Перша допомога при перелом вивихові
Вивих
– це стійке зміщення кісток у ділянці
суглобів, що супроводжується розривом
зв’язок або навколосуглобних сумок.
Ознаки:
біль в ділянці ушкодженого суглоба,
втрата звичайної рухливості в суглобі,
вимушене положення кінцівки, зміна
форми кінцівки в ділянці суглоба.
Допомога.
Потерпілого необхідно якнайшвидше
доставити до медичного закладу, де йому
вправлять суглоб. На час транспортування
потерпілого до медичного закладу на
ушкоджений суглоб потрібно накласти
транспортну шину чи пов’язку, що надійно
фіксує кінцівку. Для зменшення кровотечі,
набряку накладають холодний компрес.
Для зменшення болю можна дати потерпілому
таблетку анальгіну чи іншого знеболювального
засобу. Ні в якому разі не слід вправляти
вивих самостійно.
Розтягування
та розривання
зв’язок
найчастіше буває в ділянці гомілкостопного
суглоба.
Ознаки.
Різкий, гострий біль у суглобі в місці
закріплення ушкодженої зв’язки,
рухливість в цьому місці обмежена і
супроводжується значними болями,
припухлість в ділянці суглоба (крововилив
в порожнину суглоба).
Допомога.
Холод на місце ушкодження і припухлості,
стискувальна пов’язка, повний спокій
суглобу (в разі необхідності – накладання
транспортної шини на кінцівку).
Перелом
– це порушення цілісності кістки.
Переломи кісток бувають закриті й
відкриті. Якщо в ділянці перелому
утворюється рана, то такий перелом
називають відкритим.
Ознаки перелому:
біль постійний чи такий, що виникає в
разі навантаження на ушкоджену кінцівку
або при прощупуванні місця перелому,
неможливість рухів в ушкодженій ділянці,
зміна форми частини тіла (кінцівки) в
ділянці перелому, крововиливи, припухлість,
ненормальна рухомість кістки в місці
перелому. Під час руху іноді чути хруст
кісток.
Допомога
– з пошкодженого органа знімають одяг
(якщо це спричиняє різкий біль – одяг
і взуття розрізають). У разі відкритого
перелому місце навколо рани промивають
розчином антисептиків (йод, перекис
водню, фурацилін), на рану накладають
стерильну пов’язку. Знеболюють з
допомогою анальгетиків. Після цього
необхідно іммобілізувати пошкоджену
частину тіла (кінцівки), тобто забезпечити
повну нерухомість. Це досягається
накладанням утримувальної пов’язки
або краще – транспортної шини. Матеріалом
для шини може бути будь-який предмет,
що є поблизу (дошки, палки, парасолька,
лижі, гілки). Шину накладають з таким
розрахунком, щоб її центр розмістився
у місці перелому, а кінці захоплювали
два сусідні суглоби – вище і нижче місця
перелому. Щоб запобігти тиску на м’які
тканини, на шину з боку, прилеглого до
пошкодженої кінцівки, підкладають вату,
м’які тканини або мох, траву та інші
підручні матеріали.
Основні способи іммобілізації та евакуації потерпілого при різних видах ушкоджень
Надання допомоги
при переломах різних кісток має ряд
особливостей.
При переломі
ключиці:
ключиця стає мовби коротшою, біль у
місці перелому, плече і вся рука приспущені
донизу, рухи руки обмежені.
Допомога.
В пахвову ямку кладуть невеликий м’який
валик (щільно скрученої вати або бинта),
руку згинають у лікті під прямим кутом
і щільно прибинтовують до тулуба,
передпліччя підвішують на косинці до
шиї.
При переломах
плечової кістки
накладають транспортну дротяну шину
(рис. 9.8), захоплюючи надпліччя, плече й
передпліччя, зігнуте в ліктьовому
суглобі та закріплюють її на плечі й
передпліччі бинтом або косинкою,
прибинтовують до грудної клітки в
ділянці надпліччя. І після того руку
підвішують на шиї. Коли транспортної
шини на місці пригоди немає, то руку,
зігнуту в ліктьовому суглобі, прибинтовують
до тулуба. Потерпілого можна транспортувати
в положенні сидячи.
Рис. 8.8. Накладання
шини на плече
Кістки передпліччя
при переломах у верхній і середнійтретині
знерухомлюють шиною, яку накладають на
зовнішню поверхню руки, зігнутої в
ліктьовому суглобі, захоплюючи плече,
передпліччя й кисть. Або накладають дві
шини з підручних матеріалів: одну з
внутрішньої сторони руки так, щоб її
верхній кінець доходив до підпахової
впадини, а другу шину накладають з
зовнішньої сторони руки (верхній кінець
повинен виступати над плечовим суглобом).
Шини прив’язують, руку підвішують до
шиї (рис. 8.9) При переломах
кісток передпліччяв нижній
третині
одну шину накладають на внутрішню
сторону (долонну поверхню), іншу – на
зовнішню. Обидві шини мають виступати
за лікоть і доходити до пальців. Руку
згинають у ліктьовому суглобі та
підвішують на шиї (рис. 8.9).
Для
знерухомлення кісток
кисті й пальців
використовують пневматичну, фанерну
або картонну шину, яку накладають на
долонну поверхню передпліччя, кисті і
пальців, надаючи їм напівзігнутого
положення (підкладають рулон вати,
бинту) (рис. 8.10).
Рис. 8.9. Накладання
шини при переломах плеча та передпліччя
Рис. 8.10. Накладання
транспортної шини при ушкодженні кисті
й пальців
Характерними
ознаками перелому
стегнової кістки
є різкий біль, неможливість підняти
ногу, викривлення її, вивернення стопи
назовні. Потерпілим накладають спеціальні
транспортні шини або дротяні чи дерев’яні:
одну – на внутрішню поверхню ноги від
паху до стопи, а другу – на зовнішню
поверхню ноги й тулуба від пахвової
ямки до стопи. Обидві шини вистилають
ватою і прибинтовують круговими турами
на гомілці, стегні, животі, грудній
клітці. Якщо шини короткі, то з двох
роблять одну потрібного розміру.
Перевозять потерпілих у положенні
лежачи на спині.
При переломах кісток
гомілки
накладають стандартну транспортну шину
на задню поверхню кінцівки, захоплюючи
колінний і гомілковостопний суглоби,
а також стопу. У разі потреби використовують
дві фанерні чи дерев’яні
шини (накладають їх на внутрішню і
зовнішню поверхню ноги від стопи до
середини стегна), ушкоджену ногу
прибинтовують до здорової. Потерпілого
перевозять до лікарні на ношах (рис.
8.11).
Рис. 8.11.
Іммобілізація при переломах гомілки
та стегнової кістки
При переломі
кісток стопи
шина має бути трішки більшою, ніж довжина
стопи. Закріплюють шину при положенні
стопи відносно гомілки під прямим кутом.
Якщо стопа звисає, її положення не можна
міняти.
При переломах
реберпотерпілий
відчуває сильний біль у місці перелому,
що посилюється під час вдихання повітря,
кашлю, рухах грудної клітки. Коли
одночасно пошкоджена плевра та легені,
під шкірою скупчується повітря (підшкірна
емфізема). В таких випадках під час
прощупування під шкірою відчувається
потріскування бульбашок повітря. Інколи
спостерігається відхаркування крові.
Потрібно накласти тугу пов’язку навколо
нижньої частини грудної клітки з метою
обмеження її рухливості під час дихання.
Для зменшення болю можна дати потерпілому
знеболювальну таблетку. Допомога при
пошкодженні при цьому внутрішніх органів
описана вище. Перевозити потерпілого
необхідно сидячи.
Переломи хребтанадзвичайно
небезпечні, особливо в тих випадках,
коли пошкоджується спинний мозок.
Характерні ознаки:
різкий біль в ділянці виступаючих позаду
відростків, неможливість рухів в ділянці
хребта. Коли внаслідок перелому пошкоджено
спинний мозок, то спостерігається
параліч кінцівок, втрата чутливості
тіла нижче місця перелому, розлад функцій
тазових органів (затримка сечі та калу).
Потерпілого
необхідно дуже обережно піднімати та
переносити. Не допускати згинання
хребта, тому що в цьому випадку можна
пошкодити спинний мозок. Заборонено
піднімати за руки і ноги, щоб кістки не
уразили спинного мозку, нервів, м’які
тканини. Піднімати й перекладати такого
хворого мають не менш як троє людей.
Найважливіше – забезпечити нерухомість
хребта. Для попередження травматичного
шоку дають знеболювальне (анальгін,
настоянка валеріани, корвалол, валокордин,
гарячий чай, кава). Потерпілого кладуть
на ноші з жорсткою поверхнею в положенні
на животі, під плечі та голову підкладають
валик (рис. 8.12). Для того щоб покласти
потерпілого на ноші, спершу потрібно
обережно повернути його на бік, покласти
поряд ноші і перекатуляти хворого на
них, не допускаючи при цьому згинання
хребта. Можна перед тим, як піднімати
потерпілого, підкласти під нього дошку.
Рис. 8.12.
Транспортування потерпілого при переломі
хребта
При переломішийної
частини хребта
голову у потерпілого, який лежить долі,
знерухомлюють ватною пов’язкою у
вигляді нашийника або великої підкови
довкола голови. Товстим шаром вати
обгортають шию, підборіддя, потилицю,
а потім накладають картонний комір і
фіксують бинтом. Транспортують на
твердих ношах.
При переломі
кісток тазу потерпілий
не може стояти, ходити, а лежачи – не
може підняти витягнуту ногу, в місці
перелому з’являється
припухлість, сильні болі, крововиливи
в пахову ділянку та порожнину. Допомога
– покласти потерпілого на жорсткі ноші
обличчям догори, його ногам надати
положення “жабки”, для чого під коліна
підкласти товсті валики. Широким рушником
чи простирадлом стягнути таз та верхні
частини стегон і терміново доставити
потерпілого в медичний заклад.
При переломі
кісток черепапотерпілого
вкладають на спину, голову фіксують так
само, як при допомозі у випадку ушкодження
шийного відділу хребта. Непритомність
потерпілого не є перешкодою для
транспортування.
При переломі кісток
носа
починається кровотеча. Потерпілого
транспортують в напівсидячому стані,
на перенісся накладають лід.
При пошкодженні
щелепи на
підборіддя накладають марлеву пов’язку,
контури якої йдуть навколо голови і під
підборіддям. У разі перелому верхньої
щелепи між верхніми і нижніми зубами
прокладають шину (дощечку), а потім
пов’язкою через підборіддя фіксують
щелепи. Транспортують до лікарні
потерпілого в сидячому стані з легким
нахилом голови вперед, запобігають
асфіксії кров’ю, слиною чи запалим
язиком.
Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]
- #
- #
- #
- #
- #
- #
- #
- #
- #
- #
- #
Источник
Перша допомога при вивихах
Вивихом називається травматичне ушкодження суглоба, через якого кістки в суглобі зміщуються відносно один одного. В результаті кінцівка набуває неприродне положення, з’являється різкий біль, область ураженого суглоба починає швидко набрякати.
Перша допомога при вивихах
Перша допомога при цій травмі полягає у швидкому вправленні, знеболюванні й утриманні зіставлених кінців кісток у вірному положенні. Якщо першу допомогу при вивиху відстрочити, то через деякий час настане набряк навколишніх тканин, що унеможливить кожні маніпуляції з ураженим суглобом. Долікарська допомога полягає у фіксації ушкодженої кінцівки і швидкої доставки хворого в медичний заклад для надання спеціалізованої допомоги.
Фіксацію можна здійснити будь-якими підручними засобами, застосовуючи подобу шини або просто накласти пов’язку. Доктор насамперед проводить знеболювання. Для вправляння пальців, суглобів кисті і голеностопа достатньо ввести анестетик всередину суглоба. Іноді вдаються до провідникової анестезії, коли знеболююче речовина вводиться в нерв, важливий за даний суглоб. При такій анестезії чутливість і біль зникають зовсім і можна проводити вправлення суглоба. У разі вивихів великих суглобів, таких як колінний, стегновий, вправлення проводиться під загальним наркозом.
Наступним моментом при вправленні є релаксація м’язів, яка досягається або знеболенням, або введенням відповідних препаратів. Виправлено проводять повільно, без різких ривків. Коли відбувається зіставлення поверхонь суглоба, чути клацання, він говорить про успіх вправляння. Потім потрібно накладення фіксуючої пов’язки з гіпсу тривалістю до 4 тижнів.
Допомога при переломах кісток
Перша допомога при переломах кісток пов’язана, в першу чергу, з локалізацією перелому. Але фундаментальним принципом є фіксація пошкодженої кінцівки, зіставлення відрізків кістки і функціональна розвантаження на довгий термін. Перелом можливо закритим і відкритим (поєднання перелому і рани з кровотечею або без). У випадку відкритого перелому потрібно зупинити кровотечу, якщо воно є і обробити рану.
При травмах кісток тазу хворого транспортують обережно, за допомогою декількох чоловік. Будь-який рух при такій травмі чревато не тільки хворобливістю, але і зміщенням уламків кісток і пошкодженням внутрішніх органів. Хворого потрібно покласти на тверду поверхню з пару розведеними колінами, область тазу забинтувати.
Перша допомога при переломах хребта.
При переломах хребта потрібно якомога швидше покласти потерпілого на тверду поверхню. При переломі хребта, що з’являється при падінні на ноги з висоти, перші хвилини після падіння потерпілий не може адекватно оцінити ситуацію а також може відмовитися від медичної допомоги. Хворому не можна дозволяти сідати, нахилятися, перегинати хребет, оскільки можливе зміщення уламків хребців і пошкодження спинного мозку. Потрібно терміново транспортувати хворого у відділення травматології. При травмі шийного відділу хребта при транспортуванні під шию потрібно покласти валик. У відділенні травматології проводять зіставлення кісткових уламків та іммобілізацію (фіксацію) за допомогою накладання гіпсу або фіксуючої пов’язки навколо тулуба.
Перша допомога при переломах кінцівок
При переломах кінцівок правила надання першої медичної допомоги ті ж. У випадку відкритого перелому в рані іноді видні шматочки кісток. Самостійно зіставляти ці кістки заборонено. Фіксацію зламаної кінцівки проводять за допомогою особливих шин або будь-якими доступними засобами: дошки, прямі гілки дерев, рейки і т.д. Поряд з цим необхідно дотримувати основні умови: шина повинна захоплювати два суглоби, вище і нижче перелому, при пошкодженні ноги, всі суглоби ноги повинні бути знерухомлені накладенням шини. Шину міряють не на постраждалому, а на іншій людині приблизно того ж зросту. Шину накладають прямо на одяг, з боку відкритої рани шини бути не повинно. Краще проводити цю процедуру удвох, обережно піднімаючи ушкоджені кінцівки. Фіксацію проводять за допомогою бинта, тканини, ременів, якими підручними засобами.
Переломи плеча добре фіксує особлива шина, яка може згинатися під кутом – шина Кремера. При відсутності такої іммобілізацію проводять підручними засобами, або пов’язкою типу косинки, через шию, рука зігнута в ліктьовому суглобі під кутом 90 градусів. При переломі кисті, в долоню вкладається шматок тканини, вата, кисть фіксується в цьому положенні, знизу накладається шина, все фіксується методом бинтування. Доктор, в першу чергу, виробляє знеболення, оскільки при переломах можливий розвиток больового шоку.
При переломі стегна потрібно накласти шину по зовнішній поверхні від пахвової западини до стопи, по внутрішній поверхні від паху до стопи. Добре також накласти шину по задній поверхні від попереку до стопи. Якщо зробити це не представляється ймовірним, хворого кладуть на рівну поверхню і в такому вигляді доставляють до травмпункту. При переломах гомілки шину накладають від середини стегна до підошви, з двох або трьох сторін.
Переломи інших кісток
Переломи черепа чреваті важливими ускладненнями. Хворого потрібно укласти, обкласти голову валиками і терміново транспортувати у відділення. Перелом щелепи також вимагає фіксації пов’язкою до надання лікарської допомоги. Існують особливі шини для дослідної фіксації таких переломів – пращевідной шини.
Переломи кісток грудей та ребер вимагають тугого бинтування. Бинтують грудну клітку на видиху, під час вдиху бинтування припиняють.
Методами надання першої допомоги при переломах повинен володіти будь-яка людина, оскільки частота цих травм вельми величезна. Після надання першої допомоги обов’язково потрібно звернутися за медичною допомогою, це буде запорукою успішного одужання.
Источник
При переломах, вивихах необхідно надати потерпілому зручне положення, яке виключає рухи пошкодженої частини тіла. Це досягається шляхом накладання шини, а при її відсутності можна використати палки, дошки, фанеру і т.п. Шина повинна бути накладена так, щоб були надійно іммобілізовані два сусідні з місцем ушкодження суглоби (вище і нижче), а якщо перелом плеча чи стегна, – то три суглоби. Накладають шину поверх одягу або кладуть піл неї що-небудь м’яке – вату, шарф, рушник. Шина повинна бути накладена так, щоб центр її знаходився на рівні перелому, а кінці накладалися на сусідні суглоби по обидва боки перелому. Фіксація відкритого перелому вимагає дотримання додаткових умов. З метою попередження забруднення рани, необхідно змастити поверхню шкіри навколо рани настойкою йоду, попередньо зупинивши кровотечу, і накладіть стерильну пов’язку.
Особливо небезпечні травми хребта. У таких випадках необхідно обережно, не піднімаючи потерпілого, підсунути під його спину дошку, щит, двері тощо.
При переломі ребер необхідно міцно забинтувати груди або стягнути їх рушником під час видиху.
При ушкодженні тазу необхідно обережно стягнути його широким рушником, покласти на тверді ноші, а під зігнуті і розведенні колінні суглоби підкласти валик.
При переломах і вивихах ключиці у під м’язову западину кладуть вату або інший матеріал, згинають руку в лікті під прямим кутом і прибинтовують її до тулуба. Рука нижче ліктя повинна перебувати у косинці, яку підв’язують до шиї.
При переломах і вивихах кисті та пальців рук роблять таким чином: кисть руки з вкладеним у долоню жмутом вати, бунти (пальці зігнуті) прикладають до шини, яка повинна починатися біля середини передпліччя і закінчується біля кінців пальців, і перебинтовують.
При розтягу зв’язок суглобів – підняти хвору кінцівку догори, накласти холодний компрес та тісну пов’язку, створити спокій до прибуття лікаря.
При ударах – забезпечити потерпілому повний спокій, накласти на місце удару холодний компрес. При ударах із синцями не слід класти примочки, місце удару змастити настойкою йоду і накласти пов’язку.
Перша допомога при опіках, теплових ударах
При наданні першої допомоги при опіках, теплових ударах слід швидко припинити дію високої температури. Це має особливо велике значення при займанні одягу і при опіках рідиною через одяг. У першому випадку необхідно загасити полум’я, негайно накинути на людину, що горить, будь-яку цупку тканину, щільно притиснути її до тіла. Знімають тліючий одяг або обливають його водою.
При промоканні одягу гарячою водою, його також необхідно облити холодною водою або зірвати. Швидке занурення обпеченого лиця у холодну воду зменшує біль і тяжкість опіку.
Місце опіків кислотами ретельно промивають струменем води протягом 10-15 хв. Обпечене місце промити 5% – ним розчином перманганату калію, або 10% – ним розчином питної соди (одна чайна ложка на склянку води). На місце опіку накладають бинт. Місце опіку їдкими лугами (каустичною содою, негашеним вапном) промивають проточною водою протягом 10-15 хв., потім слабким розчином оцтової кислоти. Місце опіків накривають марлею.
Опіки бувають трьох ступенів. При опіках першого ступеню з’являється почервоніння, припухлість шкіри. Уражені місця обробляють спиртом, прикладають примочки з розчину перманганату калію і забинтовують. При більш тяжких опіках (ІІ і ІІІ ступенів) обпечені місця спочатку звільняють від одягу, накривають стерильним матеріалом, зверху накладають шар вати і забинтовують. Після перев’язування потерпілого направляють у лікувальний заклад. При опіках не слід розрізати пухирів, видаляти смолистих речовин, що прилипли до обпеченого місця, віддирати шматків одягу, які прилипли до рани.
При опіках очей електричною дугою роблять холодні примочки з розчину борної кислоти, потім потерпілого направляють у медичний заклад.
При появі різних ознак теплового або сонячного удару потерпілого негайно виводять на свіже повітря або в тінь, потім його кладуть, розстібають одяг, що стискує, на голову і на серце кладуть холодні компреси, дають пити у великій кількості холодну воду, у тяжких випадках потерпілого обливають холодною водою.
При припиненні дихання або його утруднення до прибуття лікаря потерпілому роблять штучне дихання.
Перша допомога при обмороженні, переохолодженні
Обмороження виникає при місцевій дії холоду на тіло. Холод, діючи на судини, спричиняє їх звуження, внаслідок цього відбувається недостатнє кровопостачання певної ділянки тіла, що проявляється у побліднінні шкіри. Якщо вчасно не буде надано першу допомогу, то це може спричинити до відмирання тканини.
Розрізняють три ступені обмороження: І – побіління і втрати чутливості; ІІ – почервоніння і поява „пухирів”; ІІІ – омертвіння тканини, які набувають буро-червоного кольору.
При обмороженні І ступеня слід розтерти обморожені місця тіла сухою теплою тканиною до почервоніння. При обмороженні ІІ і ІІІ ступенів – накласти стерильні сухі пов’язки і забезпечити негайну доставку потерпілого у лікарню.
При легкому ступені переохолодження тіло розігрівають розтирання, дають випити кілька склянок теплої рідини. При середньому і тяжкому ступенях – тіло енергійно розтирають вовняною тканиною до почервоніння шкіри, дають багато пити.
Перша допомога при отруєнні
Причиною отруєння є проникнення в організм людини різних токсичних речовин. Захворювання починається через 2-3 години, інколи через 20-26 годин.
Причиною отруєнь оксидом вуглецю (ІІ) є вдихання чадного газу, продуктів горіння, диму. Потерпілому необхідно забезпечити прилив свіжого повітря. Якщо є можливість, – дати подихати киснем. Звільнити його від одягу, який утруднює дихання, дати понюхати нашатирний спирт. На голову і груди потерпілого покласти холодний компрес. У разі припинення дихання необхідно робити штучне дихання.
При отруєнні кислотою. Якщо нема симптомів, що свідчать про прорив стравоходу або шлунка, потерпілого слід напоїти розчином питної соди, водою. При отруєнні лугом потерпілого поять оцтовою водою, лимонним соком. при наявності підозри на прорив (нестерпний біль за грудною кліткою або в ділянці) потерпілому не слід нічого давати пити, а негайно транспортувати у лікувальний заклад.
При харчовому отруєнні потерпілому кілька разів промивають шлунок (примушують випити 1,5-2 л води, а потім викликають блювання подразненням кореня язика) до появи чистих промивних вод. Можна дати 8-10 таблеток активованого вугілля. Потім дають багато чаю, але не їжу. Якщо після отруєння пройшло 1-2 год., і отрута надходить вже із шлунку до кишечнику, то викликати блювання даремно. У такому випадку необхідно дати потерпілому проносне (2 столові ложки солі на 1 склянку води). Для зменшення всмоктування отрути слизовою оболонкою шлунково-кишкового тракту потерпілому можна дати розведені крохмаль або молоко.
Щоб запобігти зупинці дихання і кровообігу, необхідне постійне спостереження за потерпілим.
Написати витяг із протоколу. ст. 94(Зубков)
Написати супровідний лист. ст. 99(Зубков)
Температурний листок
(форма № 004/о)
“Температурний листок” (форма № 004/о) являється оперативним документом для графічного зображення деяких основних даних, які характеризують стан здоров’я хворого: пульс, артеріальний тиск, температура тощо.
Щоденно лікуючий лікар записує в медичній карті стаціонарного хворого (історії пологів, карті розвитку новонародженого) дані про стан хворого (роділлі, породіллі, новонародженого). Палатна медична сестра переносить дані про температуру, пульс, артеріальний тиск, дихання в температурний листок і викреслює відповідні криві щодо цих показників.
Крім того, в температурний листок заноситься частота дихання, вага, кількість випитої рідини, добова кількість сечі, випорожнення, число ванн.
Після виписки (смерті) хворого з стаціонару температурний листок підклеюється в медичну карту стаціонарного хворого (форма № 003/о) і зберігається разом з нею протягом 25 років.
| АКТ НА ЗНИЩЕННЯ ВИКОРИСТАНИХ АМПУЛ (ФЛАКОНІВ) З-ПІД НАРКОТИЧНИХ ЗАСОБІВ І ПСИХОТРОПНИХ РЕЧОВИН | ||
| Комісія у складі (не менше 3 чоловік): 1. ________________________________________________________________ (прізвище, ініціали, посада) 2. ________________________________________________________________ (прізвище, ініціали, посада) 3. ________________________________________________________________ (прізвище, ініціали, посада) | ||
| _____________ р. здійснила знищення використаних ампул ____________________________________ (флаконів) з-під наркотичних засобів та психотропних речовин за період з ________________ по __________________ у кількості (прописом): _______________________ морфіну гідрохлориду 1% – 1мл ___________ ампул; ______________________________________________ – 1мл ___________ ампул; від __________ хворих, яким були застосовані наркотичні ___________________ засоби (психотропні речовини). Ампули (флакони) знищені шляхом роздавлювання. | ||
| ________________ р. | Члени комісії: _______________ _______________ _______________ | |
Телеграма
Телеграма – вид кореспонденції з гранично стислим текстом, викликаний необхідністю негайного втручання в певну справу, термінового інформування когось про щось, або телеграма – це узагальнена назва документів, які передаються телеграфом.
Реквізитами телеграми є:
1) назва виду документа (номер, категорія, вид);
2) адресат;
3) текст;
4) адресант;
5) дата відправлення;
6) підпис (за бажанням адресанта).
Зразок
Телеграма
Термінова
Київ видавництво Либідь директорові Дем’яненку
Просимо прийняти замовлення підручники економічної теорії виконання
сповістіть ректорат інституту
Івано-Франківський економічний інститут поштою
76000 Івано-Франківськ
вул. Шевченка 286
17.03.12
Ректор (підпис) П.Ю.Яковенко
Телефонограма
Телефонограма – це документ, який передається телефоном, фіксується у спеціальній книзі (журналі) й містить розпорядження, інформацію вищих органів.
Особа, якій адресується телефонограма, після ознайомлення з текстом ставить свій підпис і таким чином підтверджує свою відповідальність за виконання переданих розпоряджень або доведення інформації до відома. На відміну від телеграми, телефонні повідомлення, як правило, обмежені у відстані: їх передають у межах міста, району, області.
Реквізити:
1. Назва виду документа.
2. Номер.
3. Дата.
4. Адресант.
5. Адресат.
6. Текст.
7. Підпис.
Радіограма — це повідомлення, передане по радіо.
Факс – це спосіб передачі різних за змістом документів за допомогою телекомунікативного зв’язку та принтера.
Реквізити:
1. Місце відправлення.
2. Адресат.
3. Телефон місця відправлення.
4. Дата й час відправлення.
5. Кількість сторінок (при потребі).
Вони подаються англійською мовою або українською зліва і записуються латинськими літерами. Текст факсу пишеться без скорочень.
Факс — це поширений, але менш доступний спосіб передачі інформації, ніж телефон або телеграф. Тому одне й теж саме місце відправлення (місце призначення) може бути адресою різних авторів (адресатів). У цьому полягає особливість реквізитів факсу.
Зразок
Телефонограма № 348
від 6 листопада 2012 року
Від кого: Український державний університет харчових технологій
Телефон 261-57-94 Передав Собко О.В.
Кому Віннику В. А. Прийняв Зюбрецький В.М.
год. 12 хв. 45
Просимо професора Вінника В. А. взяти участь у конференції 14—18 листопада.
Запрошення висилаємо поштою.
Оргкомітет
Проректор В.С. Бойко
Источник