Перелом нижньої кінцівки

Загальні відомості

Перелом ноги – надзвичайно поширена травма, на них припадає 45% від загального числа скелетних ушкоджень.

Перелом ноги може бути ізольованим або множинним, чи спостерігатися в складі поєднаної травми. Тяжкість, терміни і методи лікування, а також віддалені наслідки можуть істотно відрізнятися в залежності від рівня і особливостей перелому. Спільними ознаками переломів ноги є набряк, біль, порушення опори і рухів. Часто виявляється патологічна рухливість і крепітація. Для уточнення діагнозу використовують рентгенографію і КТ, в окремих випадках призначають МРТ і артроскопію. Можливо, як консервативне, так і оперативне лікування.

Класифікація переломів

Переломи ноги можуть бути повними і неповними (тріщини). Переломи ніг, сполучені із зовнішнім середовищем через рану на шкірі, називаються відкритими. Якщо рани немає, перелом є закритим.

Залежно від особливостей лінії зламу і характеру уламків в травматології виділяють наступні види переломів ніг:

• Поперечні – лінія зламу розташовується поперечно довжині кістки.
• Косі – лінія зламу знаходиться під кутом до длиннику кістки.
• Поздовжні – лінія зламу розташовується уздовж длинника кістки.
• Гвинтові – лінія зламу має спіралевидну форму (такі ушкодження зазвичай утворюються в результаті різкого насильницького викручування кінцівки).
• Поліфокальні – є два або більше великих кісткових фрагмента.
• Осколкові – є кілька осколків.
• Роздроблені – є безліч дрібних осколків.
• Компресійні – супроводжуються стисненням кістки. При цьому кістка тріскається, розплющується, здавлюється і деформується.
• Вбиті – супроводжуються впровадженням одного уламка в інший.
• Відривні – від кістки відламується невеликий фрагмент (наприклад, при відриві зв’язки в місці її прикріплення).

З урахуванням рівня перелому ноги виділяють:

• Переломи стегнової кістки;
• Переломи кісток гомілки;
• Переломи кісток стопи.

Травми проксимального та дистального кінців кістки можуть бути внутрішньосуглобові (епіфізарні) або навколосуглобові (метафізарні). При внутрішньосуглобових переломах ніг спостерігаються супутні пошкодження різних суглобових структур, в тому числі – хряща, капсули і зв’язок. Можливо поєднання з підвивихи або вивихом.

Загоєння перелому

Після перелому організм відразу ж намагається відновити кісткову тканину в первісний стан. Для повного зрощення кістки потрібно від шести тижнів до декількох місяців.

Відразу після перелому починається кровотеча з пошкоджених судин окістя (мал.1). Утворюється згусток крові, який називається гематомою. Кров згортається, перестає витікати, на місці її згустку поступово утворюється фіброзна сполучна тканина. Після кількох днів у місцях гематоми розвивається жорстка тканина, яка називається мозолями. Клітини, звані фібробластами, починають виробляти волокна колагену, головного білка в кісткової і сполучної тканини. Потім хондробласти починають виробляти волокнисті хрящі. Ця тканина робить мозолі жорсткіше, усуваючи розрив між частинами кісток. Даний процес триває близько трьох тижнів.

Кісткова мозоль після перелому

Далі остеобласти починають виробляти кісткові клітки, перетворюючи мозолі в кісткові мозолі. Ця кісткова шкаралупа забезпечує необхідний захист протягом 3-4 місяців, перш ніж кістка пройде фінальну стадію зцілення. Повинно пройти досить багато часу, перш ніж кістка буде готова взяти на себе повне навантаження. Остеокласти і остеобласти протягом декількох місяців будуть працювати над перетворенням мозолі в повноцінну кісткову тканину. Ці клітини так само зменшують опуклість, повертаючи кісткам первісний вигляд. Покращується кровообіг разом з припливом таких поживних речовин, як кальцій і фосфор, які зміцнюють кістки. Навіть самі незначні переломи вимагають медичної допомоги, щоб процес загоєння пройшов максимально швидко.

Мал.1

Значення застосування фізіотерапевтичних процедур при переломах

Після перелому потрібно перш за все відновити цілісність пошкодженої кістки. З цією метою використовуються методи витягнення, іммобілізації і хірургічне втручання.

Але не менше значення має повернення рухливості, іннервації, трофіки травмованої кінцівки. Медицина має безліч методик, спрямованих на реабілітацію після переломів, і однією з найбільш значущих є фізіотерапія.

Значимість фізіотерапевтичних процедур на етапах лікування і реабілітації після переломів переоцінити важко. У складі комплексної терапії вони сприяють одужанню і поверненню працездатності, полегшують стан пацієнта. Основні завдання фізіотерапевтичного лікування:

• профілактика атрофії м’язів і формування контрактур;
• зменшення набряку;
• усунення больового синдрому;
• поліпшення мікроциркуляції і харчування тканин;
• запобігання інфекційно-запальних процесів при відкритих переломах.

Правильно підібраний комплекс процедур не тільки сприяє одужанню, але і дозволяє знизити медикаментозне навантаження на організм.

Вибір конкретних способів фізіотерапевтичного лікування безпосередньо залежить від стадії регенерації кісткової тканини. Показані такі види фізіопроцедур: УВЧ, магнітотерапія, електрофорез, масаж, Аплікаційна терапія Ляпко та ін.

Аплікаційна терапія Ляпко

Аплікатори Ляпко в різних модифікаціях (пластини, валики, аплікаційні пояса, аплікаційні стрічки) є оригінальним, потужним, що володіє безліччю оздоровчих лікувальних можливостей приладом. Їх дія заснована на принципах традиційної китайської медицини – поверхневої багатоголкової акупунктури, а також на загальних фізіологічних механізмах життєдіяльності.

Механізми дії аплікатора

Високий оздоровчий ефект аплікаторів Ляпко обумовлений поєднанням інтенсивних реакцій:

• рефлекторно-механічних;
• гальвано-електричних;
• імунологічних.

Клінічні ефекти методу багатоголкової терапії проявляються в анальгетичному, спазмолітичному, протизапальному, нейротрофічному та імуномодулюючому впливі. Також в регуляції функцій вегетативної нервової системи, нормалізації процесів збудження і гальмування в ЦНС.

Аплікаційна терапія при травмах і переломах нижніх кінцівок, перелом шийки стегна.

Якщо в тілі пацієнта є металеві пластини, штифти, то їм протипоказані будь-які види електрофізіотерапії і єдиним засобом фізіотерапевтичного лікування є аплікатор Ляпко. Аплікаційну терапію Ляпко можна застосовувати з перших днів травми або перелому, вона поєднується з усіма видами медикаментозного і фізіотерапевтичного лікування.

Як працювати з аплікатором, зони використання

У 90% випадках необхідно впливати на зону болю, а для підвищення ефективності на додаткові і допоміжні зони. У загальну рецептуру завжди необхідно включати основну зону (область хребта). Додаткові і допоміжні зони потрібно використовувати в тому випадку, коли з ряду причин неможливо впливати на основну зону. Для посилення лікувального ефекту доцільно включати в рецептуру вплив на симетричні зони здорової сторони.

Основні зони розташовані на задній поверхні тулуба, голови, шиї. Основними названі в зв’язку з тим, що ділянки шкіри по обидві сторони хребта і безпосередньо над хребтом найближче розташовані від виходів корінців черепно-мозкових і спинномозкових нервів і інших структур.

Допоміжні зони: передня поверхня тулуба, голови і шиї.

Додаткові зони: зони шкіри нижніх і верхніх кінцівок, що є вторинними (периферійними) по відношенню до центральних структурах спинного і головного мозку.

Загальні рекомендації

За старих часів знахарі, при лікуванні переломів, практикували такий метод: дрібним напилком від старої мідної монети настругували мідний порошок. Трохи цього порошку (1/10 грама), розмішували в молоці, або сметані, або протирали з яєчним жовтком і давали хворому всередину, 2 рази на тиждень. Це прискорювало зрощення переломів.

Потрібно приймати їжу, багату такими вітамінами і мікроелементами, як: марганець, мідь, цинк, фосфор, кальцій, магній, вітаміни В6, В9, В12, С, D, К. Всі ці елементи допомагають засвоюватися кальцію, з якого організм і будуватиме кісткову тканину.

Доцільно застосування муміє всередину і зовнішньо (в розчині) на область перелому.

У перші дні при патології м’язів, кісток і суглобів потрібно дотримуватися спокою, але в подальшому потрібно поступово нарощувати фізичну активність. Якщо м’язи не працюють, то вони швидко слабшають і атрофуються. Без навантаження порушується робота зв’язкового-суглобового апарату, що подовжує процес одужання і відновлення після травми, підвищує ймовірність травм в майбутньому.

Після зняття гіпсу м’язи завжди болісно напружені, вимагають поступового розтягнення, а суглоби – «розробки». Після зняття гіпсу болю можуть з’являтися практично у всіх частинах спини, так як іммобілізація як верхніх, так і нижніх кінцівок після переломів призводить до грубого порушення стереотипу рухів всього тіла і появі виражених асиметрій тіла.

Тому для запобігання появи м’язових болів в спині, слід з перших днів перелому застосовувати на спину плоскі аплікатори протягом 20-30 хвилин у вечірній час, прокатувати спину «Валиком великим М», «Валиком універсальним М» вранці і вдень протягом 3-5хвилин (до появи рівномірно рожевого забарвлення). Робити масаж спини, використовуючи масажер «Фараон».

При накладенні гіпсу в перші дні часто з’являється сильний набряк, посилення болю в місці перелому, що призводить до того, що доводиться надрізати гіпс.

Перш за все, потрібно впливати будь-якими плоскими аплікаторами: «Ромашка М», «Устілки плюс», «Квадро», «Шанс» на попереково-крижову зону хребта, звідки йде іннервація до кінцівки – основної зони, якщо є туди доступ.

Потім рекомендовано впливати на всі вільні поверхні ніг вище і нижче місця перелому (гіпсової пов’язки), а також на здорову ногу, роблячи акцент на симетричне місце перелому, цим рефлекторно зменшується набряк і біль на пошкодженій кінцівці. Вплив може проводитися як плоским аплікатором, так і валиком. Також, можна застосовувати статико-динамічні аплікатори: «Чарівна стрічка” Здоров’я “», пояс «Універсальний М », пояс « Малюк ». Їх потрібно фіксувати на кінцівку на більш тривалий час від 30 до 60 хвилин 2-3 рази на день.

У разі нещасного випадку – та ж методика. Якщо шкіра над травмованої зоною кінцівки не ушкоджена, то впливати можна на місце травми. При ударах, для уникнення виникнення набряку, гематом, можна зафіксувати на це місце будь-плоский аплікатор, аплікаційну стрічку або прокатати валиком.

Зони аплікацій (мал.2): основні 7,8; додаткова 18; допоміжні 26, 28, 30, (22, 27, 29).

Мал.2

На стопи бажано впливати аплікаційними устілками або прокатувати «Валиком великим М», «Валиком універсальним М».

Тривалість дії на стороні перелому в 2 рази більше, ніж на здоровій нозі. Наприклад, впливаємо протягом 15-20 хвилин статичними аплікаторами на попереково-крижову зону і на хвору ногу, симетрично – на здорову ногу 5-7 хвилин. Та ж методика при травмах.

Додаткові рекомендації. Хороший результат дає короткочасний вплив на симетричні зони здорової кінцівці, зони відповідності на долонях і стопах, що застосовуються в Су Джок терапії (мал.3) Можна прокатувати «М’ячиком голчастим», «Валиком великим М», «Валиком універсальним М», «Валиком лицьовим М», також робити масаж аплікатором «Краплинка».

Мал.3

Рекомендації по підбору милиць

Дуже відповідально слід підходити до підбору милиць, оскільки неправильно підібрані за зростом милиці можуть викликати різні ураження м’язової, кісткової тканини і нервів (запалення плечового суглоба, травматичний плексит та ін.). Низькі милиці призводять до надмірної сутулості, користування однією милицею призводить до бічних викривлень хребта.

Переломи шийки стегна

Переломи шийки стегна є внутрішньосуглобовими, частіше виникають у літніх пацієнтів, які страждають на остеопороз.

Перелом ноги відбувається внаслідок падіння в будинку або на вулиці. При зниженні міцності кістки її цілісність може порушитися навіть і при повороті тіла в ліжку.

Через недостатнє кровопостачання шийка стегна погано зростається, повноцінної кісткової мозолі, як правило, не утворюється, відламки «схоплюються» між собою сполучною тканиною, що зумовлює високий відсоток виходів на інвалідність. З урахуванням даної обставини кращим способом лікування при таких переломах ноги є операція – остеосинтез трилопатевим цвяхом, ендопротезування або кісткова аутопластика.

Якщо загальний стан не дозволяє провести хірургічне втручання, використовують скелетне витягування. Хворим похилого віку накладають гіпсовий чобіток з поперечною планкою, яка виключає обертання кінцівки. Це дозволяє забезпечити утворення фіброзної мозолі при збереженні достатньої фізичної активності пацієнта.

При переломах шийки стегна, після оперативного лікування на тазостегновому суглобі аплікаційна терапія використовується в якості заходів, спрямованих на розробку суглоба, на поліпшення кровопостачання, для підвищення тонусу м’язів, допомагає вийти з депресивного стану.

Рекомендована прокатка валиком здорової та хворої ноги, укладання на хвору і на здорову ногу плоских аплікаторів великих розмірів, на попереково-крижову зону і зону сідниць.

Застосування аплікаторів на спину, на область грудної клітки спереду є засобом профілактики застою легких, який може привести до пневмонії і смерті хворого.

Багатьом хворим похилого віку такі процедури допомогли уникнути цих ускладнень і повернутися до нормального життя.

Источник