів.
Саме тому найбільш дійовим фактором профілактики
даних ускладнень є ходіння з навантаженням
на кінцівки, яке прискорює відновні процеси,
підвищує психоемоційний тонусі покращує
умови регенерації кісткової тканини.
Блокуючі інтрамедулярні металополімерні
фіксатори (БМПФ), розроблені І.М.Рублеником
забезпечують ротаційну стабільність
відламків, при умові їх динамічної осьової
компресії, яка виникає при функціональному
навантаженні на кінцівки, що починається
через 2-3 тижні після операції . Диференційоване
застосування клініко-біомеханічних варіантів
БІМПО (динамічний,статико-динамічний,
статичний і детензійний) в поєднанні
з іншими функціональними косервативними
та оперативними методами при множинних
переломах нижніх кінцівок внесло суттєві
зміни в тактику ведення цих хворих в післяопераційному
періоді.
Актуальність
теми. Переломи кісток відносяться до найбільш
розповсюджених травм опорно-рухового
апарату, а складні оперативні втручання
унаслідок травми призводять до суттєвих
ускладнень і наслідків. Насамперед – це
контрактури, атрофия м’язів, зниження
працездатності, порушення ресорної здатності
стопи та стереотипу правильної ходи,
плоскостопість, деформуючі артрози. Вони
збільшують термін лікування, обмежують
забезпечення побутових потреб, призводять
до інвалідності і
спричиняють суттєві
матеріальні витрати на лікування таких порушень.
Фізична реабілітація є
однин з основних чинників, що спрямований
на зменшення проявів травматичної
хвороби при ушкодженнях опорно-рухового
апарату та підвищення якості лікування. Тому необхідність застосування
засобів ФР після переломів кісток доведено
теорією і практикою більшості науковців,
які особливу увагу приділяють гімнастичним
вправам і лікувальному масажу.
Об’єкт дослідження – Хворий з переломом нижніх кінцівок.
Предмет дослідження. Фізична реабілітація при переломах
нижніх кінцівок.
Мета дослідження: покращення анатомофункціональних результатів
та зменшення строків лікування з переломами
нижніх кінцівок та їх ускладненнями за
рахунок стабільної фіксації уламків
і забезпечення можливості їх різноплощинної
динамічної корекції, за допомогою методів
фізичної реабілітації.
Завдання дослідження:
1. Вивчити і знати етіологію, патогенез
та діагностику при переломах нижніх кінцівок.
2. Ознайомитись з сучасними методами фізичної
реабілітації при переломах нижніх кінцівок.
РОЗДІЛ 1.
Основна характеристика
переломів нижніх кнцівок
Анатомія нижніх кінцівок.
Скелет нижньої кінцівки
складається з тазового пояса, або таза, і власне кінцівки, або
ноги.
Тазовий пояс. Тазовий пояс утворений парою плоских
тазових кісток і крижами.
Тазова кістка — найширша у всьому скелеті. До 16-17 років
вона складається з трьох кісток, відокремлених
одна від одної хрящем. Поступово хрящ
костеніє, і кістки зливаються в одну.
На місці їх сполучення є досить велика
суглобова западина. Спереду тазові кістки
сполучені одна з одною, а ззаду утворюють
малорухомий суглоб з крижами.
У зв’язку з вертикальним
положенням тіла таз людини відносно
ширший і масивніший, ніж таз ссавців,
бо підтримує органи, що лежать над ним. Від захисної і опорної
функцій таза залежать і форма його кісток
у вигляді товстих зігнутих пластин, і
нерухомість сполучення між ними. Власне
кінцівка. Скелет ноги складається з стегнової
кістки, кісток гомілки і стопи.
Стегнова кістка — найдовша в скелеті. Верхній кінець
її має форму кулі і називається головкою.
Нижче від головки є два бугри, розвиток
яких залежить від прикріплення тут дуже
великих м’язів.
Головка кістки входить
у суглобову западину таза, утворюючи кульшовий суглоб, що належить до кулястих.
Як і плечовий суглоб, він допускає дуже
різноманітні рухи, але розмах їх значно
менший.
Гомілка складається
з двох довгих кісток: великої гомілкової
і розміщеної назовні від неї
малої гомілкової.
Стегнова кістка з
великою гомілковою утворюють колінний суглоб, до складу
якого входить і колінна чашечка — маленька
кістка трикутної форми. Колінний суглоб
допускає лише згинання і розгинання.
Стопу утворюють кістки
передплесна, плесна і фаланги.
Передплесно має кілька
кісток, з яких найбільшою є п’яткова. З однією з них гомілкові
кістки утворюють суглоб, що допускає
рухи, головним чином, у формі згинання
і розгинання.
Плесно складається
з п’яти довгих кісточок.
Фаланги — утворюють скелет пальців. Кількість
їх така сама, як і в руці.
Скелет ноги людини має ті самі кістки, що й
скелет задньої кінцівки наземних хребетних.
Але, займаючи вертикальне положення,
людина спирається тільки на одну пару
кінцівок. В зв’язку з цим кістки її ніг
набагато довші і масивніші, ніж кістки
рук; дуже сильно розвинені передплеснові
кістки, особливо п’яткова; стопа в своїй
середній частині трохи піднята і має
склепінчасту форму, що значно пом’якшує
поштовхи, які передаються тілу під час
ходіння. У більшості ссавців кістки передніх
і задніх кінцівок розвинені майже однаково,
а стопа ніколи не має особливостей, властивих
стопі людини.
Порівнюючи скелети
руки й ноги людини, не можна не відзначити
схожості їх будови. Кожний з цих
скелетів має три відділи, з яких
верхній утворює одна кістка (плечова,
стегнова), середній — дві (ліктьова, променева;( велика й
мала гомілкові) і нижній відділ утворюють
численні кістки (кисть, стопа). Проте руки
є орган праці і кістки їх значно коротші,
тонші і більш рухомо сполучені одна з
одною, ніж кістки ніг, які служать для
опори і пересування тіла.
Форма кісток і їх функція.
Кістки, які захищають внутрішні
органи від дії зовнішнього середовища,
мають форму зігнутих пластин. З
таких плоских кісток складається
і череп, і таз. Форму пластин,
досить товстих і вузьких, мають
і ребра, що входять до складу грудної клітки.
Скелет кінцівок, що роблять
швидкі і широкі рухи, складається
з довгих кісток. Такими є стегнова,
плечова, гомілкові, ліктьова і променева
кістки.
Там, де скелет забезпечує
стійкість і разом з тим
деяку рухомість, він складається
з коротких, неправильної форми кісток. Таку будову
має хребет.
Отже, між формою кісток
і їх функцією існує тісна взаємна
залежність.
М’язи, що приводять у рух стегно, починаються
на тазі, утворюючи сідниці, і прикріплюються
до стегна. До них належать сідничні м’язи.
Від скорочення їх виникають рухи в кульшовому
суглобі. Відіграючи велику роль у підтриманні
вертикального положення тіла, вони розвинені
в людини так сильно, як ні в одної тварини.
М’язи, що приводять у
рух гомілку, утворюють м’якоть
стегна. На передній поверхні його лежить чотириголовий м’яз
— розгинач гомілки, а на задній — двоголовий
— згинач.
М’язи, що приводять в
рух стопу і пальці, розміщені
на задній і зовнішній поверхнях
гомілки, а також на стопі. Найбільшим
серед них є литковий м’яз, який згинає стопу [17].
Етіологія
Переломи кісток виникають в результаті навантаження,
що перевищує межу їхньої міцності. Для
кожної кістки, по різних осях, величини
граничного навантаження відрізняються.
Тип перелому в кожному конкретному випадку
залежить від напрямку вектора прикладеної
сили. Наприклад, якщо удар припадає перпендикулярно
трубчастої кістки, то виникає поперечний
перелом, при додатку вектора сили паралельно
осі кістки виникають поздовжні і осколкові
переломи.
Співвідношення різних
типів переломів змінювалося з часом, так, наприклад, якщо
до масового впровадження автомобільного
транспорту бамперні переломи гомілки
і розгинальні переломи шийних хребців
зустрічалися досить рідко, то тепер вони
становлять значний відсоток переломів
при автомобільних травмах.
З розвитком техніки
зростає кінетична енергія, якою
може керувати людство. Потужність сучасних
технічних пристроїв значно перевищує
міцність людського скелета. Зараз
стало цілком буденним вплив на людину
енергії такого порядку, яка всього лише сто років тому була б унікальною
або зовсім неможливою. У зв’язку з цим,
у міру зростання рівня технічного розвитку,
перед травматології та ортопедії ставляться
нові, все більш складні завдання.
Існують типові місця
переломів. Як правило, вони знаходяться
в тих місцях, де кістка відчуває найбільше
навантаження, або там, де її міцність
нижче. До найбільш поширених переломів
відносяться:
Перелом променевої кістки
в типовому місці. У 70% випадках за механізмом
травми він є розгинальних переломом.
Осколковий перелом гомілки в середній третині – так званий
«бамперна перелом» – широко розповсюджений
вид травми, що виникає, як правило, при
автодорожніх травмах.
Перелом медіальної і
латеральної кісточок.
Перелом шийки стегна.
Важко виліковний, але досить поширений перелом,
особливо у літніх людей. Найбільш ефективний
спосіб лікування – установка штучного
кульшового суглобу.
Крім цих місць переломів
можливі і багато інших. Фактично,
будь-яка кістка може бути зламана
в будь-якій точці на всьому її протязі [2; 5].
Патогенез
Кісткова тканина складається
з мінерального й органічного
компонентів. Склад кістки досить складний,
органічна частина кістки становить
30% її маси, мінеральна 60%, на воду доводиться
10%. Мінеральний компонент забезпечує
міцність і складається переважно з кальцію, фосфору і мікроелементів.
Органічний компонент являє собою колаген,
який робить кістка більш еластичною.
Міцність колагену на розтяг – 150 кг / см
?, міцність при надрізі – 680 кг / см ?, розривне
подовження – 20-25%. При нагріванні колагенові
волокна скорочуються приблизно на третину
своєї довжини. Трубчасті кістки найбільш
стійкі до навантаження уздовж своєї осі.
Губчасті менш міцні, але однаково стійкі
до навантаження в усіх напрямках.
При переломі кісткової
тканини виникає кровотеча, яка погано зупиняється через
те, що судини фіксовані в мінеральній
частині кістки і не можуть спадати. Обсяг
кровотечі залежить від типу перелому
і його локалізації, так, наприклад, при
переломах кісток гомілки постраждалий
втрачає 500-700 мл крові. В результаті цього
крововиливи формується гематома, яка
згодом оточує кісткові відламки.
У місці кровотечі
виникає набряк і відбувається випадання
ниток фібрину, які служать згодом
основою для формування білкового
матриксу кісткової тканини. Зупинка
кровотечі з кісткової тканини являє собою
нелегке завдання та при складних осколкових
відкритих переломах можлива тільки в
обладнаній операційній [1].
Перелом. Стадії перелому, види перелому
Перелом – порушення цілості кістки під впливом
одномоментної дії травмуючої сили. При
переломі кістки в зоні травми виникає
вогнище роздратування, яке приводить
в дію механізми репаративної регенерації
– загоєння кісткової рани (мозолеутвореня).
Процес загоєння перелому протікає стадійно.
Клінічно розрізняють чотири стадії зрощення
кістки після перелому.
1 стадія – первинне «спаяння» уламків
(у перші 3-10 днів). Відламки рухливі і легко
зміщуються.
2 стадія – з’єднання уламків за допомогою
м’якої мозолі (через 10-50 днів і більше
після травми).
Источник