Перелом вікіпедія
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Хірургічне лікування перелому кута нижньої щелепи. Фіксація кісткових уламків пластинами. Принципи остеосинтезу — стабільність (нерухомість уламків, що створює умови для зрощення кісток) та функціональність.
Запит «Перелом» перенаправляє сюди; див. також інші значення.
Перело́м (лат. fractura) — часткове або повне порушення цілісності кістки, яке спричинює вплив на неї механічної сили: насильно або в результаті падіння, удару, а також внаслідок патологічного процесу, пухлини, запалення[1].
Класифікація[ред. | ред. код]
Класифікація за пошкодженням зовнішніх покривів тіла[ред. | ред. код]
- відкритий перелом (шкіра у ділянці перелому пошкоджена)
- закритий перелом (шкіра у ділянці перелому не пошкоджена)
Класифікація за формою кісткових уламків[ред. | ред. код]
- поперечні
- косі
- гвинтоподібні
- скалкові
- роздроблені
Класифікація за порушенням цілісності кістки[ред. | ред. код]
- повні
- неповні
Класифікація за зміщенням[ред. | ред. код]
- зміщені, зміщені з «вколоченням»
- незміщені
Класифікація за кількістю переломів[ред. | ред. код]
- одиночні
- множинні
Діагностика[ред. | ред. код]
Є відносні і абсолютні ознаки перелому, відносні є орієнтовними, і дозволяють лише запідозрити травму даного типу. Абсолютні ознаки підтверджують факт перелому, і дозволяють відрізнити його від інших, схожих за клінічними ознаками травм.
На місці травми[ред. | ред. код]
Основними ознаками перелому є:
- сильний біль
- набряк
- синець
- крепітація уламків (хрускіт)
- патологічна рухливість
- вкорочення сегменту
- несправжній суглоб у віддаленому періоді
- деформація кістки (кінцівки)
- порушення функцій кістки (кінцівки)
У стаціонарі[ред. | ред. код]
Діагноз встановлюють за допомогою рентгенологічного дослідження.
Перша допомога при переломах[ред. | ред. код]
При всіх видах переломів повинна бути проведена транспортна іммобілізація (знерухомлення).
Фіксація проводиться готовими шинами або пов’язкою з використанням підручних матеріалів (палки, дошки тощо). Фіксація створює максимальний спокій ділянки перелому, що попереджує подальшу травматизацію м’яких тканин гострими уламками кісток та вторинне зміщення уламків, а також зменшує біль та, відповідно, можливість поглиблення больового шоку.
Транспортна шина повинна фіксувати не менше двох суглобів, поєднаних з місцем перелому (вище та нижче).
При переломі плечової та стегнової кісток потрібна фіксація трьох суглобів (променевозап’ястковий суглоб при переломі плеча, гомілковий — при переломі гомілки). При транспортуванні постраждалому стараються ввести наркотичні анальгетики(наприклад: морфін).
При відкритих переломах під час транспортної іммобілізації вправлення кісток не проводять. На рану накладають стерильну пов’язку. При артеріальній кровотечі накладають джгут.
У лікувальному закладі після обстеження постраждалого приймають рішення про подальше лікування. Найчастіше проводять репозицію (співставлення та відновлення фізіологічного положення) уламків, а потім накладають відповідний тип гіпсової пов’язки (наприклад: лонгету). Для лікування переломів застосовують різні лікувальні методи: шинні та гіпсові пов’язки, скелетне витягування, оперативне лікування за допомогою різних видів імплантів швів, цвяхів, гвинтів, пластинок. Хірургічним лікуванням переломів є остеосинтез. Остеосинтез виконують за допомогою металевих пластин (металоостеосинтез), стрижнів, апаратів зовнішньої фіксації, або спиць та серкляжів (репозиційний).
При відкритому переломі проводять первинну хірургічну обробку та лікування рани. Вводять протиправцеву сироватку, антимікробні препарати.
Зростання кісток[ред. | ред. код]
Зламана кістка починає процес відновлення одразу після перелому. Зростання перелому проходить три головні стадії.
Утворення згустку[ред. | ред. код]
Спочатку кров збирається в кінцях зламаної кістки, утворюючи в’язку масу у вигляді згустку. Зі згустку утворюються волокна, які стають основою для наростання нової кісткової тканини.
Заповнення згустку[ред. | ред. код]
Незабаром клітини, які загоюють кістки — остеокласти і остеобласти, — заповнюють згусток. Остеокласти починають згладжувати зазубрені краї кістки, а остеобласти заповнюють проміжок між її кінцями. Через кілька днів з цих клітин формується гранулярний міст, який зв’язує кінці кістки.
Формування кісткового мозолю[ред. | ред. код]
Через 6-10 днів після перелому гранулярний міст з клітин стає кістковою масою, яка називається мозолем. Вона крихка і при різкому русі може зламатися. Ось чому зламана кістка під час загоєння повинна бути нерухомою. Пізніше мозоль перетворюється на тверду кістку.
Зрощення кістки[ред. | ред. код]
Через 2-9 тижні, за новими кровоносними судинами починає надходити кальцій до проблемної ділянки, що сприятливо впливає на кісткову тканину. Цей процес-окостеніння, з’єднує зламані елементи кістки. Кістка вважається загоєною, по проходженню всіх етапів, і стає міцною. Хоча пошкоджену ділянку можна звільнити від гіпсу, для остаточного одужання
необхідно близько року.
Щоб кістки швидше зрослися, необхідно точно слідувати вказівкам фахівця і дотримуватися обережності, в іншому випадку, може порушити процес загоєння. Це може сприяти неправильному зростанню кістки, поряд з погано проведеною операцією по складанню уламків і непрофесійної консультацій фахівця.
Джерела[ред. | ред. код]
- Довідник фельдшера/під ред. А. Н. Шабанова. — 4-е вид., стереотип. — М.: Медицина, 1984. (С.?)
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ S.T. Marshall; B.D. Browner (2012) [1st. Pub. 1956]. Chapter 20: Emergency care of musculoskeletal injuries. У Courtney M. Townsend Jr. Sabiston textbook of surgery: the biological basis of modern surgical practice. Elsevier. с. 480–520. ISBN 978-1-4377-1560-6. (англ.)
Посилання[ред. | ред. код]
- Перелом не зростається 7 років: що робити?
- Скільки зростається кістка після перелому[неавторитетне джерело]
Источник
Текущая версия страницы пока не проверялась опытными участниками и может значительно отличаться от версии, проверенной 7 сентября 2016; проверки требуют 9 правок.
Снятие шлема с мотоциклиста после аварии — медицинский алгоритм, описывающий действия двух работников скорой помощи при возможном повреждении позвоночника на языке ДРАКОН[1]
Перелом позвоночника — патологическое состояние, возникающее в ходе нарушения анатомической целостности костей позвоночника. Происходит под воздействием силы, вызывающей резкие и чрезмерные сгибания позвоночника или при непосредственном воздействии силы (травма). Все переломы позвоночника можно разделить на ряд групп в зависимости от положения перелома и его характера:[2]
- Перелом шейного отдела позвоночника
- Переломы тел грудных и поясничных позвонков
- Перелом грудного отдела позвоночника
- Перелом поясничного отдела позвоночника
- Перелом крестца
- Перелом копчика
- Переломы поперечных отростков позвонков — чаще всего происходят в поясничной области
- Переломы остистых отростков позвонков — встречаются редко
- Компрессионный перелом позвоночника
- Клиновидный перелом
Повреждения нижнего шейного отдела позвоночника[править | править код]
В этой части рассмотрены повреждения, которые чаще всего отмечаются на уровне с C3 до C7 позвонков.
Причины повреждений[править | править код]
Классификация C. Argenson и соавторы[править | править код]
Группа исследователей под руководством С. Argenson в 1997 году, ретроспективно изучив 306 тяжёлых повреждений нижнего шейного отдела позвоночника, произошедших у 255 пациентов госпиталя Университета г. Ниццы (Франция), предложила классификацию повреждений, основанную на направлении действия травмирующей силы. В каждой из предложенных классификационных групп повреждения расположены в порядке увеличения тяжести повреждений.[3]
Компрессионные повреждения[править | править код]
A. Клиновидные компрессионные переломы тел позвонков
B. Взрывные переломы тел позвонков
C. Оскольчатые переломы тел позвонков по типу «висящей капли»
Флексионно-дистракционные повреждения[править | править код]
А. «Хлыстовые» повреждения
В. Тяжёлые перерастяжения
С. Двухсторонний переломовывих позвонков
- Флексионный
- Экстензионный
Ротационные повреждения[править | править код]
A. Односторонний перелом суставного отростка
B. Отрывной перелом суставной колонны
C. Односторонний вывих позвонка
Переломы в грудопоясничном переходе позвоночника[править | править код]
Причины возникновения[править | править код]
Переломы в грудном и поясничном отделах позвоночника обычно вызваны высокоэнергетической травмой, такой как:
- травма при дорожно-транспортном происшествии;
- травма, полученная при падении с высоты (2-3 метра), называемая, кататравмой;
- спортивные травмы;
- криминальные травмы, такие как огнестрельное ранение;
Переломы позвоночника не всегда могут быть вызваны высокоэнергетической травмой. К примеру, люди, страдающие остеопорозом, опухолью позвоночника и другими патологиями, снижающими прочность костной ткани, могут получить перелом какого-либо позвонка при обычной для них ежедневной активности.[4]
Классификация AO/ASIF[править | править код]
Данная классификация предложена коллективом авторов во главе с F. Magerl. Эта швейцарская система классификации перелом в грудопоясничном переходе остаётся основной для практического применения во всем мире. Согласной неё, переломы позвонков подразделяются на три главные группы, в зависимости от механизма повреждения.
итак выделяют три главных типа переломов тел грудных и поясничных позвонков:
- Флексионное повреждение (Тип А по Magerl et al.), возникающее при аксиальной компрессии тела позвонка и сгибании позвоночника;
- Экстензионное повреждение (Тип B по Magerl et al.), возникающее при аксиальной дистракции и разгибании в позвоночнике;
- Ротационное повреждение (Тип C по Magerl et al.), включающее в себя либо компрессионное, либо экстензионное повреждение позвонка, сочетающееся с ротацией по оси.[5]
Задний связочный комплекс остаётся интактным. Повреждение дужки, если присутствует, представлено всегда вертикальным расколом пластинки или остистых отростков. Однако, волокна конского хвоста выступают через прорыв вне твёрдой мозговой оболочки и могут быть ущемлены в переломе наружной пластинки. Верхний, нижний и боковой варианты происходят при взрывных переломах с частичным расколом. В боковых переломах со значительным ангулированием фронтальной пластины может присутствовать дистрактивное повреждение на выпуклой стороне Частота возникновения неврологических повреждений высока и возрастает значительно от подгруппы к подгруппе (от A3.1 до A3.3).
Тип В. Повреждения передних и задних элементов с дистракцией.[править | править код]
Общие характеристики. Основной критерий — поперечный разрыв одной или обеих позвоночных колонн. Флексия-дистракция становятся причиной заднего разрыва и растяжения (группы В1 и В2), и гиперэкстензия с переднезадним скручивания или без него влечёт за собой передний разрыв и растяжение (группа ВЗ).
В повреждениях В1 и В2 переднее повреждение может происходить через диск или перелом типа А тела позвонка. Более серьёзные повреждения В1 и В2 могут затронуть мышцы разгибатели спины и их фасцию. Таким образом, задний разрыв может распространиться в подкожные ткани.
Смещённый вывих в сагиттальном направлении может присутствовать, и если не виден на рентгенограммах, нужно иметь в виду потенциал для сагиттального смещения. Степень нестабильности колеблется от частичной до полной.
Группа В1. Повреждения с преобладанием связочного заднего разрыва.[править | править код]
Главный признак — это разрыв заднего связочного комплекса с двусторонним подвывихом, вывихом или фасеточным переломом. Заднее повреждение может сочетаться либо с поперечным разрывом диска или переломом типа А тела позвонка. Чистые флексии-подвывихи нестабильны только при флексии и скручивании. Повреждения В1 сочетаются с нестабильным компрессионным переломом типа А тела позвонка. Частое возникновение неврологического дефицита и/или фрагментов тела позвонка, смещённых в позвоночный канал.
Группа В2. Остистый задний разрыв.[править | править код]
Основной критерий — это поперечный разрыв задней колонны через нижнюю пластинку и педикулы или перешеек. Межостистые и надостистые связки порваны. Как в группе В1 задние повреждения могут сочетаться либо с поперечным разрывом диска или с переломом типа А тела позвонка. Однако, не существует повреждения в рамках переломов типа А, которое соответствовало бы поперечному перелому обеих колонн. За исключением поперечного двухколонного перелома, степень нестабильности наряду с частотой возникновения неврологического дефицита несколько выше, чем при повреждениях В1.
Группа ВЗ. Передний разрыв диска.[править | править код]
В редких случаях гиперэктензионных повреждений поперечное повреждение начинается в передней части и может ограничиться передней колонной или продвинуться назад. Переднее повреждение всегда происходит через диск. В большинстве случаев заднее повреждение представлено переломами суставных отростков, нижней пластинки или pars interarticularis. Сагиттальный смещённый вывих не редкость при таких повреждениях. Переднее смещение может произойти при повреждениях типа В3.1. и В3.2., тогда как задний вывих характерен для подгруппы ВЗ. З.
Тип С: Повреждения передних и задних элементов с ротацией.[править | править код]
Общие характеристики включают повреждение обеих колонн, вывих с ротацией, разрыв всех связок дисков, переломы суставных отростков, перелом поперечных отростков, боковое повреждение кортикальной пластинки, асимметричные повреждения позвонка, переломы дужек.
Группа С1. Тип А с ротацией.[править | править код]
Эта группа содержит ротационные, клинообразные, с раскалыванием и взрывные переломы. В типе А с ротацией одна боковая стенка позвонка часто остаётся интактной. Как уже отмечалось, может произойти сагиттальный раскол вместе с взрывным ротационным переломом вследствие осевого скручивания. Отделение позвонка представляет собой многоуровневое корональное повреждение с расколом. При этом повреждении позвоночный канал может быть расширен в месте перелома.
Группа С2. Тип В с ротацией.[править | править код]
Наиболее часто встречающиеся повреждения С2 — это различные варианты флексии-подвывиха с ротацией.
Группа СЗ. Ротационные повреждения со скручиванием.[править | править код]
По мнению авторов классификации, косые переломы ещё более нестабильны, чем переломы в виде поперечного среза. Однако, переломы в виде поперечного среза более опасны для спинного мозга из-за среза в горизонтальном плане.
Стабильность переломов[править | править код]
R. Louis в 1985 году предложил следующие определения.
Стабильность позвоночника это свойство, благодаря которому элементы позвоночника сохраняют свои нормальные анатомические взаимоотношения во всех физиологических положениях позвоночника.
Нестабильность, или потеря стабильности, это патологический процесс, который может привести к смещению позвонков, превышающему физиологические пределы.[6]
F. Denis предложил трехколонную концепцию строения позвоночника, согласно которой определял стабильность повреждения.
Автор выделил три опорные колонны:
- Переднюю
- Среднюю
- Заднюю
Передняя опорная колонна состоит из:
- передней продольной связки
- Передняя половина тел позвонков и межпозвонковых дисков.
Средняя опорная колонна позвоночника включает:
- заднюю продольную связку
- заднюю половину тел позвонков и межпозвонковых дисков.
Задняя опорная колонна позвоночника включает в себя следующие элементы:
- поперечные отростки позвонков
- остистые отростки позвонков
- ножки дужек позвонков
- ламинарные части дужек позвонков
- фасеточные суставы
- межостистые связки
- надостистые связки
- жёлтые связки
Изолированные повреждения только передней или задней опорной колонны являются стабильными и, как правило, требуют консервативного лечения. Нестабильными являются повреждения одновременно передней и средней или средней и задней опорных колонн и требуют хирургического лечения, также как и крайне нестабильные повреждения, затрагивающие все три опорные колонны позвоночника. См. источник (на англ. яз.)
Терапия[править | править код]
Тяжёлая травма позвоночника, осложнённая повреждением спинного мозга в виде его компрессии, размозжения, частичным или полным разрывом, ведёт к глубокой инвалидизации пострадавших. По различным данным частота этого вида травмы варьируется от 11 до 112 человек на 100 000 жителей, причём её последствия проявляются вялым или спастическим параличом, парезом конечностей и дисфункцией тазовых органов. Использование современных препаратов ноотропного, холиномиметического, сосудорасщиряющего действия, кортикостероидов, блокаторов цикло-оксигеназы-1, различных регуляторных пептидов, переносчиков кислорода в ткани и т.д. – не всегда позволяет добиться возвращения утраченных функций спинного мозга. Применение методов электростимуляции мышц конечностей и стимуляции функций тазовых органов для предотвращения развития в них нейродистрофических изменений после травмы также позволяет достигнуть лишь некоторого ослабления клинических проявлений. Развившиеся в результате травмы параличи и органные дисфункции обычно остаются резистентными к применяемым лечебным воздействиям[7].
Примечания[править | править код]
- ↑ Неотложная медицинская помощь. Материалы курса.. — Литва: Центр исследования кризисов, Каунасский медицинский университет, 2012. — 265 с. — в разделе «Иммобилизация позвоночника» — C. 86-87.
- ↑ Проф. А. И. Арутюнов, кандидат медицинских наук Н. Я. Васин и В. Л. Анзимиров. Справочник по клинической хирургии / Проф. В.И. Стручкова. — Москва: Медицина, 1967. — С. 234. — 520 с. — 100 000 экз.
- ↑ Classification of lower cervical spine injuries / C. Argenson, F. Peretti, A. Ghabris et al. // European Journal of Orthopaedic Surgery and Traumatology. — 1997. — Vol. 7. — N. 4. — P. 215—229
- ↑ Fractures of the Thoracic and Lumbar Spine — AAOS
- ↑ Классификация Magerl et al. (на англ. яз.)
- ↑ Spinal stability as defined by the three-column spine concept / R. Louis // Anat Clin. — 1985. — Vol 7. — P 33 — 42
- ↑ Станков Д.С., Катунян П.И., Крашенинников М.Е., Онищенко Н.А. НЕЙРОТРАНСПЛАНТАЦИЯ В ЛЕЧЕНИИ ТРАВМЫ СПИННОГО МОЗГА // Вестник трансплантологии и искусственных органов. — 2003. — № 1. — С. 44-52. — ISSN 1995-1191.
Источник
Перелом – це повне або часткове пошкодження цілісності кістки при навантаженні, що перевищує міцність ушкодженої ділянки скелета. Переломи кісток можуть виникати як унаслідок пошкодження, так і в результаті різних захворювань, які супроводжуються змінами в кістковій тканині. Еволюція переломів тісно пов’язана з винаходом нових складних технічних механізмів, які володіють більшою силою. При неправильному використанні і порушенні правил технічної безпеки, людина може отримати травму у вигляді травми з дуже складними наслідками, такими як переломи шийного відділу хребта, кісток гомілки. Кілька десятків років тому нікому не приходило в голову, що таке диво людської інженерії як автомобіль внаслідок його удосконалення буде дуже небезпечний і болісний для людини.
Патологічні переломи утворюються при впливі незначної травми на змінену кісткову тканину. Це може відбуватися при таких захворюваннях як : сифіліс, туберкульоз, хронічний остеомієліт, гиперпаратиреодная остеодистрофія, пухлини, остеопороз і т. п. У ситуаціях коли зустрічаються вищеперелічені хвороби, переломи можуть виникнути несподівано при звичайному фізичному навантаженні, наприклад прогулянки або підйом по сходах.
Перелом – симптоми
У момент перелому можливий хрускіт супроводжується гострим болем у місці пошкодження. Спроби поворухнути пошкодженої частини тіла можуть бути неможливі із-за сильного болю і зміщення кістки яка тисне на м’які тканини. Так само в районі перелому утворюється припухлість, почервоніння шкіри, гематоми. Відкритий перелом характеризується синцями.
Перелом – діагностика
Встановити остаточний діагноз допоможуть рентгенологічні дослідження. Його, як правило проводять у двох проекціях. На знімку місця перелому видно пошкодження і дві суміжні кістки або суглоби. Додатковими методами діагностики є комп’ютерна томографія (КТ) та магнітно-резонансна томографія (МРТ).
Після ретельного збору анамнезу та обстеження визначають вид перелому. В залежності від цілісності шкірних покривів у місці перелому розрізняють відкриті і закриті переломи. По тяжкості патологічного процесу виділяють повні і неповні переломи. За кількістю пошкоджених кісток розділяють поодинокі, множинні, комбіновані і поєднані переломи.
За формою поділяють такі види переломів:
- поперечні
- косі
- гвинтоподібне
- компресійні
- поздовжні
- клиноподібні
- розтрощення (бувають крупноскольчатые і мелкооскольчатые)
- скалкові.
В залежності від наявності зміщення дотичних частин кістки розрізняють переломи із зміщенням і без зміщення.
Перелом – лікування
У випадку травми з переломом кістки, необхідно негайно викликати швидку. До прибуття карети необхідно по можливості зафіксувати ушкоджену частину шиною або підручними твердим предметом, якщо перелом закритий. При відкритому переломі в першу чергу потрібно зупинити сильну кровотечу, в якому допоможе накладання джгута вище рани. Можна використовувати притиснення стерильною марлевою пов’язкою безпосередньо на рану. Замінити марлеву пов’язку можна чистою тканиною. Необхідно перевірити наявність сторонніх предметів в рані. Якщо такі є, потрібно очистити місце ушкодження і обробити рану дезінфектором.
До місця пошкодження можна прикладати лід.
При госпіталізації під час лікування проводиться збір уламків кісток та їх закріплення з застосуванням оперативного втручання або без. Для подальшого зрощення застосовується щільна фіксація і закріплення частин, після чого слід реабілітація. Так само в клінічній практиці для більш швидкого відновлення активно застосовують оздоровчу програму «Допомога при переломах» від компанії Арт Лайф
Переломи – ускладнення
Основними ускладненнями при переломах можуть бути: травматичний шок, пошкодження внутрішніх органів, кровотеча, жирова емболія, інфекції.
Переломи – профілактика
Своєчасне діагностування і лікування тих захворювань, які мають вплив на щільність структури кістки і є запорукою профілактики нетравматических переломів. З метою профілактики остеопорозу ідеальним рішенням стане застосування оздоровчої програми «Міцні кістки» від компанії Арт Лайф.
Відео про профілактику переломів
Источник