Перша медична допомога при переломах вивихах
ПЛАН
ЗАНЯТТЯ ПО МЕДИЧНІЙ ПІДГОТОВЦІ
ТЕМА-№9: Перша медична допомога при вивихах та переломах.
УЧБОВА МЕТА: Вивчити надання першої медичної допомоги при вивихах та переломах.
МЕТОД: Розповідь
час (хв.) | вивчаємі питання | примітка |
05 | Огляд готовності особового складу до заняття. Оголошення теми навчальної мети і порядку проведення заняття. | |
10 | Короткі відомості про кістки, суглоби та м¢язи. | |
10 | Види переломів, загальні ознаки переломів. Перша допомога при вивихах та переломах | |
10 | Поняття про при вивихи та перша медична допомога при них. | |
15 | Особливості іммобілізації та способи транспортування при різних переломах. | |
20 | Ознаки переломів кісток голови, ключиці, ребер, хребта, тазу. | |
10 | Перевірка засвоєного матеріалу. | |
05 | Підведення підсумків заняття. |
Висновки:____________________________________________________________________________
ПЕРЕЛОМИ.
Переломи це порушення цілісності кістки що супроводжується пошкодженням тканин, м¢язів, кровоносних судин, сухожиль, нервів. Переломи виникають під впливом зовнішніх травм або хворобливою зміною кістки.
Переломи бувають закритими – при яких цілісність шкіряних покривів не порушена, рани не має, та відкриті – коли перелом супроводжується пораненням м¢яких тканин.
По ступеню пошкодження переломи бувають повними – при яких цілісність кістки порушено повністю та неповними – коли є тільки надлом кістки або її тріщина.
Для переломів характерні слідуючи ознаки:
– біль та болючість при торканні безпосередньо в області перелому;
– деформація можлива бути викликана як зміщенням відламків кістки, так і за рахунок пухлини яки розвились в наслідок кровотечі в м¢язи біля місця перелому;
– порушення функції (відсутність руху);
– ненормальна порушність кінцівки в місцях де не має суглобів;
– крепітація (хруст) на місці перелому, виникає за рахунок тертя обломів кісток одна з одною.
ПЕРША МЕДИЧНА ДОПОМОГА.
– надати для хворого найбільш сприяючого стану;
– зробити фіксацію переломленої кістки, НІ-ЗАЩО не слід вправляти перелом;
– не знімаючи одяг та взуття оглянути місце перелому та накласти пов¢язку на рану, при цьому одяг розрізати;
– зупинити кровотечу та накласти на рану асептичну пов¢язку;
– для зменшення болю ввести під шкіру промедол з шприц-тюбику чи дати таблетку промедолу;
– для створення нерухомості зло манної кінцівки використовують стандартні шини або підручні матеріали.
ВИВИХИ.
Вивихами – називаються повне або часткове зміщення кінців кісток, складаючи суглобів, супроводжується розривом суглобної капсули. Найчастішою причиною вивиху є травма або різке скорочення м¢язів, а також комбінація цих факторів. Вивих також з’являється через чрезмірне миттєве скорочення м¢язів, наприклад при подачи кидаючих кінців, при електротравмі.
При огляді пошкодженого необхідно завжди порівнювати пошкоджений суглоб з здоровим на протилежної стороні тіла.
Для вивиху характерні слідуючи ознаки:
– деформація області суглобу – кінці кісток та вся кінцівка знаходиться у незвичайному положенні;
– різні по довженні здорова та пошкоджена кінцівки – пошкоджена кінцівка може бути довше або коротше здорової;
– різке скорочення руху у суглобі;
– порушення функції, причиною чого являється неправильне положення кінців кісток;
– біль виникаюча у зв¢язку з розривом зв¢язок, суглоба та пошкодження окрема суглобових тканин.
ПЕРША МЕДИЧНА ДОПОМОГА.
– надати кінцівки положення найбільш зручне для пошкодженого;
– фіксують пошкоджений суглоб (використовують м¢яку шину, тугу пов¢язку з косинки або бинту);
– виконують протишокові міроприємства (вводять знеболюючи засоби з шприц-тюбику);
– постійно слідкують за пульсом, за станом кровообігу в кінцівки;
– транспортують на ПМД.
ПРАВИЛА НАКЛАДАННЯ ШИН.
1. Для створення непорушності відламків кісток шину потрібно накласти так щоб стали неможливими рухи у двох сусідніх суглобів (вище та нижче перелому).
2. гострі краї та кути шини повинні бути зглаженні. Металеву шину перед накладенням вигибають по формі кінцівки.
3. під шину підкладають м¢ягку підстілку, особливо в місцях кісткових виступів, щоб не визвати болю при транспортуванні.
4. при переломі ноги шину рекомендується накладати з двох сторін.
5. при відкритих переломах не можна накладати шину до того місця, де на поверхню виступає зламаний кінець кістки.
6. пов¢язки поверх шини слід накладати рівномірно, плотно, але не дуже туго.
ОСОБЛИВОСТІ ІММОБІЛІЗАЦІЇ ТА СПОСОБИ ТРАНСПОРТУВАННЯ ПРИ РІЗНИХ ПЕРЕЛОМАХ.
ПЕРЕЛОМИ КЛЮЧИЦІ ТА ЛОПАТКИ.
Для іммобілізації в цих випадках накладають пов¢язку Дезо та руку підвішують на хустинці або бинті.
ПЕРЕЛОМИ КІСТОК ПРЕДПЛІЧЧА.
Драбинкову шину загибають під прямим кутом так, щоб один кінець її відповідав довжині передпліччя та кісті до основання пальців, а друга – довжині 2/3 плеча. Руку, зігнуту під прямим кутом, кладуть на шину; шину прибинтовують.
ПЕРЕЛОМИ БЕДРА ТА ВЕРХНЬОЇ ТРЕТИНИ ГОЛЕНІ.
Забезпечують нерухомість у тазобедреному, колінному та голеностопному суглобах, накладаючи шину Дітіріхса.
ПЕРЕЛОМИ ЧЕРЕПУ.
Пораненого обережно укладають на носилки, під голову підкладають м¢яку підстілку з углубленням. По бокам голови кладуть м¢яки валки.
ПЕРЕЛОМИ РЕБЕР.
Туго бинтують нижні відділи грудної клітини, при цьому перед початком бинтування поранений повинен видохнути повітря. В момент доху бинтування тимчасово зупинити, але при цьому натягують свобод ний кінець бинту.
ПЕРЕЛОМИ ХРЕБТУ.
При пошкодженні грудної або поясненої частини хребту пораненого потрібно обережно покласти на жорстку поверхню сурово у горизонтальному положенні.
ОЗНАКИ ПЕРЕЛОМІВ КІСТОК ГОЛОВИ, КЛЮЧИЦІ, РЕБЕР, ХРЕБТУ, ТАЗУ.
Переломи черепа.
Перелом костей черепа звичайно буває трудно встановити, за виключенням випадків наявності великої рани з баченим в неї зломанимим кістками або кровотечею з вух, носу, рота, свідкую чого о переломі кісток основання черепу. Основну небезпеку при переломах кісток черепа уявляє собою пошкодження головного мозку. При наявності рани її перев¢язують стандартною перев¢язкою. Проводять протишокові заходи. Пораненого обережно укладають на носилки, під голову підкладають м¢яку підстілку (шинель, бушлат, вату) з углубленням. По бокам голови кладуть м¢яки валки. Якщо пораненого треба піднімати в вертикальному положенні з будь якої споруди, йому попередньо накладають на шию ватно-марлевий комірець (шию обертають декілька слоями сірої вати та поверх неї сильно, але не туго, накладають бинт). Такій же ватно-марлевий ворітник накладають при переломі шийних хребтів.
Переломи ключиці та лопатки.
При переломі ключиці або лопатки шину не накладають. З метою створення спокою руку підвішують на хустинку. У підмишечну впадину з хворої сторони кладуть плитний камок вати або туго звернуту хустинку. Другою, пошир складеною хустинкою закріпляють до тулуба, захоплюючи ліктеві суглоб, або туго прибинтовують.
Переломи ребер.
Переломи ребер спостерігаються задовільно часто та виникають, як правило, в результаті прямого влучення. Частіше всього зустрічаються переломи IV-VIII ребер. Ознакою перелому являється біль, з¢являючаяся в області його, різко посилюючаяся при глибокому подиху. Перша медична допомога заключається в утворенні максимального спокою для пошкодженнях ребер. Це досягається накладанням тугої пов¢язки обертом грудної клітини в момент видиху. Під час видиху бинтування тимчасово припиняється, однак тримають при цьому свобод ний кінець бинту натягнутим.
Переломи хребту.
Поранений у хребет потребує виключно у обережному ставлення з ним. При пошкодженні грудного або поясного відділів хребту пораненого слідує обережно покласти на жорстку поверховість, суворо у горизонтальному положенні.
Переломи тазу.
Виникають при здавлені чи падінні з висити. Спостерігаються сильний біль, ускладнюючийся шоком та пошкоджений не може стояти на ногах. При переломі тазу пораненого евакуюють в положенні на спині з полузігнутимі в тазобедрених суглобах та колінних суглобах нижніх кінцівок та злегка розведеними стегнами. Для цього під коліна підкладуть шинель, а поміж колінними суглобами накладають 1-2 ходи бинту, щоб не допустити через мірного розведення ніг.
Опубликовано в Лекції, статті з медицини and Надання невідкладної допомоги пользователем admin on сентября 13, 2013 at 11:55.
Add a comment
Источник
При переломах, вивихах необхідно надати потерпілому зручне положення, яке виключає рухи пошкодженої частини тіла. Це досягається шляхом накладання шини, а при її відсутності можна використати палки, дошки, фанеру і т.п. Шина повинна бути накладена так, щоб були надійно іммобілізовані два сусідні з місцем ушкодження суглоби (вище і нижче), а якщо перелом плеча чи стегна, – то три суглоби. Накладають шину поверх одягу або кладуть піл неї що-небудь м’яке – вату, шарф, рушник. Шина повинна бути накладена так, щоб центр її знаходився на рівні перелому, а кінці накладалися на сусідні суглоби по обидва боки перелому. Фіксація відкритого перелому вимагає дотримання додаткових умов. З метою попередження забруднення рани, необхідно змастити поверхню шкіри навколо рани настойкою йоду, попередньо зупинивши кровотечу, і накладіть стерильну пов’язку.
Особливо небезпечні травми хребта. У таких випадках необхідно обережно, не піднімаючи потерпілого, підсунути під його спину дошку, щит, двері тощо.
При переломі ребер необхідно міцно забинтувати груди або стягнути їх рушником під час видиху.
При ушкодженні тазу необхідно обережно стягнути його широким рушником, покласти на тверді ноші, а під зігнуті і розведенні колінні суглоби підкласти валик.
При переломах і вивихах ключиці у під м’язову западину кладуть вату або інший матеріал, згинають руку в лікті під прямим кутом і прибинтовують її до тулуба. Рука нижче ліктя повинна перебувати у косинці, яку підв’язують до шиї.
При переломах і вивихах кисті та пальців рук роблять таким чином: кисть руки з вкладеним у долоню жмутом вати, бунти (пальці зігнуті) прикладають до шини, яка повинна починатися біля середини передпліччя і закінчується біля кінців пальців, і перебинтовують.
При розтягу зв’язок суглобів – підняти хвору кінцівку догори, накласти холодний компрес та тісну пов’язку, створити спокій до прибуття лікаря.
При ударах – забезпечити потерпілому повний спокій, накласти на місце удару холодний компрес. При ударах із синцями не слід класти примочки, місце удару змастити настойкою йоду і накласти пов’язку.
Перша допомога при опіках, теплових ударах
При наданні першої допомоги при опіках, теплових ударах слід швидко припинити дію високої температури. Це має особливо велике значення при займанні одягу і при опіках рідиною через одяг. У першому випадку необхідно загасити полум’я, негайно накинути на людину, що горить, будь-яку цупку тканину, щільно притиснути її до тіла. Знімають тліючий одяг або обливають його водою.
При промоканні одягу гарячою водою, його також необхідно облити холодною водою або зірвати. Швидке занурення обпеченого лиця у холодну воду зменшує біль і тяжкість опіку.
Місце опіків кислотами ретельно промивають струменем води протягом 10-15 хв. Обпечене місце промити 5% – ним розчином перманганату калію, або 10% – ним розчином питної соди (одна чайна ложка на склянку води). На місце опіку накладають бинт. Місце опіку їдкими лугами (каустичною содою, негашеним вапном) промивають проточною водою протягом 10-15 хв., потім слабким розчином оцтової кислоти. Місце опіків накривають марлею.
Опіки бувають трьох ступенів. При опіках першого ступеню з’являється почервоніння, припухлість шкіри. Уражені місця обробляють спиртом, прикладають примочки з розчину перманганату калію і забинтовують. При більш тяжких опіках (ІІ і ІІІ ступенів) обпечені місця спочатку звільняють від одягу, накривають стерильним матеріалом, зверху накладають шар вати і забинтовують. Після перев’язування потерпілого направляють у лікувальний заклад. При опіках не слід розрізати пухирів, видаляти смолистих речовин, що прилипли до обпеченого місця, віддирати шматків одягу, які прилипли до рани.
При опіках очей електричною дугою роблять холодні примочки з розчину борної кислоти, потім потерпілого направляють у медичний заклад.
При появі різних ознак теплового або сонячного удару потерпілого негайно виводять на свіже повітря або в тінь, потім його кладуть, розстібають одяг, що стискує, на голову і на серце кладуть холодні компреси, дають пити у великій кількості холодну воду, у тяжких випадках потерпілого обливають холодною водою.
При припиненні дихання або його утруднення до прибуття лікаря потерпілому роблять штучне дихання.
Перша допомога при обмороженні, переохолодженні
Обмороження виникає при місцевій дії холоду на тіло. Холод, діючи на судини, спричиняє їх звуження, внаслідок цього відбувається недостатнє кровопостачання певної ділянки тіла, що проявляється у побліднінні шкіри. Якщо вчасно не буде надано першу допомогу, то це може спричинити до відмирання тканини.
Розрізняють три ступені обмороження: І – побіління і втрати чутливості; ІІ – почервоніння і поява „пухирів”; ІІІ – омертвіння тканини, які набувають буро-червоного кольору.
При обмороженні І ступеня слід розтерти обморожені місця тіла сухою теплою тканиною до почервоніння. При обмороженні ІІ і ІІІ ступенів – накласти стерильні сухі пов’язки і забезпечити негайну доставку потерпілого у лікарню.
При легкому ступені переохолодження тіло розігрівають розтирання, дають випити кілька склянок теплої рідини. При середньому і тяжкому ступенях – тіло енергійно розтирають вовняною тканиною до почервоніння шкіри, дають багато пити.
Перша допомога при отруєнні
Причиною отруєння є проникнення в організм людини різних токсичних речовин. Захворювання починається через 2-3 години, інколи через 20-26 годин.
Причиною отруєнь оксидом вуглецю (ІІ) є вдихання чадного газу, продуктів горіння, диму. Потерпілому необхідно забезпечити прилив свіжого повітря. Якщо є можливість, – дати подихати киснем. Звільнити його від одягу, який утруднює дихання, дати понюхати нашатирний спирт. На голову і груди потерпілого покласти холодний компрес. У разі припинення дихання необхідно робити штучне дихання.
При отруєнні кислотою. Якщо нема симптомів, що свідчать про прорив стравоходу або шлунка, потерпілого слід напоїти розчином питної соди, водою. При отруєнні лугом потерпілого поять оцтовою водою, лимонним соком. при наявності підозри на прорив (нестерпний біль за грудною кліткою або в ділянці) потерпілому не слід нічого давати пити, а негайно транспортувати у лікувальний заклад.
При харчовому отруєнні потерпілому кілька разів промивають шлунок (примушують випити 1,5-2 л води, а потім викликають блювання подразненням кореня язика) до появи чистих промивних вод. Можна дати 8-10 таблеток активованого вугілля. Потім дають багато чаю, але не їжу. Якщо після отруєння пройшло 1-2 год., і отрута надходить вже із шлунку до кишечнику, то викликати блювання даремно. У такому випадку необхідно дати потерпілому проносне (2 столові ложки солі на 1 склянку води). Для зменшення всмоктування отрути слизовою оболонкою шлунково-кишкового тракту потерпілому можна дати розведені крохмаль або молоко.
Щоб запобігти зупинці дихання і кровообігу, необхідне постійне спостереження за потерпілим.
Написати витяг із протоколу. ст. 94(Зубков)
Написати супровідний лист. ст. 99(Зубков)
Температурний листок
(форма № 004/о)
“Температурний листок” (форма № 004/о) являється оперативним документом для графічного зображення деяких основних даних, які характеризують стан здоров’я хворого: пульс, артеріальний тиск, температура тощо.
Щоденно лікуючий лікар записує в медичній карті стаціонарного хворого (історії пологів, карті розвитку новонародженого) дані про стан хворого (роділлі, породіллі, новонародженого). Палатна медична сестра переносить дані про температуру, пульс, артеріальний тиск, дихання в температурний листок і викреслює відповідні криві щодо цих показників.
Крім того, в температурний листок заноситься частота дихання, вага, кількість випитої рідини, добова кількість сечі, випорожнення, число ванн.
Після виписки (смерті) хворого з стаціонару температурний листок підклеюється в медичну карту стаціонарного хворого (форма № 003/о) і зберігається разом з нею протягом 25 років.
| АКТ НА ЗНИЩЕННЯ ВИКОРИСТАНИХ АМПУЛ (ФЛАКОНІВ) З-ПІД НАРКОТИЧНИХ ЗАСОБІВ І ПСИХОТРОПНИХ РЕЧОВИН | ||
| Комісія у складі (не менше 3 чоловік): 1. ________________________________________________________________ (прізвище, ініціали, посада) 2. ________________________________________________________________ (прізвище, ініціали, посада) 3. ________________________________________________________________ (прізвище, ініціали, посада) | ||
| _____________ р. здійснила знищення використаних ампул ____________________________________ (флаконів) з-під наркотичних засобів та психотропних речовин за період з ________________ по __________________ у кількості (прописом): _______________________ морфіну гідрохлориду 1% – 1мл ___________ ампул; ______________________________________________ – 1мл ___________ ампул; від __________ хворих, яким були застосовані наркотичні ___________________ засоби (психотропні речовини). Ампули (флакони) знищені шляхом роздавлювання. | ||
| ________________ р. | Члени комісії: _______________ _______________ _______________ | |
Телеграма
Телеграма – вид кореспонденції з гранично стислим текстом, викликаний необхідністю негайного втручання в певну справу, термінового інформування когось про щось, або телеграма – це узагальнена назва документів, які передаються телеграфом.
Реквізитами телеграми є:
1) назва виду документа (номер, категорія, вид);
2) адресат;
3) текст;
4) адресант;
5) дата відправлення;
6) підпис (за бажанням адресанта).
Зразок
Телеграма
Термінова
Київ видавництво Либідь директорові Дем’яненку
Просимо прийняти замовлення підручники економічної теорії виконання
сповістіть ректорат інституту
Івано-Франківський економічний інститут поштою
76000 Івано-Франківськ
вул. Шевченка 286
17.03.12
Ректор (підпис) П.Ю.Яковенко
Телефонограма
Телефонограма – це документ, який передається телефоном, фіксується у спеціальній книзі (журналі) й містить розпорядження, інформацію вищих органів.
Особа, якій адресується телефонограма, після ознайомлення з текстом ставить свій підпис і таким чином підтверджує свою відповідальність за виконання переданих розпоряджень або доведення інформації до відома. На відміну від телеграми, телефонні повідомлення, як правило, обмежені у відстані: їх передають у межах міста, району, області.
Реквізити:
1. Назва виду документа.
2. Номер.
3. Дата.
4. Адресант.
5. Адресат.
6. Текст.
7. Підпис.
Радіограма — це повідомлення, передане по радіо.
Факс – це спосіб передачі різних за змістом документів за допомогою телекомунікативного зв’язку та принтера.
Реквізити:
1. Місце відправлення.
2. Адресат.
3. Телефон місця відправлення.
4. Дата й час відправлення.
5. Кількість сторінок (при потребі).
Вони подаються англійською мовою або українською зліва і записуються латинськими літерами. Текст факсу пишеться без скорочень.
Факс — це поширений, але менш доступний спосіб передачі інформації, ніж телефон або телеграф. Тому одне й теж саме місце відправлення (місце призначення) може бути адресою різних авторів (адресатів). У цьому полягає особливість реквізитів факсу.
Зразок
Телефонограма № 348
від 6 листопада 2012 року
Від кого: Український державний університет харчових технологій
Телефон 261-57-94 Передав Собко О.В.
Кому Віннику В. А. Прийняв Зюбрецький В.М.
год. 12 хв. 45
Просимо професора Вінника В. А. взяти участь у конференції 14—18 листопада.
Запрошення висилаємо поштою.
Оргкомітет
Проректор В.С. Бойко
Источник