Перелом верхньої кінцівки
Перелом лучевой кости – один из «любимых» переломов травматологов. Переломы нижней трети лучевой кости даже называют «переломами в типичном месте», настолько часто с ними встречаются врачи-травматологи. По статистике, почти 20% случаев переломов связано именно с лучевой костью.
Лучевая кость – это парная кость в составе предплечья, которая на пару с локтевой костью участвует в образовании двух суставов: локтевого и лучезапястного. Перелом лучевой кости случается, как правило, ближе к лучезапястному или, как еще говорят, кистевому суставу.
Какие действия при переломе?
Важно помнить, что срок лечения перелома составляет 3 дня, поэтому не затягивайте с обращением к врачу.
Если после травмы у вас есть подозрение на перелом, то вам необходимо обратиться в травмпункт. Там вам сделают рентген и в случае, если перелом произошел без смещения, то наложат гипс. В нашей клинике вы также можете сделать рентген и наложить современный полимерный гипс. Если же перелом произошел со смещением, то необходима операция, чтобы правильно установить кости на место.
В нашей клинике мы можем предложить оперативное лечение перелома лучевой кости. Как правило операция стоит около 140 тысяч рублей. Сюда включена стоимость пластины для фиксации кости, пребывание, наркоз, наблюдение и медицинское сопровождение.
Причины переломов лучевой кости
Количество подобных травм возрастает при гололеде. Такая сезонность не удивительна, ведь именно в этот период случаются самые неудачные приземления. А травмы лучевой кости чаще всего случаются именно «в полете» – когда человек автоматически вытягивает руку, чтобы предотвратить падение.
Лучевая кость в принципе не отличается достаточной прочностью, но, кроме того, имеет и весьма слабое место – у лучезапястного сустава. Именно там чаще всего случается перелом, поскольку это «звено» достаточно легко ломается под тяжестью тела при падении.
Травмы не редки при активных занятиях спортом – лыжи и коньки, велосипед и мотоцикл. Кроме того, подобные переломы часто встречаются при «легких» авариях, когда человек инстинктивно выпрямляет руки даже при небольшом ударе по машине сзади.
Пожилые люди более подвержены переломам, поскольку тонкая лучевая кость становится еще более хрупкой с возрастом.
Виды переломов лучевой кости
Виды переломов:
1) В зависимости от направления смещения отломка (сломанного фрагмента кости):
- Перелом Коллеса (сгибательный перелом). Отломок смещается к тыльной поверхности предплечья. Как правило, случается при падении с упором на раскрытую ладонь;
- Перелом Смита (разгибательный перелом). Отломок смещается к ладонной поверхности. Подобная травма происходит при падении на обратную (тыльную) сторону запястья.
2) В зависимости от локализации перелома:
- Перелом шейки и головки лучевой кости (привычный перелом при падении на вытянутую руку);
- Перелом центрального отдела лучевой кости (диафиза) (травма в результате удара или падения);
- Перелом лучевой кости «в типичном месте» (следствие падения на согнутую кисть при вытянутой руке).
Классификация переломов лучевой кости
Переломы лучевой кости настолько многообразны, что существует даже их квалификация – от типа А (самых простых) до С (сложных, раздробленных, со смещением). Если сильно не углубляться в систематизацию, можно разделить все травмы на несколько основных блоков:
Блок I.
- Открытый перелом. При травме повреждается кожный покров, в ране в некоторых случаях заметны отломки кости;
- Закрытый перелом. Кожа не повреждается, никаких особых видимых повреждений нет. Иногда место перелома можно определить только по отеку.
Блок II.
- Перелом без смещения (вколоченный перелом, трещина). По статистике, переломы лучевой кости чаще случаются без смещения отломков, что значительно облегчает процесс лечения;
- Перелом со смещением. Такие переломы являются заведомо нестабильными, поскольку всегда существует опасность вторичного смещения отломков.
Блок III.
- Внутрисуставной перелом. В случае внутрисуставных травм перелом «заходит» на лучезапястный сустав;
- Внесуставной перелом. Травма происходит непосредственно с лучевой костью без затрагивания сустава.
Симптомы переломов лучевой кости
Перелом лучевой кости (особенно если это закрытый перелом) может не сопровождаться яркими симптомами. Но если у вас была травмирующая ситуация, следует обратить внимание на следующие моменты:
- Острая боль;
- Припухлость и отек запястья;
- Небольшие гематомы (синяки) вокруг запястья (по причине кровоизлияния в мышцах);
- Ограничение при движении запястьем и пальцами (сгибании и разгибании, вращении);
- Хруст при движении;
- Видимая деформация запястья.
Клиническая картина при закрытом переломе без смещения достаточно невыразительна и может проявляться только припухлостью и небольшими болезненными ощущениями в запястье. В этом случае основные двигательные функции сохраняются, хоть и немного ограничиваются.
Первая помощь при переломе лучевой кости
Первое, о чем нужно знать – поврежденная рука должна находиться в покое.
- Необходимо зафиксировать ее в приподнятом положении и при возможности наложить импровизированную шину от предплечья до локтя. Повязка не должны быть тугой, она должна просто поддерживать запястье в одном положении. Если не рискуете накладывать повязку, просто держите руку высоко и неподвижно;
- Сделайте холодный компресс либо приложите к месту перелома лед.
Диагностика перелома лучевой кости
Как правило, для подтверждения перелома достаточно обычной рентгенографии.
Дополнительные диагностические методы – такие, как компьютерная томография (КТ) или магнитно-резонансная томография (МРТ) – необходимы только при сложных переломах для точной оценки сочетанных повреждений. Кроме того, подобные методы используются для предоперационного планирования и послеоперационного контроля.
Лечение перелома лучевой кости
Основные методы лечения переломов: консервативные и оперативные.
Консервативное лечение
Консервативное лечение – это наложение на травмированную руку иммобилизационной повязки (стандартной гипсовой или облегченной полимерной). Такое лечение сопровождает переломы, не требующие хирургического вмешательства. После наложения гипса необходимо, во-первых, следить за тем, насколько вам комфортно (не сдавливает ли гипс руку), а во-вторых, обязательно после спадения отека (на 5-7 сутки) сделать рентген, чтобы вовремя выявить непреднамеренное смещение.
Хирургическое лечение
Хирургическое лечение проводится при нестабильном переломе, склонном к смещению, при серьезных внутрисуставных повреждениях и многочисленных отломках.
Основной метод лечения переломов – репозиция (сопоставление костных фрагментов).
Репозиция (открытая и закрытая)
Закрытая репозиция. Закрытая репозиция, по сути, больше относится к консервативному лечению, поскольку вправление отломков происходит при помощи исключительно рук специалиста, без хирургического вмешательства – врач-травматолог специальными движениями «собирает» ваш перелом.
Закрытая репозиция должна быть осуществлена с высокой точностью, поскольку очень важно полностью восстановить анатомию лучевой кости. Именно от этого зависит успех лечения.
Открытая репозиция. Открытая репозиция проводится при отсутствии возможности устранить перелом другим методом – это чисто хирургическое лечение. Во время операции делают разрез над местом травмы, чтобы был доступ к сломанной кости и проводят мобилизацию костных отломков, устраняют смещение и фиксируют его при помощи специальной конструкции – проводят остеосинтез.
Остеосинтез
Остеосинтез, проведенный вовремя и хорошим специалистом, дает возможность выздороветь в достаточно короткие сроки, в некоторых случаях, даже раньше, чем при обычном консервативном лечении.
Существует несколько методик остеосинтеза:
- спицами;
- пластинами (специально разработанными для дистального отдела лучевой кости);
- дистракционными аппаратами (например, аппарат Илизарова) – при внутрисуставных и сильно раздробленных переломах с большим количеством маленьких отломков.
Во время оперативного вмешательства осуществляется обязательный контроль всех манипуляций при помощи ЭОПа (электронно-оптического образователя) – для снижения риска неполной репозиции отломков.
После лечения перелома лучевой кости
После наложения гипса некоторое время могут сохраняться болезненные ощущения различной интенсивности. Как правило, прием обезболивающих препаратов помогает устранить боль на первоначальном этапе, а с течением времени болевой синдром стихнет. Руку желательно держать в приподнятом положении, чтобы не усугубить отек.
Необходимо следить за своими ощущениями – не перетягивает ли гипс руку, не бледнеют ли пальцы и сохраняется ли их чувствительность. В случае возникновения подобных симптомов, важно быстро обратиться к врачу.
Реабилитация
После того, как будет снят гипс, обязательно нужно потратить время, чтобы добиться полного восстановления. Оно будет невозможно, если не прислушаться к рекомендациям вашего лечащего врача и не провести полный реабилитационный курс. В каждом конкретном случае количество занятий, их интенсивность, а также подбор упражнений строго индивидуальны.
Как правило, к реабилитационным методам, позволяющим быстрее восстановиться, относится лечебная физкультура (ЛФК), физиотерапевтические средства, массаж.
| Услуга | Цена | Запись на прием |
|---|---|---|
| Прием травматолога-ортопеда | 2500 руб. | |
| Цифровой рентген лучевой кости | 2100 руб. | |
| Наложение полимерного гипса | 6000 руб. | |
| Операция при переломе лучевой кости | от 120000 руб. |
Источник
Мы поможем в написании ваших работ! Мы поможем в написании ваших работ! Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ? | Перекладаючи потерпілого з накладеною шиною при переломі кісток верхньої кінцівки, необхідно, щоб хтось із помічників підтримував ушкоджену кінцівку. При переломі плечової кістки найпростішими методами іммобілізації є косинкова пов’язка або імпровізовані шини з двох дощечок, обмотаних бинтом і прив’язаних або прибинтованих до плеча. При цьому зігнута у ліктьовому суглобі рука підтримується косинковою пов’язкою. При переломі ключиці можна виконати іммобілізацію, як показано на, а при переломах плеча та ключиці. При переломах кісток передпліччя виражена деформація спостерігається тільки у випадку перелому обох кісток (променевої і ліктьової), а якщо зламана одна з них, то інша виконує роль шини і тим самим зменшує деформацію. Іммобілізація при переломах кісток нижньої кінцівки При переломі стегна для іммобілізації використовують дві шини (обгорнуті ватою або іншим м’яким матеріалом). Одну (довшу) – довжиною від пахви до ступні – прикладають до зовнішньої поверхні кінцівки, другу шину (коротшу) – від паху до ступні – прикладають по внутрішній поверхні кінцівки. Ступня повинна встановлюватись під кутом 90° до гомілки. Обидві шини прив’язують (бинтом, ременем або смужками матерії) до тулуба та другої кінцівки, причому кінці шин повинні виступати за ступню на 5-10 см. При відсутності підручного матеріалу або часу на його пошуки, можна використати більш простий прийом іммобілізації – “нога до ноги”. При переломі кісток гомілки іммобілізацію виконують, як і при переломі стегна, – використовуються дві шини, які накладаються по зовнішній та внутрішній поверхнях гомілки від стегна до ступні. При несприятливих умовах можна застосувати вищеназваний метод “нога до ноги”. При переломах коліна шину необхідно розмістити вздовж задньої поверхні кінцівки. При аваріях, катастрофах у потерпілих можуть виникати вивихи. Вивих – це ненормальне стійке зміщення суглобових поверхонь, порушення цілісності капсули суглобу та зв’язок. Ознаки вивиху: – біль в суглобі – порушення його форми; – укорочення кінцівки – порушення рухової функції.
Перша допомога: іммобілізація кінцівки, введення знеболюючих (при можливості). Ушкодження голови Ушкодження голови може супроводжуватись ранами, забоями м’яких тканин, а також закритими і відкритими ушкодженнями головного мозку. Найчастіше зустрічаються закриті ушкодження голови: струс головного мозку та забій. Вони можуть супроводжуватися нудотою, блювотою, запамороченням, дзвоном у вухах, втратою свідомості. Останній симптом може тривати від кількох хвилин до кількох годин і навіть днів (при важких травмах черепа – забої, стисканні головного мозку, проникливому пораненні черепа). Стискання головного мозку є найважчим видом ушкодження, яке виникає при закритих та відкритих переломах черепа, з утворенням гострого набряку клітин мозку, кісткових уламків, внутрішньочерепним крововиливом (гематомою) та наявністю сторонніх тіл в мозку. Перша допомога при закритих ушкодженнях головного мозку на місці події повинна надаватися з великою обережністю, так як різкі рухи можуть погіршити стан потерпілого. Піднімати потерпілого слід в лежачому положенні, підтримуючи йому голову. Якщо потерпілий без свідомості, не слід його турбувати (трясти) для того, щоб привести до тями. Потерпілому слід забезпечити спокій, він повинен лежати. При блювоті голову потерпілого необхідно обережно повернути на бік. Після чого витерти ротову порожнину, не допустити виникнення асфіксії! Обов’язковою є іммобілізація шийного відділу хребта і голови. При відкритих, проникаючих пораненнях черепа не слід вводити тампони в рану, висушувати її, діставати уламки кісток та сторонні тіла з рани. Необхідно краї рани обробити антисептичним розчином (при можливості) і обережно накласти на рану стерильну пов’язку. Ушкодження хребта Травми хребта відносять до важких наслідків аварій чи катастроф, так як нерідко це пов’язано з ушкодженням спинного мозку, що викликає паралічі, втрату чутливості, неможливість самостійно оправлятися. Особливо небезпечним є ушкодження шийного відділу спинного мозку, так як там розташовані життєво важливі центри, ураження яких може викликати швидку смерть потерпілого. Перша медична допомога потребує обережного ставлення до такого потерпілого – слід виключити згинання хребта, різкі рухи (так як уламки хребців можуть стиснути, пошкодити речовину спинного мозку). Якщо потерпілий лежить на спині, його не можна підіймати за руки та ноги. Потерпілого (навіть лише при підозрі на травму хребта) перекладати, повертати, підіймати потрібно обережно та повільно, “одним блоком” 3-4 рятівникам. Потерпілого з переломом хребта (чи підозрою на його ушкодження) слід покласти на тверду поверхню – дерев’яний щит, широку дошку, лист фанери та інш., тобто виключити згинання хребта. Якщо рятувальників мало (1-2), тобто немає можливості повернути потерпілого “одним боком”, щоб підкласти дошку чи щит, у цих випадках необхідно довгу дошку повільно просунути під хворого – від п’ят до потилиці, вздовж хребта, і прив’язати хворого бинтами, ременем до неї (фіксація). При травмах шийного відділу хребта часто в поєднанні з черепно-мозковою травмою), які виникають при ДТП, необхідно накласти на шию імпровізовану шину – “комірець”, з цією метою використовують газету, картон, ватно-марлеву пов’язку.
Опіки Це пошкодження шкіри чи слизових оболонок, часто з прилеглими тканинами, внаслідок дії на них високої температури або хімічних речовин. В залежності від глибини ураження м’яких тканин виділяють такі ступені опіків: І ступінь – почервоніння шкіри і її набряк; ІІ ступінь-почервоніння шкіри та поява на ній міхурців, різних за розмірами, з прозорим або каламутним вмістом; ІІІ ступінь- некроз (омертвіння) шкіри з утворенням струпа, що виникає внаслідок згортання тканинних білків; IV ступінь- некроз шкіри та глибших шарів тканин. При опіках шкіри міцними кислотами та лугами характерним є забарвлення струпа: – від азотної кислоти – світло-жовте; – від сірчаної – спочатку сіро-біле, а потім темно-коричневе; – від лугів – білувате і т.д. Важкість та небезпечність опіків залежать від площі (розмірів) опікової поверхні та глибини опіку. Всі опіки характеризуються гострим та пекучим болем, який може призвести до розвитку шоку. Опіки 1/3-1/2 (а у дітей 1/8-1/4) поверхні тіла є досить небезпечними для життя потерпілого. А якщо площа опіків більша, – то смертельними.
Перша медична допомога: ˆякомога швидше припинити дію високої температури (загасити полум’я, припинити дію електричного струму); § охолодження ураженої поверхні; § обережно зняти рештки тліючого одягу; § білизну, яка прилипла до тіла, обережно зрізати (ножицями, ножем); § якщо немає гострої потреби у знятті одягу, то цього робити і не потрібно, щоб зменшити больові відчуття; § при опіках І ступеню допомога полягає в змащуванні обпечених місць вазеліном; § при опіках ІІ, ІІІ, IV ступенів необхідно накласти стерильну (при можливості) пов’язку, а якщо опіки великі, використати простирадло; § забороняється проколювати міхурці, промивати рани, обробляти їх мазями, аерозолями, барвниками до того, як потерпілого доставлено в лікарню; § ввести, при можливості, анальгетики (анальгін, баралгін, максігам) – краще ін’єкційні; § при великих опіках кінцівок необхідна іммобілізація кінцівки; § при перевезенні такого потерпілого слід покласти на непошкоджений бік та ретельно вкрити, дорогою слід давати йому багато пити. |
Источник