Перелом основи черепа допомога
Зміст
- Що таке перелом основи черепа?
- Причини перелому основи черепа
- Тяжкість травми
- Наслідки перелому основи черепа
- Симптоми перелому основи черепа
- Діагностика травми
- Лікування перелому основи черепа
- Перша допомога при переломі основи черепа
Перелом основи черепа – це одна з найбільш небезпечних травм, адже порушується цілісність кісток, захищають найвразливішим і важливий орган – головний мозок. В залежності від тяжкості, локалізації та особливостей перелому він може обернутися або легким струсом мозку, або мати найважчі наслідки: кому, параліч, смерть.
Що таке перелом основи черепа?
Черепна коробка з усіх боків оточує головний мозок, захищаючи його від будь-яких зовнішніх впливів. Але вона але вона не моноліту, а складається з декількох частин, сформованих окремими кістками. Умовно його поділяють на основу і склепіння.
Підстава черепа – це досить велика частина, сформована чотирма кістками:
- Потилична. Непарна кістка, яка розташовується в потиличній зоні. Нижче неї розташовується сам хребет.
- Скроневі. Парні кістки, які формують бічні поверхні черепа.
- Клиноподібна. Непарна кістка, формує вилиці і крила носа.
- Решітчаста кістка. Непарна кістка, відокремлює носову порожнину від черепної коробки.
Таким чином, підстава черепа – це нижня частина черепної коробки, що складається з п’яти зрощених кісток.
Череп складається з безлічі окремих кісток
Причини перелому основи черепа
Перелом основи черепа – це досить рідкісна травма. У загальній структурі черепно-мозкових травм він становить близько 30% Отримати таке пошкодження можна в бійці, при сильному ударі в скроневу область або в ніс, при падінні з великої висоти.
Але найбільш поширена причина перелому основи черепа – це автомобільні аварії, в особливості, що відбулися на високій швидкості.
Незважаючи на те, що в звичайному житті перелом основи черепа – досить рідкісна травма, вона є однією з найбільш поширених причин загибелі автогонщиків. Усього за історію змагань було зафіксовано кілька десятків подібних подій. Тепер всі машини, які беруть участь у таких перегонах, в обов’язковому порядку використовують спеціальні пристрої, що захищають голову і шию від травм.
Тяжкість травми
Черепно-мозкові травми вважаються одними з найбільш небезпечних і важких з-за великої кількості різноманітних наслідків.
Мозок – це дуже складний і ніжний орган, найменші ушкодження якого може мати фатальні наслідки. Тому він захищений відразу декількома будами.
Черепна коробка надійно захищає його від фізичного впливу навколишнього середовища, але він не прикріплений до неї. Тим самим мозком і її стінками є додатковий захисний шар – мозкові оболонки, а також ліквор. Мозок ніби підвішений в цій рідині, виконує роль буфера. Але крім цього мозкові оболонки і ліквор захищають тканини мозку від попадання в нього патогенних мікроорганізмів. До того ж, навколишні його тканини пронизані щільною мережею кровоносних судин, що забезпечують мозок киснем і живильними речовинами.
Тому небезпека перелому основи черепа визначається трьома факторами:
- Механічне пошкодження тканин мозку: струс або проникнення осколків.
- Порушення цілісності мозкових оболонок, потрапляння всередину хвороботворних мікроорганізмів, запальні процеси.
- Кровотечі, особливо, при переломі решітчастої кістки.
В залежності від особливості перелому, наслідки можуть бути самими різними. Якщо мозкові оболонки не ушкоджені, а кістки не зміщені, то наслідком може бути просто струс мозку.
Основна причина загибелі Айротона Сени – перелом основи шиї
Наслідки перелому основи черепа
Цей вид травми відносять до вкрай тяжких із-за особливостей локалізації. Сприятливий прогноз можливий лише у випадках, коли немає зміщення кісток і запалення. Але можливі й ускладнення:
- Струс мозку. Супроводжує травму в більшості випадків. Його тяжкість може варіювати від легкої до важкої, залежно від тяжкості і локалізації удару.
- Запалення. Часто при пошкодженнях кісток основи черепа цілісність мозкових оболонок порушується, з-за чого порожнину мозку може отримати повідомлення з носової, ротової або вушними каналами. Через них проникають мікроорганізми, які можуть призвести до менінгіту та енцефаліту. Тому перелом основи черепа – одна з найбільш частих травматичних причин цього захворювання.
- Кровотеча. При деяких формах такого перелому можливі важкі внутрішні кровотечі. А першу чергу це стосується руйнування скроневої кістки, при якій може пошкодитися внутрішня сонна артерія.
- Головні болі. У людей, що перенесли такий перелом, у деяких випадках виникають важкі головні болі, мігрені.
- Епілепсія. Це захворювання також може стати наслідком травми головного мозку.
- Кома. При важких ушкодженнях досить висока ймовірність настання коми.
- Смерть. При важких переломах смерть може наступити протягом декількох годин після травми.
Ймовірність того чи іншого результату залежить від маси факторів, в першу чергу – точного місця удару, його виду та сили.
Симптоми перелому основи черепа
Існує ряд характерних ознак, які дозволяють судити про перелом основи черепа:
- Симптом Бэттла. Він означає крововилив у соскоподібний відросток – трохи виступаючу область за вухом.
- Очі єнота. Також його називають «симптом окулярів» або «травматичні окуляри». При цьому виникає крововилив у окологлазную клітковину, з-за чого навколо обох очей виникають крововиливи. Але це ж ознака може супроводжувати і інші стани, зокрема, травми надбрівних дуг, перенісся або чола.
- Ликворея. Так називають витікання ліквору (спинномозкової рідини) в область вушного каналу або носову порожнину. Це відбувається при порушеннях цілісності мозкових оболонок і може стати причиною важких ускладнень, зокрема, запалення мозку.
- Кровотеча з вух або носа.
- Погіршення слуху, порушення зору.
При появі подібних ознак на тлі травми голови необхідно негайно викликати швидку допомогу.
Синці навколо очей – основний ознака перелому основи черепа
Діагностика травми
Як правило, визначення перелому основи черепа для лікаря не представляє особливої складності. Якщо в найближчому анамнезі є травма голови, біль на місці удару, гематоми навколо очей і за вухами, ознаки струсу головного мозку, то відповідь очевидна. Тим не менш, для підтвердження діагнозу, а також уточнення особливостей перелому може знадобитися проведення рентгена, а в деяких випадках – МРТ.
Але первинну інформацію лікар може отримати вже з первинного обстеження, при якому він звертає увагу на наступні показники:
- Опитування. В першу чергу лікар запитує пацієнта, якщо він знаходиться у свідомості, щоб з’ясувати обставини травми, а також особливості його самопочуття.
- Перевірка рефлексів. Лікар визначає реакцію зіниць на світло, найпростіші рефлекси, зокрема, рівномірність посмішки і відхилення мови від середньої лінії.
- Огляд місця травми, визначення кровотечі і витікання ліквору з вух або носа.
Рентгенівське дослідження проводиться як можна швидше. За нормативами потрібно зробити його у двох проекціях, щоб точніше визначити зміщення кісток.
З підозрою на перелом основи черепа необхідно звертатися у швидку допомогу або травматологію. Пацієнтів з підозрою на нього направляють у стаціонар до нейрохірурга, в особливості, якщо потрібне проведення оперативного втручання. Крім цього може знадобитися консультація та обстеження у ЛОРа.
Лікування перелому основи черепа
Схема лікування перелому основи черепа залежить від маси параметрів, в першу чергу – тяжкості травми.
Якщо кістки черепа при переломі не зміщені і немає порушення цілісності мозкових оболонок, то лікування проводять консервативне:
- На рану накладається стерильна пов’язка.
- Пропонується строгий постільний режим, дуже важливо, щоб голова лежала на узвишші, що покращує відтік ліквору.
- Проводиться терапія сечогінними препаратами, щоб знизити кількість ліквору.
- У деяких випадках призначають регулярні люмбальні пункції, щоб вивести надлишок ліквору і знизити тиск на головний мозок.
Особливу увагу приділяють профілактиці та лікуванню запальних захворювань тканин головного мозку і його оболонок. Для цього робляться наступні кроки:
- Санація вушного каналу, носової порожнини та пазух. Для цього їх профілактично обробляють бактерицидними розчинами.
- Тампонада. Якщо утворилося сполучення між носовою порожниною і вушними каналами, то після їх санації проводять їх тампонаду, тобто, перекривають доступ для мікроорганізмів із навколишнього середовища.
- Антибіотики широкого спектру. У профілактичних цілях призначають антибактеріальні препарати, що впливають на більшість видів бактерій.
Якщо ці заходи не допомагають і з’являються ознаки запалення, призначається більш агресивне лікування, зокрема, введення антибіотиків безпосередньо в спинномозковий канал, через який вони з струмом ліквору потрапляють до мозку.
Але також може знадобитися і хірургічне лікування: якщо кістки черепа роздроблені, якщо вони зміщені, якщо пошкоджені мозкові оболонки, якщо сформувалася велика гематома. У цьому випадку нейрохірург розробляє план операції індивідуально в кожному окремому випадку.
Лікування ускладнень переломів основи черепа підбирається індивідуально, залежно від тяжкості та характеру ушкодження.
Лікування перелому основи черепа проводиться на основі даних рентгеноскопії
Перша допомога при переломі основи черепа
При підозрі на перелом основи черепа необхідно виконати наступну послідовність дій:
- Викликати швидку допомогу! При травмах головного мозку медичну допомогу необхідно надати як можна швидше.
- Промити рану. Якщо на місці удару залишилася рана, її необхідно промити чистою водою або перекисом водню, а також накласти на неї стерильну пов’язку.
- Обмежити пересування. При таких травмах не можна пересуватися, найкраще – відразу лягти й чекати швидкої допомоги.
- Покласти потерпілого. Якщо він знаходиться у свідомості, то необхідно укласти на спину так, щоб голова перебувала на піднесенні. Якщо ж він непритомний, то необхідно укласти на непострадавший бік або на спину, але повернувши голову на бік. Це необхідно, щоб при блювоті він не захлинувся блювотними масами.
- Розстебнути одяг, забезпечити доступ свіжого повітря.
- Полегшити болі можна, якщо прикласти до місця удару пакет з льодом.
Такі дії допоможуть знизити ймовірність додаткових травм, але не скасовують необхідність отримання повноцінної і кваліфікованої медичної допомоги.
Источник
Статья подготовлена специалистом исключительно в ознакомительных целях. Мы настоятельно призываем вас не заниматься самолечением. При появлении первых симптомов – обращайтесь к врачу. Рекомендуем к прочтению: “Почему нельзя заниматься самолечением?”.
Содержание:
- Что такое перелом основания черепа
- Признаки и симптомы перелома черепа
- Первая помощь при переломе черепа
- Классификация переломов основания черепа
- Лечение перелома черепа
- Последствия перелома черепа
Что такое перелом основания черепа
Перелом основания черепа – это очень тяжелая черепно-мозговая травма (ЧМТ), при которой ломается одна из костей, входящих в основание черепа: затылочная, клиновидная, височная или решетчатая, либо несколько из них. Причиной такого повреждения обычно становится значительное по силе воздействие: это может быть ДТП, падение навзничь с высоты, прямой удар чем-то тяжелым по голове или по лицу в область нижней челюсти.
Перелом костей основания черепа составляет 4% от количества диагностируемых черепно-мозговых травм. Также возможно сочетание переломов основания и свода черепа, которое встречается у 50-60% пациентов с данной травмой.
Выживаемость при переломе черепа
Решающее значение имеет то, насколько быстро и грамотно оказана первая помощь при переломе и проведена госпитализация с последующими медицинскими мероприятиями. ЧМТ часто сопровождаются обильными кровотечениями, которые могут привести к смерти в первые часы после получения травмы или стать причиной продолжительной комы, прогноз при которой крайне неблагоприятен. В этом случае велика вероятность пожизненной инвалидности, когда нарушены основные жизненные функции и серьезно страдает интеллект.
При переломах без смещения, единичных трещинах, не требующих оперативного вмешательства, прогноз относительно благоприятный.
Смертность при переломах костей основания черепа составляет от 24 до 52%, в зависимости от тяжести и сложности травмы и её последующих осложнений.
Признаки и симптомы перелома черепа
Симптомы зависят от тяжести, локализации перелома и степени повреждения структур мозга. Потеря сознания может иметь любые формы, от кратковременного обморока в момент получения травмы до длительной комы. Нарушения сознания тем сильнее, чем тяжелее повреждение, но при внутричерепной гематоме может наблюдаться период просветления, предшествующий потере сознания, который не стоит принимать за отсутствие или легкость травмы.
К общим признакам перелома относятся:
Распирающие головные боли вследствие развивающегося отека мозга;
Рвота, аспирация рвотной массы или произвольное затекание в легкие содержимого желудка;
Симметричные двусторонние кровоизлияния вокруг глаз в виде «очков»;
Разный диаметр и отсутствие реакции зрачков;
Нарушения дыхания и кровообращения в случае сдавливания ствола мозга;
Истечение ликвора (цереброспинальной жидкости), смешанного с кровью, из носа и (или) ушей;
Нарушения сердечной деятельности: аритмия, тахикардия, брадикардия, повышенное или низкое артериальное давление;
Возбуждение либо обездвиженность;
Спутанность сознания;
Непроизвольное мочеиспускание.
Переломы пирамиды височной кости могут быть продольными, поперечными, диагональными. При продольных разломах поражается среднее и внутреннее ухо и канал лицевого нерва. Симптомы: кровотечение из уха и выделение ликвора из-за разрыва барабанной перепонки, кровоизлияния в зоне височной мышцы и за ухом, частичная потеря слуха. Кровотечение усиливается при поворотах головы, поэтому делать это категорически запрещено.
Для поперечного перелома височной кости характерны полная потеря слуха, нарушения в работе вестибулярного аппарата, паралич лицевого нерва, потеря вкусовых ощущений.
Клинические признаки перелома передней ямки: носовое кровотечение, назальная ликворея (выделение цереброспинальной жидкости через нос), кровоизлияния вокруг глазниц и под конъюнктиву. Кровоподтеки проступают на 2-3 день после травмы, что принципиально отличает их от обычных синяков, появляющихся вследствие прямых ударов по лицу. Иногда возникает так называемая подкожная эмфизема: при повреждении ячеек решетчатой кости в подкожную клетчатку проникает воздух, из-за чего на коже образуются пузыри.
Клинические признаки перелома средней черепной ямки: одностороннее ушное кровотечение; резкое снижение слуха или полная глухота; выделение ликвора из-за разрыва барабанной перепонки, нарушений функций лицевого нерва, кровоподтеки в зоне височной мышцы и за ухом; частичная потеря вкусовых ощущений. На долю переломов средней ямки приходится 70% травм основания черепа.
Клинические признаки перелома задней черепной ямки: одновременное поражение слухового, лицевого и отводящего нервов; кровоподтеки за ушами с одной или обеих сторон; при ущемлении или разрыве каудальных нервов парализуется язык, небо, гортань и нарушается функционирование жизненно важных органов.
Для переломов основания черепа также характерны поражения обонятельного или зрительного нерва. При таких переломах происходит разрыв мозговой оболочки, в результате чего через носовую и ротовую полости, среднее ухо или глазницу формируется канал сообщения между мозговым веществом и внешней средой. Особенно опасны в этом плане осколочные переломы: отломки костей могут травмировать артерии и вены. Сообщение с внешней средой делает мозг открытым для проникновения инфекций и микробов и может привести к развитию энцефалита, менингита или абсцесса мозга.
Первая помощь при переломе черепа
При подозрениях на перелом нужно немедленно вызывать «скорую помощь». Если состояние пострадавшего удовлетворительное и он находится в сознании, то его следует уложить на спину (без подушки), обездвижить и зафиксировать голову и верхнюю часть тела, на рану наложить антисептическую повязку. В случае задержки госпитализации можно прикладывать к голове сухой лед. Если нет проблем с дыханием, можно дать пострадавшему димедрол или анальгин.
В бессознательном состоянии пострадавшего нужно уложить на спину в положении полуоборота и немного повернуть голову на бок, чтобы в случае рвоты избежать аспирации, расстегнуть тесную одежду, снять имеющиеся очки, зубные протезу, бижутерию. Для фиксации тела под одну сторону туловища подложить валик из одежды или одеяла.
При острых дыхательных расстройствах делается искусственное дыхание через маску. Вводятся сердечно-сосудистые препараты (сульфокамфокаин, кордиамин), раствор глюкозы, лазикс. При обильных кровотечениях и резком падении давления лазикс заменяется на внутривенное введение полиглюкина или желатиноля. При двигательном возбуждении внутримышечно вводится раствор супрастина.
Применять обезболивающие препараты следует с осторожностью, так как это может осложнить кровотечение. Использование наркотических обезболивающих противопоказано, они усугубляют дыхательные расстройства.
Классификация переломов основания черепа
Переломы различаются:
По одноименным поврежденным костям;
По черепным ямкам внутренней поверхности черепа: передней, средней и задней;
По отношению к внешней среде;
По наличию или отсутствию смещения костей.
Затылочная и клиновидная кости входят в состав мозгового отдела черепа. Височные кости формируют свод черепа и вмещают органы слуха: в пирамиде височной кости находится барабанная полость и внутреннее ухо. Передняя ямка образована лобной костью, пластинкой решетчатой кости, отделена от средней краями клиновидной кости. Средняя ямка образована клиновидной и височной костями. Задняя ямка образована затылочной костью, задней частью клиновидной кости.
Переломы без смещения относятся к открытым ЧМТ и имеют благоприятный прогноз. Если перелом сопровождается потерей крови или вытеканием цереброспинальной жидкости, он считается открытой ЧМТ проникающего типа.
Лечение перелома черепа
Для точной и подробной диагностики травмы применяется метод магнитно-резонансной томографии (МРТ) или компьютерной томографии (КТ). В зависимости от тяжести и сложности повреждения лечение может быть консервативным или оперативным.
Консервативное лечение
Консервативные методы показаны при травмах легкой и средней степени тяжести, когда можно устранить ликворею безоперационным путем.
Необходимо соблюдать строгий постельный режим, голова должна находиться в возвышенном положении – это способствует уменьшению выделения ликвора. Лечение включает дегидратационную терапию (направленную на уменьшение содержание жидкости в органах), с этой целью раз в 2-3 дня осуществляются люмбальные пункции (взятие спинномозговой жидкости из спинного мозга на уровне поясницы), параллельно проводятся субарахноидальные инсуфляции (введение в субарахноидальное пространство спинного мозга) такого же количества кислорода. Также используются препараты, понижающие выработку ликвора – диуретики диакарб, лазикс.
Физические нагрузки ограничиваются на полгода. Пострадавший должен состоять на учете у травматолога и невролога, наблюдаться у отоларинголога и окулиста.
Особое внимание должно уделяться предупреждению внутричерепных осложнений гнойного характера. С этой целью проводятся санации носоглотки, ротовой полости и среднего уха с применением антибиотиков. При наличии гнойных осложнений внутримышечные или внутривенные инъекции дополняется введением антибиотиков в эпидуральное пространство (эндолюмбальным). Для этого используются канамицин, левомицетин, мономицин, полимиксин. Также эндолюмбальное введение канамицина проводится через 2 дня после прекращения ликвореи. Лучше всего подбор препарата осуществляется при помощи посева на флору спинномозговой жидкости или мазка, взятого со слизистой носа.
Хирургическое лечение
Оперативное вмешательство необходимо в следующих случаях:
Выявление многооскольчатого перелома;
Повреждение или сдавливание структур головного мозга;
Истечение цереброспинальной жидкости через нос, которое не получается остановить консервативными методами;
Рецидивы гнойных осложнений.
Оперативное лечение применяется при наличии кровотечения, гематомы или обломков костей, которые могут представлять прямую угрозу жизни. В этом случае проводится трепанация (вскрытие) черепа, а после операции дефект костной ткани закрывается удаленной костью или специальной пластиной (в большинстве случаев). Затем следует длительная реабилитация.
По теме: 12 народных способов для домашнего лечения
Последствия перелома черепа
Последствия переломов могут быть прямыми, непосредственно возникающими в момент травмы, и отдаленными. К прямым последствиям относятся:
Внутримозговые гематомы – так как перелом основания черепа является результатом сильного удара по голове, он сопровождается сотрясением головного мозга и разрывом мелких, а в некоторых случаях и более крупных кровеносных сосудов. Маленькие гематомы могут рассасываться сами, большие гематомы требуют оперативного вмешательства, поскольку, находясь в полости черепа, оказывают давление на окружающие ткани и нарушают работу мозга;
Инфекционные процессы – при нарушении целостности костей черепа появляется высокая вероятность попадания в рану патогенных бактерий, что приводит к развитию таких заболеваний воспалительного характера, как менингит, энцефалит и др.;
Повреждение мозгового вещества – при оскольчатом переломе костные отломки могут повредить ткани и оболочки головного мозга, следствием чего может стать потеря слуха или зрения, а также нарушения дыхания.
Отдаленные последствия наступают через некоторый промежуток времени после выздоровления пострадавшего, чаще всего на сроке от нескольких месяцев до пяти лет. Их причиной является неполная регенерация поврежденной нервной ткани, а также образование рубцов на месте перелома, что приводит к сдавливанию нервов и мелких сосудов, питающих мозг.
Отдаленными последствиями могут быть:
Параличи и парезы;
Энцефалопатия и нарушения психических функций, от частичной дезориентации в пространстве до потери навыков самообслуживания;
Эпилептические приступы;
Выраженная мозговая гипертония, которая склонна к злокачественному течению, может спровоцировать инсульт и трудно поддается лечению.
Автор статьи: Каплан Александр Сергеевич | Ортопед
Образование:
диплом по специальности «Лечебное дело» получен в 2009 году в медицинской академии им. И. М. Сеченова. В 2012 году пройдена аспирантура по специальности «Травматология и ортопедия» в Городской клинической больнице им. Боткина на кафедре травматологии, ортопедии и хирургии катастроф.
Наши авторы
Источник