Реабілітація перелома стегна

Перелом шийки стегна є нагальною проблемою травматології. В економічно благополучних країнах вчені прогнозують різке збільшення рівня переломів проксимального відділу стегнової кістки, переважно (в 90% випадків) у осіб старшої вікової групи. У цій категорії населення лікування травми становить серйозну проблему, так як відзначаються важкі ускладнення (в 25-30%), складний і тривалий відновлювальний період, висока смертність. У нашій країні протягом року після травми гине до 24% хворих, і більше 50% стають інвалідами. Всі ці фактори вимагають розробки нових методів лікування перелому шийки стегна.

Загальна інформація про травму

Перелом шийки стегна – це порушення архітектоніки кістки в її проксимальному (верхньому) відділі в результаті впливу сил, що перевищують міцність кісткової тканини. Травма стегна класифікується з урахуванням топографії лінії перелому:

1. Базісцервікальні – коли лінія розлому пролягає внизу шийки стегна, трохи вище виростків (виступів) кістки.

2. Трансцервікальні – лінія перелому перетинає центральну частину шийки стегна.

3. Субкапітальні – лінія перелому проходить максимально близько проксимальної частини стегнової кістки.

На результат лікування впливає також величина кута, який утворюється між віссю кістки і лінією перелому. Чим ближче величина кута до 90°, тим гірше прогноз лікування травми – вище ризики зміщення кісткових уламків. Для оцінки ступеня тяжкості травми застосовується класифікація Пауелса:

1 – ˂ 30°;
2 – 30-50°;
3 – ˃ 50°.

Для призначення правильної тактики лікування перелому шийки стегна важливо знати клінічну картину перелому. Для цього використовується класифікація Гардена:

1 ст. – неповний перелом, коли відламки кістки нероз’єднані, і верхівка кістки трохи повернута навколо осі, що на рентгенограмі виглядає як «вбитий» перелом.

2 ст. – повний перелом, що не супроводжується зміщенням кісткових уламків. Обидві частини повністю відокремлені, але утримуються в природному положенні за рахунок зв’язок.

3 ст. – повний перелом з частковим зміщенням, при якому відламки кістки, що утримуються зв’язками, трохи зміщаються – проксимальна частина кістки розгортається всередину і зміщується назовні.

4 ст. – пошкоджена не лише цілісність кістки, але і зв’язки, тому відламки роз’єднані і повністю зміщені.

стадії перелому шийки стегна

Перераховані фактори впливають на результативність лікування травми. Через особливості структури тазостегнового суглоба, кровопостачання окремих частин стегнової кістки і наявності порушення щільності, структурованості кісткової тканини перелом шийки стегна погано зростається.

Кровопостачання стегнової кістки здійснюється за допомогою 2 гілок артерій, одна з яких проходить в головку через внутрішньосуглобову зв’язку. При переломі шийки кровопостачання припиняється. Встановлено, що вже через 24 години після травми в кістковій тканині проксимального відділу прогресують процеси ішемії, а через 48 годин відзначається некроз кісткових балок.

Проблема терапії перелому полягає у відновленні кровопостачання в найкоротші терміни, в той час як основна частина постраждалих проходить консервативне лікування в домашніх або амбулаторних умовах, не роблячи операції. Тому при цій травмі такі високі показники інвалідності та летальності.

Частота виникнення травми шийки стегнової кістки щорічно збільшується. Крива травматизму (і зокрема переломів) має кілька виражених піків – один в дитячо-юнацькому віці, а другий – в літньому. Тенденція зберігається і при переломі шийки стегна. Встановлено, що ризик перелому шийки становить в:

50 років – 1,8%;
60 років – 4%;
70 років – 18%;
90 років – 24%.

Однак ця статистика не означає, що подібні травми – доля виключно старих. В останні роки збільшилася кількість молодих пацієнтів з переломами шийки стегна. Дослідники пов’язують зростання кількості травм з популярністю в молодіжному середовищі активних і екстремальних видів відпочинку, занять травмонебезпечними видами спорту, збільшенням кількості персонального автотранспорту.

Причина виникнення

Перелом шийки стегна найчастіше відбувається після 50 років. Як правило, перелому шийки у вікових людей передує падіння, і тільки в окремих випадках травма може стати наслідком ударів по тазостегновому суглобу, підйому тяжкості і ін. Причиною травми при падінні можуть бути як внутрішні чинники, так і зовнішній вплив. Ендогенними причинами травми є:

вікові зміни щільності кісткової тканини (остеопороз);
неврологічні захворювання;
ендокринні порушення, які призводять в тому числі до остеопорозу, гіперплазії передміхурової і щитовидної залози, ожиріння;
злоякісні процеси в організмі;
знижена фізична активність;
погіршення функції сенсомоторного апарату – зниження гостроти зору, втрата слуху, порушення координації в просторі;
операції на кінцівках;
недостатність харчування.

Відзначаються гендерні відмінності в факторах, які призводять до травми. Так, наприклад, дослідження вітчизняних вчених показали:

Причина травми	Частота зустрічальності перелому (у %)
Причина травми	чоловіки	жінки
випадкові	61,9	53,9
патології серцево-судинної системи	19,1	36,3
порушення опорно-рухової системи	11,9	4,4
нервово-м’язові захворювання	4,8	3,3
зниження гостроти зору	2,9	2,2

У жінок основною причиною падіння є порушення серцево-судинної функції – гіпертонічний криз, раптовий стенокардичний біль, церебральні порушення. У чоловіків основну частку причин травми шийки стегна складають випадкові падіння, обумовлені зовнішніми, середовищними фактори (сніг, лід, незручне взуття, ходьба без тростини, погане освітлення).

Факторами, що підвищують ймовірність перелому шийки стегна в похилому віці, є:

порушення координації;
зміна ходи;
зміна ментального статусу (старече слабоумство, хвороба Альцгеймера);
зниження нервово-м’язових рефлексів (швидкості передачі сигналів по нервових волокнах і відповідної реакції на подразник);
обмеження рухливості в результаті вікових і системних захворювань опорно-рухового апарату;
м’язова слабкість.

Крім того, падіння може бути викликане прийомом деяких лікарських препаратів, алкоголю, променевого лікування.

біль у стегні

Найбільш значущою причиною перелому є зниження якості кістки (архітектоніки) і зменшення мінеральної щільності кісткової тканини. У жінок цей фактор відзначається частіше, так як властивості міцності проксимального відділу стегна у них нижче, ніж у чоловіків. Це обумовлено тим, що у них менше шийно-діафізарний кут, тонше шийка стегна і частіше відзначається остеопороз.

У літньому віці відрізняється і біомеханіка процесу падіння. Пацієнт найчастіше падає на область великого вертіла стегнової кістки. При низькій масі тіла, відсутності жирової подушки на стегнах небезпека перелому шийки стегна істотно зростає. Перераховані фактори виявляються достатніми, щоб навіть при незначному впливі стався перелом шийки стегна.

У осіб молодого віку травма зустрічається набагато рідше, ніж у літніх. Якщо структура і щільність стегнової кістки не пошкоджена, то вона витримує тиск до 3 тис. кг, а навантаження на вигин – до 2,5*103 Н. Тому, щоб зламати здорову кістку, необхідно докласти значних зусиль. Найчастіше причиною перелому шийки стегна у молодих людей є транспортна аварія, падіння зі значної висоти, високоенергетичний вплив в область суглоба – прямий сильний удар в стегно і інші види сильних травм.

Симптоми і діагностика

Ознаки перелому залежать від виду пошкодження. Так, наприклад, при:

1. Відкритому переломі шийки відзначається порушення цілісності м’яких тканин, сильна крововтрата, сильний біль. Кінцівка займає неприродне, вимушене положення, рухова функція повністю порушена.

2. Закритому переломі шийки без зміщення хворі скаржаться на тупий біль, який посилюється при русі. Гематома, як правило, відсутня, набряк виражений.

3. Закритому переломі зі зміщенням головки і шийки синець і пухлина більш виражена, відзначається скорочення кінцівки (до 4 см).

Для травми характерний синдром «прилип» п’яти. У лежачому положенні потерпілий не здатний підняти ногу, стопа спирається на зовнішнє ребро. При постукуванні по п’яті людина відчуває біль в тазу і паху. При обмацуванні місця пошкодження пацієнт скаржиться на посилення больового синдрому.

Для встановлення точного діагнозу, ступеня тяжкості травми, локалізації перелому призначають інструментальні дослідження:

рентгенографія;
МРТ, КТ;
сцинтиграфія.

При направленні пацієнта на операцію проводиться поглиблена діагностика для виявлення протипоказань та супутніх захворювань. Після отримання результатів діагностичного обстеження розробляють індивідуальну схему лікування. Без адекватної терапії підвищується ризик виникнення ускладнень патології у вигляді флегмони стегна, тромбоемболії, нестабільної форми ІХС, серцевої недостатності, порушення ритму серця, госпітальної пневмонії.

тріщина у стегні

Лікування

У лікуванні травми застосовують як консервативні, так і оперативні методи. Консервативне лікування спрямоване на купірування симптомів – болю, набряку, запалення. Воно може застосовуватися в якості підтримуючої терапії після операції. Однак на підставі досліджень вітчизняних і зарубіжних вчених доведено, що відстрочені наслідки переломів шийки стегна безпосередньо залежать від тактики ведення пацієнтів.

Вичікувальна, пасивна тактика, використання маловитратних технологій терапії, відмова в хірургічному лікуванні віковим пацієнтам призводять до застосування тривалої іммобілізації, ускладнень травми, інвалідності.

Там, де є висока оперативна активність лікування переломів шийки стегна, достовірно нижче летальність, як найближча, так і віддалена. Тому провідні травматологи вважають ендопротезування найбільш ефективним методом лікування переломів стегна з проведенням патогенетичної терапії остеопорозу, що дозволяє впливати на ремоделювання кісткової тканини навколо імплантату.

Перший закритий металостеосинтез з метою відновлення цілісності шийки стегна був зроблений німецьким хірургом Карлом Рудольфом Лангенбека в середині XIX в. Він застосував в ході операції сталеву спицю для з’єднання уламків. Аж до сьогодні запропоновані в різний час конструкції для остеосинтезу не могли дати хорошого результату через ненадійність конструкції, безлічі ускладнень, зміщення уламків, незрощень, контрактур.

Сучасні гвинтові конструкції створюють і розраховують відповідно до законів біомеханіки, математичного моделювання, що істотно підвищує ефективність лікування. Нові методи оперативного втручання включають:

Геміартропластику – часткову заміну суглоба. Імплантат встановлюється замість головки і шийки кістки. Операція виконується тільки літнім і малоактивним людям, при некрозі головки кістки або за результатами невдалого попереднього остеосинтезу.
Ендопротезування – даний метод має низку переваг, наприклад, меншу тривалість операції (близько 40 хв.), незначну крововтрату і мінімальний ризик післяопераційних ускладнень, короткий термін реабілітації і більш повне збереженнм тканин кульшової западини.

Операція показана навіть при наявності системних патологій – діабету, серцевої і легеневої недостатності.

Операція помірної вальгусно-антеверсіонної реконструкції використовується при остеосинтезі нестабільних зміщених переломів стегна. Операція має високу ефективність – 87,3% випадків повернення суглобової рухливості. Для повного відновлення потрібно значно менше часу – 170 днів. Застосування профілактичних технік незрощення і ішемії тканин головки робить операцію ефективною, безпечною. Невеликий розріз після ендоскопічної операції заживає швидко, не залишаючи грубих шрамів.

Вчені продовжують розробляти нові методики хірургічного лікування переломів стегна, ведення операції, домагаючись відмінних результатів і повного відновлення функції кінцівки. Лікування доповнюється фізіотерапією, масажем, комплексом ЛФК. Медикаментозне лікування допомагає уникнути ризиків ускладнень після операції.

Травматичне пошкодження вимагає комплексного підходу, і тоді результат лікування буде високим. Лікар ортопед-травматолог Тарас Рокита надасть висококваліфіковану медичну допомогу в лікуванні перелому будь-якої складності.

Источник

1.

2.

Згідно статистики травми шийки стегна складають 6 % від всіх видів

переломів, при цьому в 90 % випадків виникають в людей похилого віку

старше 65 років, частіше жінок.

В результат такої травми хворий на тривалий час є прикованим до

ліжка, але правильне та своєчасне лікування, а також ефективні

реабілітаційні методи здатні підняти на ноги пацієнта будь – якого віку

то статі.

Тому метою нашого дослідження є визначення/аналіз

найефективніших методів реабілітації хворих з переломом

шийки стегна.

3.

-Знеболюючі заходи- включають в себе прийом заспокійливих та

знеболюючих препаратів, проведення фізіотерапії і ручного масажу. У випадку

необхідності використовують ортез для фіксації шийки стегна.

— Профілактика гіподинамії – необхідна для попередження багатьох проблем

зі здоров’ям, що сприяють нерухомому способу життя: трофічних порушень,

пролежнів, захворювань СС та дихальної, травної систем. Позитивні результати

досягаються шляхом масажу, використанням спеціальних ліжок і комплексом

гігієнічних процедур.Фізичні вправи – стають актуальними з проявами

покращенням в стані пацієнта. Під наглядом лікаря хворі займаються

лікувальною гімнастикою, обережно навантажуючи хвору ногу. На початкових

етапах для додаткової підтримки шийки стегна використовується бандаж.

–Психотерапія

— Дієто терапія

4.

В огляд ефективності реабілітації при переломі шийки стегна включено

матеріали з 19 клінічних досліджень, в яких прийняли участь 1598 пацієнтів,

більшість в віці старше 65 років.

В дванадцяти дослідженнях оцінювалось втручання проведенні після операцій

з приводу перелому шийки стегна. В Одиничних досліденнях було виявлено

покращення рухливості, за рахунок двох тижневої програми вагової нагрузки,

програми вправ по зміцненню чотирьохголового м’язу стегна і електричної

стимуляції направленої на зняття болю.

5.

Одиночні дослідження не виявили значного покращення рухливості в

порівнянні з програмою відновлення походки на біговій дорожці

впродовж 12 тижневого тренування з використанням “сопротивления” і

16 тижневих вправ з ваговою нагрузкою відповідно.

Одне дослідження з пробним раннім вставанням в період 48 годин після

операції, показало протиречиві результати.

Багато досліджень були методично слабкі, через недостатній період

подальшого нагляду. Не було проведено об’єднання даних оскільки не

знайшлось двох достатньо схожий досліджень.

Таким чином, проведений огляд показав,що недостатньо доказів для

визначення які з стратегій краще почати в лікарні чи після виписки з

лікарні, за для допомоги людям ходити і продовжувати ходьбу після

операції при переломі шийки стегна.

6.

7.

8.

Проведений огляд показав,що недостатньо доказів для визначення які з

стратегій реабілітації краще почати в лікарні чи після виписки з лікарні. Однак

необхідні додаткові дослідження для встановлення кращих стратегій для

покращення реабілітації пацієнтів після перелому шийки стегна. Тому поки ми

користуємось загальними принципами реабілітації підбираючи найбільш

оптимальні індивідуальні програми для пацієнта. В подальшому цікавимся і

покращуєм наші знання в цьому питанні.. Адже на сьогоднішній день вже

діють подальші клінічні дослідження, маємо надію що вони будуть успішними

Источник

Переломом стегна називається порушення анатомічної цілісності його кістки, що відбувається через вплив на нього прямого удару, падіння або отримане в результаті скручування, згинання.

У житті нерідко трапляються неприємні ситуації, результатом яких стають переломи стегон. Це найбільш небезпечне для людини, особливо похилого віку, пошкодження кінцівки, ускладнення при якому часто призводять до смертельного результату.

Виникають вони на будь-якому рівні стегна, і в залежності від цього переломи поділяють на 3 основних види:

Верхнього кінця стегнової кістки;
Діафізарний (тіла кістки);
Нижнього кінця виростків стегна.

Ще перелом стегна буває відкритим і вбитому. Перший спостерігається більше у дітей і лікується в стаціонарі. Другий вид перелому відноситься до найбільш складним травм з важкими наслідками, і вимагає негайної кваліфікованої допомоги.

Всі види цих травм мають різний характер походження, по-різному виявляють себе і вимагають певну для кожного тактику лікування, мають неоднаковий прогноз на майбутнє.

Особливості будови стегнової кістки

Найбільшою і довгою трубчастої кісткою шаблевидної форми в людському скелеті є кістка стегна. Представляє вона собою тіло (діафіз), що має 2 кінці (епіфізи). Верхня її частина у вигляді головки розміщується в вертлюжної западині таза, створюючи таким чином тазостегновий суглоб.

Відео: Перелом стегна – реабілітація

Шийка стегнової кістки, що знаходиться трохи нижче, з`єднана з діафізом (тілом) стегна. Їх з`єднання з зовнішньої сторони представлено виступами (великим і малим рожном).

За участю нижнього кінця утворюється інший великий суглоб – колінний. Зростаючи донизу, він створює 2 виростка, покритих хрящем, що формують суглоб коліна, в якому задіяні ще великогомілкова кістка і надколенник.

Переломи верхнього кінця стегнової кістки

Більша кількість переломів цієї області стегна відбувається у людей старшої вікової категорії з-за того, що з часом живлення тканин кісток у людини на проксимальному рівні стегна погіршується, а це робить кістку більш крихкою і менш захищеною.

види

Для цієї частини стегнової кістки характерні переломи двох видів – шийки стегна і вертільние. Вони бувають внутрішньосуглобових, якщо перелом стався у внутрішній частині суглоба, і позасуглобовими – при розташуванні лінії пошкодження кістки за його межами.

Внутрісуглобні переломи бувають:

Капітальними (при проходженні лінії перелому в районі головки);
Субкапітальние (при розташуванні переломною лінії під головкою);
Трансцервікально або чрезшеечнимі (при переломі кістки в районі шийки стегна);
Базісцервікальнимі (при виявленні перелому в місці з`єднання шийки з діафізом);

Позасуглобових переломи бувають чрезвертельний і межвертельного, так як розташовуються вони на рівні вертелів. Великий крутив може відірватися при прямому впливі на нього або падінні на його область. Для малого ж рожна його ізольований відрив малоймовірний і спостерігається нечасто.

симптоми

Виявляються переломи різних частин стегна по-різному. Ознакою зламу шийки служать відчуття болю в тазостегновому суглобі і області паху, які стають сильними при рухової активності. Спостерігається деяка деформація в тазостегновому суглобі, невелика набряклість пошкодженої ділянки, відсутність синців.

Якщо пошкодження зачіпає вертельную область верхньої частини стегна, то симптомом її перелому є інтенсивний біль, що підсилюється при спробах руху травмованою ногою і обмацування її. Для вертельную перелому характерні набряклість і синці в області пошкодження.

Найбільш небезпечний чрезвертельний злам вгорі стегна. Його ознаками є виражений набряк, біль і «симптом прилиплої п`яти» (не можна підняти пряму ногу вгору в положенні лежачи).

Травма ноги зі зміщенням вважається більш небезпечною, що вимагає довгого лікування. Для неї характерні такі ознаки:

Деформація області травмованого ділянки суглоба;
Наявність різкого болю, що виникає при будь-якому русі кінцівки;
Поява набряку;
Травмована нога виглядає коротше, ніж здорова;
Синці м`яких тканин стегна;
Пошкоджена нога залишається поверненою назовні на травмованій стороні.

Перелом вбитому виду визнається за «симптому прилип п`яти», постійного болю в області тазу, наростаючою через внутрішнього крововиливу. Скорочення пошкодженої ноги може не фіксуватися. Внутрісуглобні розломи в спокої проявляються слабкою болем, але в русі вона різко збільшується.

Відео: косий перелом стегна

причини

Фактором до переломів шийки або голівки стегна є похилий вік людини. Виникають переломи у них саме через вікових змін організму, таких, як остеопороз, який притаманний багатьом літнім людям, і зменшення м`язового тонусу.

Більше за інших від таких переломів страждають жінки в силу анатомічних особливостей організму. Їм властиві виражені прояви остеопорозу і більш тонка і крихка стегнова шийка.

У людей у віці старості переломи трапляються від прямого удару в стегнову область або від падіння на тверду поверхню. Для них іноді досить просто спіткнутися, щоб отримати пошкодження стегнової кістки при спробі утриматися за рахунок перенесення ваги всього тіла на ногу.

Причинами розлому стегна у верхній її частині у молодих людей стають пошкодження, отримані при транспортних аваріях, заняттях спортом або поданих зверху. Наявність захворювань, які сприяють ослабленню кісток, і знижений тонус м`язів теж бувають причиною розлому стегна навіть при невеликому навантаженні на його область.

діагностика

Діагноз при пошкодженні верхньої ділянки стегнової кістки ставиться із застосуванням різних інструментальних методів. Основним способом визначення таких переломів є проведення рентгенографії пошкодженої ділянки.

Для уточнення ступеня і складності травми стегнової кістки застосовується КТ (комп`ютерна томографія). Внутрісуглобні ж переломи фіксуються під час проведення МРТ (магнітно-резонансна томографія).

лікування

Займається лікуванням переломів лікар-травматолог. Першим кроком в цьому є введення знеболюючого засобу. Далі лікарем вибирається методика і залежить вона від стану хворого і складності травми. Проводиться лікування може консервативним або оперативним способом.

Консервативне лікування.

Метод полягає в постільному режимі протягом декількох місяців. Тривала обмежена рухливість часто призводить до розвитку застійних явищ в легенях (пневмонія, тромбоемболія) і появи різних інфекційних захворювань. Можлива поява пролежнів. У зв`язку з цим літнім людям консервативний метод лікування не призначається, так як частіше призводить до летального результату, ніж оперативний. Вибирає його лікар в разі, якщо є серйозні протипоказання, які не допускають оперативного втручання.

Оперативне лікування.

На сьогоднішній день – це основний метод лікування, що дозволяє пацієнтові відновитися за максимально короткий термін після отримання травми. Для внутрішньосуглобовихпереломів такий спосіб лікування більш прийнятний, так як після операції, згідно зі статистикою, зрощення кісток відбувається в 70% випадків. Операція протипоказана пацієнтам старечого віку і мають певні захворювання, наявність у них інфікованих ран.

У складних випадках, коли немає ефекту від консервативного лікування, а до оперативного втручання є протипоказання, застосовуються такі способи лікування:

остеосинтез;
Витягування скелета;
Ендопротезування суглоба.

Спосіб остеосинтезу полягає у використанні спеціальних конструкцій з металу для фіксації фрагментів кістки, що забезпечують їх зрощення. Застосовуються трилопатеві цвяхи, пластини і стрижні. Популярність отримали такі конструкції, як штифт Дубова і штифт-штопор Сиваша. Цей метод лікування дозволяє швидко домогтися необхідної рухливості кінцівки пацієнта, як правило, через 6-10 тижнів.

Витягування скелета використовується, коли оперативне лікування неможливо по ряду причин. Здійснюється ця маніпуляція за допомогою шини Белера. Пацієнту проводяться знеболюючі процедури. Потім для витягування через кістку протягується спиця, що закріплюється на спеціальній скобі, до якої буде підвішений вантаж.

Зазвичай вантаж важить 10 кілограм, але встановлюється вага залежить від тяжкості ушкодження і ступеня зміщення. Хворий укладається на щит, а його кінцівку поміщається на шину Белера. Витяжкою скелета займаються до 12 тижнів, але іноді термін може скоротитися вдвічі. На пошкоджену ногу накладають пов`язку з гіпсу на термін близько 5 місяців.

Недоліком такого лікування є тривале перебування кінцівки в нерухомому стані, що негативно позначається на виконанні її основних функцій в подальшому.

Апарати зовнішньої фіксації визнані сучасною медициною ще одним надійним методом лікування при переломах. Показанням до їх використання є наявний у пацієнта перелом стегна в області шийки. Виконується фіксація елементів стегна за допомогою трилопатевими цвяха і застосування кісткової аутопластики. Своєчасне тотальне ендопротезування дозволяє уникнути серйозних ускладнень у пацієнта.

прогноз

Після будь-якого виду лікування можливі ускладнення, які виникають з різних причин. Все залежить від віку пацієнта і наявності у нього супутніх хвороб. Наприклад, довгий постільний режим часто призводить до розвитку тромбоемболії, пролежнів, пневмонії.

Тому лікарі радять забезпечувати при можливості рухливість у пацієнта інших частин тіла при знерухомлених хворій нозі. Важливо дотримуватися цих правил, інакше при неправильному зрощенні суглобів прогнозується поява кульгавості.

Для людини з діагностованим переломом стегнової шийки прогноз на повне одужання невтішний. Переломи в області головки і шийки стегна погано зростаються з причини їх утрудненого кровопостачання. У більшій частині випадків кістка повністю так і не зростається. А високе положення переломною лінії погіршує становище хворого і часто без відповідного лікування веде до інвалідності.

Вертельние переломи мають більш сприятливий результат для людини, тому що добре зростаються навіть без операції. Пояснюється це найкращим кровопостачанням області вертелів, завдяки чому формується кісткова мозоль. Осколкові переломи стегна, обтяжені зміщенням уламків, роблять прогноз на повноцінне одужання менш оптимістичним.

діафізарні переломи

Важка травма зі значною втратою крові в поєднанні з болем, здатна перейти в гостру фазу травматичного шоку – це діафізарний перелом, який стосується тіло стегна.

симптоми

Ознаками перелому діафіза стегна вважається наявність патологічних уламків, набряку, деформована поверхня стегна. Перш за все, потерпілий відчуває сильний біль в області травми. Спостерігається сильна крововтрата, набряклість.

Відео: Перелом стегна. реабілітація

При цій травмі людина не може зробити упор на нижню кінцівку, яка виявляється ненормально рухомий. Причому нога стає укороченою. Нерідко при переломі стегна спостерігається і пошкодження нервових закінчень або великої судини.

причини

Відео: інтрамедулярні остеосинтез перелому правої стегнової кістки

Переломи тіла (діафізу) стегна відбуваються здебільшого у людей молодих і у осіб, які перебувають в середньому віці. Є вони результатом травми як прямий (виробничої, спортивної, удару, падіння з висоти, участь в ДТП), так і непрямий (згинання, скручування).

Пряма травма викликає поява осколкових, косих і поперечних переломів стегна, а для непрямого ушкодження характерні гвинтові злами. Причиною отримання перелому зі зміщенням є вплив на відламки м`язів, прикріплених до стегнової кістки, які при травмі тягнуть відламки в сторони.

діагностика

Для постановки правильного діагнозу використовуються кілька методів. Головним з них є рентгенографічне дослідження, що дозволяє оцінити ступінь травмування. Уточнюючим складність розлому є метод комп`ютерної томографії. А для внутрішньосуглобовихпереломів використовують магнітно-резонансну томографію.

лікування

Починається лікування перелому тіла стегна з інтенсивного знеболювання, спрямованого на зниження ймовірності травматичного шоку. Якщо спостерігається значна втрата крові, то пацієнту робиться її переливання.

Основне завдання травматолога при переломах діафіза полягає в оперативному точному зіставленні уламків кістки для того, щоб домогтися відновлення нормального функціонування ноги.

Вибирається метод оперативного втручання в залежності від виду перелому, а спосіб фіксації уламків (накістковий або внутрішньокістковий) призначається індивідуально.

Кращий спосіб лікування, визнаний травматологами – оперативний. Наявність протипоказань у пацієнта (важкий стан, супутні хвороби) часто робить його застосування неможливим. В цьому випадку показані витягування скелета і остеосинтез.

Скелетневитягування призначається на термін до 12 тижнів. Складається така операція в закріпленні спиці для витягнення в Виростків стегна або великогомілкової кістки. Використовується при цьому шина Белера для укладання в неї ноги хворого. На скобу, до якої кріпиться спиця, підвішується вантаж, вага його зазвичай призначається в 10 кг, а потім зменшується в міру витягування. Для молодих і фізично міцних пацієнтів вантаж може бути збільшений. Після нормалізації перелому на хвору ногу накладають гіпсову пов`язку, носити яку потрібно близько 4 місяців.

Остеосинтез виконується з використанням спеціальних металевих пластин, штифтів і стрижнів, які призначені для якнайшвидшого зрощення кісткових уламків. Рухливість кінцівки повертається, як правило, через 2 місяці.

Перша допомога

Постраждалого з травмою стегнової кістки спочатку знеболюють, а потім накладають на кінцівку шини (Крамера або Дітерікса). Після фіксації ноги хворого необхідно накрити наявними теплими речами і відправити в травматологічне відділення для подальшого лікування.

Переломи нижнього кінця стегнової кістки

Травму стегна, що ведуть до порушення його цілісності в області колінного суглоба в результаті отримання прямого удару по виростка або падіння на коліно, називаються переломом нижньої кінця стегна.

симптоми

Різкий біль в колінної області та нижньому відділі стегна, а також обмеження в суглобових рухах є ознакою серйозного пошкодження стегнової кістки. При цьому спостерігається збільшений в обсязі колінний суглоб.

Розлом може торкнутися один або обидва виростка. Найчастіше супроводжується зміщенням фрагментів кістки. При пошкодженні зовнішньоговиростків гомілку відхиляється назовні. Перелом ж внутрішнього виростка визначається по відхиленню гомілки хворого досередини. Переломна лінія спостерігається усередині суглоба. Фіксується виникнення гемартроза, коли кров в місці зламу заливається в суглоб.

Остаточний же діагноз ставиться після обстеження нижньої частини стегна за допомогою рентгенографічного апарату і проведення МРТ суглоба коліна.

причини

Найбільше пошкодження в області коліна фіксуються у людей похилого віку і у професійних спортсменів. Основною причиною є удар в область коліна або падіння на це саме незахищене місце нижніх кінцівок.

лікування

При отриманні виросткового перелому насамперед проводиться знеболення травмованого ділянки ноги. Призначаються пацієнту також протизапальні засоби. При явищах гемартроза проводиться пункція, яка полягає в проколі суглобової порожнини, що дозволяє прибрати скупчилася там кров.

Якщо розлом виростка стався без зміщення, то на всю кінцівку накладається кокситная гіпсова пов`язка, яка носиться 1-2 місяці. Перелом зі зміщенням вимагає зіставлення відламків, яке може бути проведено травматологом вручну. Після чого теж використовують гіпсову пов`язку, щоб забезпечити нерухомий стан кісткових фрагментів.

Якщо ручна репозиція неможлива, то слід операція, під час якої відламки фіксуються гвинтами. Іноді застосовують і скелетневитягування. Закінчується процес відновлення функцій суглоба фізіопроцедурами, масажем і лікувальною гімнастикою.

Увага, тільки СЬОГОДНІ!

Источник