Перелом зовнішньої кісточки гомілки

На думку багатьох уболівальників, лідерство серед видовищно-жахливих спортивних травм впевнено утримує перелом кісток гомілки. Складність травм полягає не стільки у лікуванні чи відновленні (хоча певні складності є і у цьому), скільки у механізмі нанесення ушкодження та сам вигляд кінцівки у момент отримання травми.

Такі спортивні жахи завжди емоційно сприймаються глядачами, викликають психологічний шок у самого спортсмена, а у стрічку новин відео з нанесенням травми часто потрапляє з позначкою 18+. Я давно хотів описати усі нюанси, що пов’язані з такими травмами, але не знаходилося зручного моменту. При цьому завжди у голові виринав образ Люка Шоу, але ця трагічна історія відбулася ну надто вже давно. Проте недавно до думки написати про цю спортивну травму мене повернув Демба Ба з жахливим епізодом у китайській Суперлізі, а останньою краплею стала важка травма французького атлета у Ріо, у якого також діагностували подвійний перелом кісток гомілки.

Отож, що відбувається з ногою під час цієї жахливої травми? Які існують методи лікування? Скільки часу необхідно для відновлення після такого складного перелому? Про все це, і навіть більше, Вам розповість блог “Спортивний медик” у черговому матеріалі.

Анатомія

Перелом гомілки − це ушкодження великогомілкової або малогомілкової кісток, а інколи і їх обох, внаслідок впливу певних пошкоджуючих факторів. Ця травма є доволі поширеною, і загалом становить біля 20% від загальної кількості переломів.

Гомілка – частина скелета між стегном і стопою, що складається з двох трубчастих кісток (великої і малої гомілкових). Основне навантаження бере на себе великогомілкова кістка. Виростки (виступи у верхній частині великогомілкової кістки) з’єднуються зі стегновою кісткою, утворюючи нижню суглобову поверхню колінного суглоба. Своєю нижньою частиною великогомілкова кістка сполучається з таранною кісткою, утворюючи гомілковостопний суглоб.

Малогомілкова кістка розташовується із зовнішнього боку, збільшуючи стабільність і міцність гомілки. Обидві кістки гомілки з’єднуються між собою (вгорі – за допомогою загального зчленування, в середній частині – за допомогою міжкісткової мембрани, внизу – за допомогою зв’язок). На нижніх кінцях обох кісток гомілки є виступи (кісточки), які з двох боків охоплюють гомілковостопний суглоб і надають йому поперечну стабільність.

Як правило, причиною перелому стає зовнішній чинник. Це може бути як акцентований удар у ділянку діафізу кістки, так і значний тиск ззовні при зафіксованому положенні стопи. Також подібні переломи можуть виникати і під час серйозних системних захворювань організму, таких як саркома чи остеомієліт.

Мехаізм травми та її види

Як вже зазначалося вище, причини таких складних переломів найрізноманітніші. Так Люк Шоу та Демба Ба отримали цілеспрямований удар у ділянку діафізу великогомілкової кістки, що призвело до перелому обох анатомічних структур гомілки. А французький гімнаст Самір Аїт Саїд спровокував перелом кісток гомілки невдалим приземленням після складного стрибка, який на завершальній фазі виконання вимагав стабільності у гомілковостопному та колінному суглобах.

Залежно від локалізації травматологія розрізняє:

переломи кісток гомілки в її верхній частині (переломи шийки і головки малогомілкової кістки, переломи горбистості і виростків великогомілкової кістки);
переломи кісток гомілки в її середній частині (ізольовані діафізарні переломи великогомілкової та малогомілкової кістки, переломи діафізів обох кісток гомілки);
переломи кісток гомілки в її нижній частині (переломи кісточок).

Слід зазначити, що найстрашніші для ока пересічного уболівальника переломи − діафізарні, тобто переломи обох кісток гомілки, яких і зазнали вищезгадані спортсмени.

Симптоми

Діафізарний перелом кісток гомілки супроводжується такими симптомами:

різкий біль в області ушкодження;
набряк та синюшність гомілки;
значна та помітна деформація гомілки;
відхилення стопи назовні;
крепітація (звук хрускоту уламків кісток);
патологічна рухливість уламків кістки;
неможливість опори на ушкоджену ногу.

Перша допомога під час перелому гомілки

Перша допомога під час перелому гомілки полягає в її надійній фіксації, що допомагає уникнути додаткових ускладнень. За будь-яких переломів даної локалізації проводять накладання шини. Осколковий перелом гомілки вимагає особливої обережності під час транспортування до стаціонару, оскільки надмірна рухливість кісток може спровокувати відкритий перелом. За відкритого перелому пацієнту необхідно накласти джгут, оскільки в цьому місці проходять артерії, які під час пошкодження провокують сильну кровотечу.

Діагностика та лікування

Діагностування діафізарного перелому не складає значних труднощів для знаючого травматолога, адже зазвичай зовнішніх ознак вистачає, щоб зрозуміти, яка проблема трапилася зі спортсменом. Не зважаючи на це, лікарі обов’язково роблять рентгенографію дистального відділу ноги у двох проекціях задля підтвердження діагнозу та встановлення нюансів перелому, а також визначення місця розташування основних уламків.

/Рентгенографія ноги Демби Ба після отриманого перелому гомілки/

Як правило, травми, що стали темою нашої розмови, не заліковуються консервативним шляхом, адже супроводжуються утворенням уламків кісток та їхнім подальшим зміщенням, які вимагають репозиції. Таким чином, методом вибору у лікуванні таких переломів для більшості провідних травматологів-ортопедів є остеосинтез.

Остеосинтез − (грец. osteon (кістка) + synthesis (з’єднання)) — це хірургічне з’єднання уламків кісток у правильному положенні з метою стабільної фіксації аж до повної їхньої консолідації (кісткового зрощення) і досягнення відновлення цілості й функції кістки.

В свою чергу методи остеосинтезу поділяються на такі:

1. Внутрішній (занурювальний):

— внутрішньокістковий (інтрамедулярний);

— на зовнішньо кістковий;

— із застосуванням інших фіксаторів (гвинти, спиці та ін.);

— комбінований, коли застосовується декілька варіантів фіксації.

2. Зовнішній (зовнішній черезкістковий) — остеосинтез, обов’язковим елементом якого є зовнішня, розташована над шкірою, конструкція та елементи її зв’язку з кісткою (спиці, стрижні).

/Нога Люка Шоу після проведеного остеосинтезу/

Ця процедура задля успішності її проведення вимагає доволі довгого періоду часу, адже остеосинтез може проходити біля 4-6 тижнів. Після цього постраждалому накладають гіпсову лангету на період від 3 до 5 місяців. Всі терміни залежать від виду травми, особливостей розташування уламків, фізіологічних особливостей пацієнта та інших факторів.

Якщо ми говоримо про відновлення травм у спортсменів, то тут важливою є професійна реабілітація під наглядом спортивного лікаря та відновлення загальної спортивної підготовки хворого. Однак тільки після піврічного терміну лікування, розпочинається ранній етап реабілітації, що включає мобілізацію м’язів, які розташовуються поруч і відіграють важливу роль у рухах гомілки.

Після тривалого періоду реабілітації, метою якого є повернення пацієнта до нормального соціально-активного життя, розпочинається період спортивної фізичної підготовки спортсмена. Загалом відновлення після таких травм складе біля року. Тільки тоді спортсмен зможе знову набути хорошої спортивної форми, яка допоможе йому продовжити свою спортивну кар’єру.

Як підсумок хочу зазначити, що легких травм не буває. Кожна з них вимагає не стільки лікування, скільки довготривалої індивідуальної реабілітаційної програми під професійним наглядом спортивного реабілітолога, який би зміг її розробити і застосувати з опорою на передові технології у спортивній галузі.

Источник

Send

Перелом щиколотки – порушення цілісності кісток гомілки в результаті травматичного пошкодження. Найчастіше травма виникає при подворачіваніе щиколотки всередину стопи. В контексті травматології пошкодження досить поширене і становить до 50% всіх травм гомілковостопного суглоба. Найбільшою мірою перелому кісток гомілки схильні люди похилого віку, спортсмени, діти і любительки взуття на високих підборах.

Найчастіше травматизація гомілки відбувається в зимовий період, в пору снігопаду та ожеледиці. Частота ушкоджень кісточок обумовлена її анатомічною будовою і значного навантаження на цю частину кісткового сегмента.

Перелом щиколотки – досить складна травма, оскільки здатна привести до інвалідності, особливо у літніх пацієнтів. Це пояснюється тим, що при такому переломі необхідно відновлювати не тільки кісткову тканину, але і функціональність суглобів, нервову іннервацію і кровообіг.

Особливості анатомічної будови щиколотки і гомілки

Гомілка має складну будову, адже на неї припадають великі навантаження, а також вона повинна витримати вагу власного тіла.Лодижка- це тільки частина голеностопа, яка є дистальної (віддаленій) виступає частиною гомілки. Вона складається з малогомілкової і великогомілкової кістки віддаленій частині епіфіза. Кісточка в людському скелеті є так званої виделкою, яка надійно фіксує таранную кістка з усіх боків.

Кісточка є головною опору, яка пов’язує гомілку і гомілковостопний суглоб. Вона кріпиться до таранної кістки, яка складається з безлічі зв’язок і дрібних елементів, які забезпечують людині швидку ходьбу і різку зупинку. Також особливу будову нижньої третини кінцівки дозволяє перебувати тулуба у вертикальному положенні і утримувати вагу тіла.

Гомілковостопний суглоб – унікальний анатомічний сегмент, який з’єднує кістки гомілки зі стопою. Його особливості полягають в наступному:

з’єднує всі кісткові структури суглоба по типу шарніра, тобто забезпечує йому плавність і еластичність рухів;
забезпечує рух в одній площині, тобто згинання підошви, вигин назад і вперед, ротацію стопи, а також діапазон рухів, що дорівнює 70 градусів;
стабілізує суглоб, при ходінні людина не завалюється вперед, назад або в сторони, це дозволяє витримувати великі навантаження і, зокрема, вага власного тіла;
координує руху з іншими суглобами і забезпечує їх біомеханіку.

Різні частини щиколотки виконують різноманітні функції:

За згинання стопи відповідають:

довгі згинальні пальці;
велика гомілкова кістка з заднього боку;
подошвенная кістка;
триголовий м’яз гомілки.

За розгинання гомілки відповідає:

велика гомілкова кістка, її передня сторона;
Розгиначіпальців стопи.

За рухову функцію відповідають:

довга передня кістка;
третя малоберцовая кістка;
внутрішні повороти забезпечують супінатори (розгинач великого пальця і передня великогомілкова кістка);
за харчування тканин і кісткової маси відповідають малі і великі гомілкові артерії.

Особливості анатомічної будови дозволяють щиколотці виконувати свої функції і витримувати вагу людського тіла, а також рівномірно розподіляти навантаження на всю площину стопи.

Причини перелому кісточки

Основні причини перелому:

прямий удар в гомілку, провокує травму певної частини щиколотки (падіння з висоти, дорожньо-транспортна пригода, сильні удар в ногу);
непряме ушкодження, подворачіваніе ноги зустрічається найбільш частіше, ніж пряма травма, такі переломи супроводжуються формуванням множинних осколків, підвивихами і вивихами гомілки всередину і назовні, розривом або надривом зв’язок (при подськальзиваніє на підлозі, на льоду, при катанні на лижах, роликах і ковзанах, неуважна ходьба по сходах і нерівних поверхнях).

Фактори, що провокують розвиток травми:

недолік кальцію у літніх людей в результаті деградації кісткової маси (частіше спостерігається у жінок в період менопаузи через брак естрогену, який відповідає за синтез остеобластів в організмі жінки);
нестача кальцію у дітей в результаті інтенсивного росту;
недолік кальцію в результаті незбалансованого харчування;
вагітність і лактація, в цей період плід активно споживає кальцій в материнському організмі;
недолік кальцію в результаті прийому оральних контрацептивів;
при захворюваннях травної системи спостерігається погане засвоєння кальцію і швидке його виведення з організму;
захворювання щитовидної залози;
захворювання ниркової системи і надниркових залоз;
нестача вітаміну D.

Захворювання кісткової системи також здатні привести до травм щиколоток:

наявність остеопорозу та остеопенії;
наявність деформуючого артрозу;
аномалії розвитку кісток;
спадкові захворювання (хвороба Педжета);
специфічні або вторинні захворювання кісток на тлі туберкульозу або сифілісу;
неспецифічні запальні процеси (остеомієліт, артрити);
пухлини кісток та інші недуги.

Види пошкоджень кісточок

Існують кілька видів пошкоджень щиколоток в залежності від того, якою її відділ пошкоджений.

Таким чином, травми можуть наступними:

закриті ушкодження медіальної частини;
закриті ушкодження латеральної частини;
відкриті ушкодження частини.
ушкодження зі зміщенням медіальної частини;
ушкодження зі зміщенням латеральної частини;
пошкодження обох гомілок зі зміщенням;
пошкодження обох гомілок без зміщення;
пошкодження обох гомілок з підвивихи і вивихом.

Залежно від механізму ушкодження можуть бути:

Пронаційне пошкодження виникають при подворачіваніе ступні назовні.
Супінаціонний пошкодження відбуваються при подворачіваніе ступні всередину.

Пронаційний перелом (при подворачіваніе ступні назовні) проявляється наступними симптомами:

ушкодження латеральної частини поєднується з розривом групи зв’язок;
пошкодження медіальної частини виникає з переломом малогомілкової кістки в її нижніх відділах;
розрив межберцовая частини;
перелом латеральної частини і нижньої частини малогомілкової кістки, а також розрив межберцовая частини так званий перелом Дюпюітрена;
підвивих або вивих ступні назовні.

Симптоми супінаціонного перелому при подворачіваніе ступні всередину:

відрив латеральної частини;
пошкодження медіальної частини;
перелом великої гомілкової кістки її дистальної частини;
вивих або підвивих ступні всередину.

Симптоми ротаційного перелому (при повороті щиколотки навколо своєї осі в разі фіксації стопи):

вивих або підвивих ступні назад або вперед;
ротаційне пошкодження малогомілкової кістки;
осколковий пошкодження великої гомілкової кістки;
розрив межберцовая частини;
відрив медіальної або латеральної частини.

Перелом щиколотки без зміщення

Даний вид травм спостерігається найбільш часто, в порівнянні з ушкодженнями зі зміщенням.За характером пошкодження вони можуть бути пронаційне, поперечними або косими. Такі травми не маю яскраво виражених симптомів, іноді самі пацієнти не завжди здогадуються про наявність у них перелому. Вони відчувають біль помірної інтенсивності в області гомілки, в місці травми з’являється набряк і незначне почервоніння. Найголовніше, при такій травмі пацієнти здатні пересуватися самостійно. Дуже часто симптоматика перелому приймається потерпілими за вивих, тому вони вважають за краще лікуватися самостійно, не звертаючись до лікаря за адекватною медичною допомогою і завдаючи тим самим непоправної шкоди своєму організму.

Перелом зовнішньої щиколотки

Перелом латеральної щиколотки характеризується незначними болями, оскільки ця кістка не є основною, не несе головне навантаження і не прикріплюється до великої гомілкової кістки. Основним симптомом є набряк зовнішньої щиколотки, а больові відчуття виникають при пальпації пошкодженої кістки. Розмита симптоматика змушує пацієнта відмовитися від медичної допомоги, що загрожує серйозними наслідками. Адже такі травми майже завжди супроводжуються пошкодженням малогогомілкового нерва, тому необхідно звернутися до лікаря за кваліфікованою медичною допомогою і пройти діагностику.

Перелом внутрішньої кісточки із зсувом

Перелом медіальної кісточки із зсувом характеризується досить сильною симптоматикою. Тому основним симптомом при даному пошкодженні є найсильніша біль. Усунути її досить важко, вона практично не купірується без наркотичних знеболюючих препаратів. До того ж до больового синдрому розвивається сильний набряк, а його обсяг залежить від діапазону зміщення кісткових уламків. Кісткові фрагменти, стикаючись один з одним, видають відповідні звуки, які називаються крепітацією – характерний звуковий феномен. При значному зміщенні уламків може утворитися відкритий перелом, оскільки гострі фрагменти кісток здатні легко проткнути шкіру.

Перелом обох гомілок

При даному виді перелому спостерігається набряк і крововилив в області травми, що значно збільшує гомілки в обсязі. Пацієнт не може стояти або спиратися на ноги, а також не здатний рухати кінцівками ступні, вони мають набряклий і синюшний вигляд.Сама стопа може бути деформована, а больовий синдром дуже сильний. Відкритий перелом обох гомілок порушує цілісність шкіри, а кісткові уламки повідомляються із зовнішнім середовищем. Подібні пошкодження завжди супроводжуються розривом сухожиль, зв’язок, нервових волокон і кровоносних судин. Розрив нервових волокон призводить до оніміння ступні. Також відкриті переломи супроводжуються вивихами. При розриві кровоносних судин змінюється колір стопи, вона стає блідою і холодною.

Симптоми перелому кісточки

Характер пошкодження залежить від ступеня і виду травми.

Однак всі види травми мають загальні симптоми:

Больовий синдром. Спостерігається досить сильний біль, яка не дозволяє пацієнтові спертися на ногу і стає інтенсивніше при навантаженнях. При пальпації пошкодженої зони біль стає гострою і різкою. В окремих випадках може розвинутися больовий шок.
Набряк. Гомілку збільшується в об’ємі, а при натисканні на неї утворюються ямки. У важких випадках набряк поширюється по всій кінцівки, а не тільки в області гомілки.
Гематоми і крововилив. У місці пошкодження може утворитися синяк і гематома, які здатні охоплювати більшу площу стопи.Гематоми формується переважно при травмах зі зміщенням, коли відбувається розрив кровоносних судин, м’язів і нервових волокон.
Крепітація. При переломах зі зміщенням відбувається розрив кісткової тканини, а її уламки зміщуються відносно один одного. Стикаючись, відламки видають специфічні звуки, що нагадують хрест. Цей феномен називається крепітація.
Порушення функціональності голеностопа. Оскільки анатомічна конструкція пошкоджена, то вона не здатна виконувати свої прямі функції. Крім цього, в деяких випадках помічається зворотний ефект – патологічна рухливість.
Порушення положення ступні. Вона може вивертається усередину або назовні (в залежності від характеру перелому). Такий симптом називається переломо – вивих.

лікування

Терапевтична тактика здійснюється в двох напрямках:

консервативна терапія (традиційне лікування);
хірургічна.

консервативна терапія

Призначається в певних випадках:

при закритій травмі без зміщення уламків;
незначній травмі зв’язкового апарату гомілки;
ушкодження зі зміщенням, яке коригується одночасним зіставленням кісткових уламків (репозицією);
при неможливості проведення оперативного втручання.

Основним способом лікування є мобілізують пов’язка, яка може бути з полімерної речовини або гіпсу. Її накладають на задню частину гомілки і стопи. Фіксація здійснюється на гомілкостопі від низу до верху, а на ступні в зворотному порядку. При цьому слід враховувати комфортність такого виробу: вона повинна не здавлювати судини і нерви, а також натирати шкіру. При знерухомлення пацієнта протипоказане наступати на ногу, для цього необхідно користуватися милицями. В даний час традиційну пов’язку з гіпсу можна замінити відрізами, Тутор. Вони виготовляються з легких пористих матеріалів (полімерів, металу, пластмаси), які надійно фіксуються на ступні за допомогою спеціальних застібок – липучок.

Ручна репозиція уламків

При закритих травмах проводять ручну репозицію уламків кістки перед тим, як накласти гіпсову пов’язку. Процедуру проводять під анестезією (або місцевим наркозом). Для цього згинають ногу під прямим кутом в тазостегновому і колінному суглобі і фіксують стегно. Потім проводять протівотягу. Ступня повинна перебувати в стані згинання, потім її повертають в нормальний фізіологічний стан, вправляючи кістки.Після накладають гіпсову пов’язку, яка забезпечить зрощення кісток в анатомічно правильному положенні.

хірургічне лікування

Хірургічна корекція здійснюється в наступних випадках:

при відкритих травмах;
при подвійному переломі щиколоток;
при неможливості провести ручну репозицію;
складні розриви зв’язкового апарату;
розрив межберцовая частини.

Цілі такого втручання:

зупинка кровотечі;
відновлення правильної форми кістки;
остеосинтез;
відкрита репозиція уламків;
відновлення всіх функцій гомілковостопного суглоба.

реабілітація

Реабілітаційний період спрямований на відновлення функцій суглоба в максимальній мірі. Тому необхідно дотримуватися таких правил:

споживати продукти з високим вмістом кальцію;
проводити лікувальну гімнастику;
не пропускати сеанси масажу;
відвідувати курси фізіотерапевтичного лікування (УФО, ударно – хвильова терапія, електрофорез з ліками, ванночки з солоною водою, грязьові і парафінові процедури, магнітотерапія, лазерна терапія).

Реабілітація після хірургічного втручання також полягає в якнайшвидшому відновленні функцій суглоба.Після оперативного втручання пацієнтові забороняється спиратися на хвору ногу. Користуватися милицями можна тільки через місяць після операції. Носіння мобілізують пов’язки протягом 2-3 місяців, а після її зняття потрібно носіння еластичного бинта.

Використовуються в якості фіксаторів металеві скоби видаляються тільки через півроку під час другого хірургічного втручання. Застосування фіксаторів з титану дозволяє залишити їх в організмі на довгі роки, а всі інші металеві фіксатори необхідно терміново видалити.

Через тиждень, після зняття гіпсової пов’язки, пацієнту відразу ж призначають курс лікувальної фізкультури, який допоможе розробити суглоб, повернути йому рухливість. Перші вправу проводять у ванні з теплою водою і сіллю. Комплекс вправ підбирається кожному пацієнту індивідуально, при цьому навантаження повинна збільшуватися поступово. Як правило, курс таких вправ виконуються на згинання та розгинання гомілковостопного суглоба, утримування дрібних предметів пальцями стопи. Потім виконують ходіння на носках і п’ятах, практикують велоспорт і плавання.Для того щоб уникнути набряків виконуються вправи з навантаженням на гомілку.

Також рекомендується носіння ортопедичного взуття або звичайної взуття, але з ортопедичною устілкою.

Для відновлення нормального кровопостачання і відновлення нервових волокон призначають курс масажу. Перші сеанси такого масажу надають деякі больові відчуття, тому їх треба виконувати з знеболюючими мазями та кремами.

ускладнення

Ускладнення виникають в тому випадку, коли порушуються принципи лікування і відновлення після важкої травми. На жаль, в таких випадках можуть виникнути серйозні і неприємні ускладнення.

До них відносяться:

некоректне зрощення уламків кісток;
вивих і підвивих ступні;
дегенеративно – дистрофічні процеси в суглобах;
розвиток плоскостопості;
деформуючий артроз;
неврит;
псевдоартроз.

В результаті хірургічного лікування може виникнути:

загальне інфікування організму (сепсис);
остеомієліт;
абсцес;
тромбофлебіт.

Send

Источник