Перелом кісток кінцівки

Переломи рук і ніг – загальні принципи лікування переломів кінцівок

У статистиці серйозних травм переломи рук і ніг займають перше місце. І це недивно, адже ці частини найбільш рухливі. У зимовий час найчастішою причиною травм є падіння. Тактика лікування переломів кінцівок залежить від безлічі факторів, а наслідки цього типу травм – від виконання лікарських призначень.

Ознаки перелому кінцівок

Більша частина подібних травм проявляється однаково:

• біль;
• набряк;
• деформація;
• патологічна рухливість;
• порушення функції.

Біль і порушення функції виникають відразу ж у момент травми. Біль спочатку може бути помірним навіть при значному пошкодженні. Це пов’язано з викидом ендорфінів – природних анальгезуючих речовин. Через короткий час їхня кількість знижується і біль стає максимальним.

Набряк наростає поступово. Спочатку він локалізується тільки в точці удару (якщо він був нанесений), але пізніше поширюється вище і нижче місця травми.

Патологічна рухливість з’являється при повному переломі тіла кістки. У цьому випадку кісткові відламки зміщуються відносно один одного у місці перелому.

Деформацію відзначають у випадках зміщення частин зламаної кістки від нормальної осі.

Ознаки перелому кісток кистей рук

Кисті рук складаються з 27 кісток. Серед зап’ястних кісток найчастіше страждає човноподібна, рідше – півмісяцева. Симптоми перелому кисті руки – біль, набряк і порушення функції.

При травмах п’ясткових кісток і пальців рук (2,5% і 5% всіх переломів) наявні всі зазначені ознаки.

Симптоми перелому кісток плеча і передпліччя

Найчастішим є перелом променевої кістки типової локалізації. На цій кістці є одне місце, яке найчастіше ламається при падінні на витягнуту вперед руку. Плечові кістки можуть пошкодитися також при падінні на руку, навіть притиснуту до тіла. Цій локалізації притаманні всі описані ознаки перелому.

Переломи кісток стегна, гомілки

Ці переломи виникають внаслідок надмірного осьового навантаження, ударів по стегну і гомілці, автоаварій, а у людей похилого віку – від падіння набік (так ламається шийка стегна). Симптоматика ушкоджень цієї локалізації різноманітна. Для шийкових переломів стегна характерні поворот стопи назовні і неможливість підняти витягнуту ногу вгору. При переломах малогомілкової кістки основним симптомом є біль (опорна функція не втрачена), при травмі великогомілкової кістки часто виникає зміщення через особливості прикріплення до неї м’язів. Набряк ноги після перелому гомілки з’являється часто. Більше того, через стискання судин він може зберігатися довго навіть після звільнення вен від кісткового уламка, що тиснув на них.

Найпоширенішими серед усіх переломів кісток нижніх кінцівок є різноманітні переломи щиколоток. Виникають вони зазвичай при підвертанні ноги і перенесенні на неї всієї ваги. Рідше щиколотки страждають від прямого удару. Разом з гомілковостопним суглобом вони виконують опорну функцію, тому при їх переломі здатність людини наступати на постраждалу ногу різко падає. Біль при переломі гомілковостопного суглоба дуже сильний, саме він змушує потерпілого щадити місце травми.

Переломи кісток стопи

Для цього типу травм найхарактернішою ознакою є біль. При ушкодженні кісток передплесна (п’яткової, таранної та ін..) також порушується опорна функція стопи. При інших травмах кісток людина може наступати на ногу, але щадить її.

Перелом мізинця на нозі, ознакою якого є біль, не порушує опорної функції кінцівки. Навіть при пошкодженні двох та більше пальців людина може ходити. Щоправда, дуже обережно.

Лікування переломів кінцівок

Тактика лікування залежить від того, відкритий перелом у потерпілого чи закритий. Є і загальні принципи.

При закритому переломі слід забезпечити спокій постраждалої кінцівки і негайно накласти іммобілізуючу шину з будь-якого підручного засобу – палиці, дошки, шматкf фанери або пластику, навіть зs скрученого в трубку глянцевого журналу! Не слід намагатися випрямити зламану руку або ногу. Іммобілізація проводиться в тому положенні, в якому кінцівка перебуває відразу після травми. Після іммобілізації потерпілого необхідно відвезти в лікарню.

Надання першої допомоги при відкритих переломах кінцівок повинно починатися не з іммобілізації, а із зупинки кровотечі. Для цього накладають на рану стискаючу пов’язку, а при її неефективності — гемостатичний джгут, який також виготовлений з підручних матеріалів – краватки, ременя, шнура, мотузки і т. д. Лише після надійної зупинки кровотечі кінцівку іммобілізують за описаними вище правилами і доставляють потерпілого у лікарню.

Подальше лікування закритих переломів полягає в накладенні гіпсової пов’язки або лонгет для того, щоб забезпечити повну нерухомість кінцівки і дати можливість кісткам зростися. Термін іммобілізації залежить від тяжкості та місця перелому. Зняття гіпсу після перелому щиколотки проводиться через 4-6 тижнів, а при травмах кісток зап’ястя – навіть через 3 місяці з моменту травми.

Хірургічне втручання проводиться при:

• неефективності консервативного лікування;
• відкритих переломах;
• будь-яких переломах з пошкодженням судин і нервів у місці травми.

Іноді операція при переломах кінцівок (верхніх і нижніх) може знадобитися незалежно від наявності ускладнюючих факторів. Наприклад, більшу частину ушкоджень шийки стегнової кістки або косі переломи великогомілкової кістки зі зміщенням уламків лікують тільки оперативно.

Реабілітація після переломів кінцівок

Терміни реабілітації та її тактика після переломів кінцівок дуже різняться. Багато залежить від тяжкості травми, методу лікування перелому, його локалізації. Терміни зрощення перелому променевої кістки руки зі зміщенням зазвичай не перевищують 4 тижнів, лікування цього типу травм майже завжди консервативне. А перелом шийки стегна може виявитися невиліковним через особливості кровопостачання головки стегнової кістки.

Перш ніж зняти гіпсову пов’язку, фахівець зробить контрольний рентгенівський знімок. Це потрібно для того, щоб переконатися в надійному зрощенні кісток. Тільки після цього лікар зможе сказати, коли можна наступати на ногу після перелому кісток нижньої кінцівки.

Після зняття іммобілізуючих засобів настає етап остаточної реабілітації. Це комплекс процедур, спрямованих на повернення функцій ушкодженої кінцівки – рухової, опорної (для ніг), хватальної (для рук) і т.д. Втім, деякі вправи починають робити вже в перші дні після травми. Наприклад, лежачі хворі повинні проводити дихальну гімнастику, а постраждалим від перелому кісток ніг слід працювати здоровою кінцівкою, щоб не втратити рухливість і в ній. Навіть хворою рукою і ногою слід рухати дозовано – це покращує кровопостачання, посилює процеси відновлення і прискорює зрощення кісток. Особливо важлива реабілітація після перелому в дитини – руки ще не сформувалися повністю, ноги ще ростуть. Найменша помилка в лікуванні призведе до стійкої втрати працездатності.

Як розробити руку після перелому кісток зап’ястя, як позбавитися від контрактури в гомілковостопному суглобі, як знову почати ходити, наступаючи на ногу після перелому стегна – на всі ці питання зможе відповісти лікар-реабілітолог. Для повернення людини до нормального життя застосовується лікувальна фізкультура, масаж, фізіолікування. Для кожного типу перелому розроблені спеціальні комплекси вправ, про які можна прочитати на сайті dobrobut.com.

ЛФК і масаж допомагають тоді, коли нога набрякає після перелому п’яткової кістки. Ці методи сприяють поліпшенню еластичності зв’язкового апарату суглобів, тільки завдяки їм м’язи, що відвикли від навантажень за час вимушеного «простою», почнуть знову розвиватися і виконувати свої функції.

Переломи кісток – це часткове або повне порушення їх цілісності, що відбувається в результаті травми. При цьому навантаження, що надається на травмуються ділянку, перевищує його міцність. Осколки і відламки кісток ушкоджують прилеглі тканини: м`язи, сухожилля, фасції, судини і нерви.

Важкість стану пацієнта обумовлена кількістю пошкоджених кісток і їх розмірами. Наприклад, в результаті множинних переломів великих трубчастих кісток відбувається масивна крововтрата і розвивається травматичний шок. Після таких травм одужання займає кілька місяців.

Види переломів кісток

Класифікація переломів різноманітна. Це пов`язано з тим, що кожен конкретний випадок поєднує безліч факторів: характер пошкодження м`яких тканин, локалізацію травми, причини перелому, тип зміщення уламків, вид зламу і т.д.

Через виникнення

• Травматичні переломи. Пошкодження структури кістки відбувається в результаті впливу зовнішньої сили, яка перевищує міцність певної ділянки скелета.
• Патологічні переломи. Порушення цілісності кістки виникає при мінімальному зовнішньому впливі в зоні її патологічної перебудови в результаті поразки яким-небудь захворюванням (остеомієліт, пухлиною, остеопорозом, туберкульозом і т.д.). Перед такими переломами у пацієнта часто з`являється дискомфорт і біль в області пошкодженої ділянки скелета.

За цілісності шкірних покривів

1. Закриті переломи. При травмі не відбувається поранення тканин, проникаючого до місця перелому.
2. Відкриті (Неогнестрельние і вогнепальні) переломи. Супроводжуються пораненнями м`яких тканин, шкіри і повідомляються із зовнішнім середовищем. При таких пошкодженнях висока ймовірність великої крововтрати, інфікування і нагноєння тканин.

Відкриті переломи бувають первинними або вторинними. Якщо цілісність тканин над кісткою була порушена при навантаженні або ударі, то перелом вважається первинно-відкритим, при їх пошкодженні отломками кісток зсередини – вторинно відкритим.

Відео: ЛАМАЮТЬ КІСТКИ! (Переломи і рани) ЖЕСТЬ!

За локалізацією ушкодження

• Епіфізарні (внутрішньосуглобові) переломи. Порушується структура кінцевих ділянок кістки і конфігурація суглоба з подальшим обмеженням його рухливості. Часто відбуваються вивихи і зміщення суглобових кінців кісток. У пацієнтів у віці до 23 років (до часу закінчення окостеніння епіфізарного хряща) нерідко зустрічається епіфізіоліз – перелом по лінії епіфізарного хряща з відривом епіфіза.
• Метафізарний (навколосуглобових) переломи. Пошкоджується частина діафізу трубчастої кістки, яка прилягає до епіфізарного хряща. При таких переломах часто відбувається фіксоване взаємне зчеплення одного уламка кістки з іншим (вколоченние переломи) з утворенням ряду тріщин у вигляді спіральних, поздовжніх і променистих ліній. Окістя при цьому пошкоджується рідко, і, як правило, немає крепітації і зміщення.
• Діафізарні переломи. Порушення цілісності подовженою середньої частини трубчастої кістки. Найбільш поширені.

У напрямку і формі перелому

1. Поперечні. Лінія перелому розташована перпендикулярно осі діафіза трубчастої кістки. При цьому поверхня перелому зазубрена і нерівна. Найчастіше виникають в результаті прямої травми.
2. Косі. Лінія перелому розташована під гострим кутом до осі кістки. Утворюються гострі кути, при цьому один уламок заходить за інший.
3. Поздовжні. Лінія перелому проходить паралельно довгою осі трубчастої кістки. Зустрічаються рідко і іноді є частиною близько або внутрішньосуглобовихпереломів (Т-образних).
4. Гвинтові (спіральні). При переломі відбувається обертання кісткових уламків, в результаті чого вони виявляються «поверненими» щодо свого нормального положення. Поверхня перелому має вигляд спіралі, де на одному уламку утворюється загострений край, а на іншому – відповідна йому западина.
5. Осколкові. Кость в ділянці пошкодження роздроблена на окремі шматки. Лінія перелому відсутня.
6. Поліфокальной. При переломі утворюється кілька великих кісткових фрагментів.
7. Роздроблені. Характеризуються великою кількістю дрібних осколків.
8. Компресійні. Немає чіткої лінії перелому. Кісткові уламки дрібні.
9. Вколоченние. Відламки при переломі розташовуються поза основної площини губчастої кістки або зміщуються проксимального по осі трубчастої кістки.

По механізму походження

1. Відривні переломи. Виникають в результаті сильних раптових м`язових скорочень. Відриваються ділянки кістки, до яких були прикріплені зв`язки, м`язи, сухожилля (при переломі п`яткової кістки, щиколоток і т.п.).
2. Переломи від стиснення і здавлення. Відбуваються в поперечному і поздовжньому до осі кістки напрямку. Довгі трубчасті кістки легше ушкоджуються при стисненні в поперечному напрямку. Якщо вони ламаються уздовж (як при падінні), то довша частина кістки (діафіз) впроваджується в навколосуглобових (метафиз) або суглобову (епіфіз) частина, при цьому відбувається їх сплющення (переломи великогомілкової кістки, шийки стегна і т.д.).

Схильні до здавлення також плоскі кістки і тіла хребців. Причому, при сильному впливі може відбутися не тільки сплющивание, а й повне роздроблення кістки.

3. Переломи від скручування (гвинтові, торзионная, спіральні). Порушення цілісності кістки відбувається далеко від точки прикладання сили при фіксованому положенні одного її кінця. При цьому гвинтоподібна лінія перелому може комбінуватися з іншими лініями, що йдуть під кутом і утворюють ромбоподібний уламок кістки. Найчастіше пошкоджуються великі трубчасті кістки (плече, великогомілкова кістка і стегно) при падінні під час катання на лижах, ковзанах і т.д.

Відео: Перелом плеснової кістки стопи. Хірургія.

За ступенем пошкодження

Повні переломи. Цілісність кістки порушена по всій її довжині. бувають:

1. Без зміщення. Відламки кісток втрачають свого первісного положення. Це відбувається через велику еластичності надокостніци (в основному у дітей до 15 років), яка залишається неушкодженою.
2. Зі зміщенням уламків кісток. Зсув відбувається під впливом сили, що викликала перелом, рефлекторного скорочення м`язів, ваги тіла при падінні. Також зміщення може бути наслідком неправильного підйому і перенесення пацієнта. Відламки зміщуються:
3. Під кутом, який залежить від напрямку руху уламків.
4. По довжині. Часто відбувається при переломах довгих кісток, коли один уламок ковзає уздовж іншого. Зсув призводить до вкорочення кінцівки або розбіжності уламків при вбиванні одного кінця кістки в інший.
5. Щодо один одного. Бічний зсув утворюється при розбіжності уламків кістки в сторони (при поперечних переломах).
6. По периферії. Один уламок кістки, частіше периферичний, повертається навколо свій осі.

Неповні переломи. Відбувається часткове порушення цілісності кістки двох видів:

1. Тріщини. Можуть бути поверхневими, наскрізними, множинними і поодинокими. Як правило, тріщини не захоплював всієї товщини кістки, тому що прилягають до поверхні кістки не розходяться між собою. Найчастіше утворюються в плоских кістках у вигляді ізольованого пошкодження (лопатка, кістки основи та склепіння черепа і т.п.).
2. Надлами. Часткові переломи кісток, що виникають як наслідок її насильницького згинання. Лінія зламу розташовується на опуклій стороні вигину.

За кількістю пошкоджень

• Множинні переломи. Характеризуються пошкодженням однієї кістки в двох-трьох ділянках або порушенням цілісності різних кісток.
• Ізольовані переломи. Порушення структури кістки в одній ділянці.

механізм перелому

При виявленні механізму порушення цілісності кістки враховуються її властивості – крихкість і пружність. Міцність кістки при надрізі 680 кг / кв. см, на розтягнення – 150 кг / кв. см, а її розривне подовження – 20-25%. При цьому трубчасті кістки більш стійкі до навантаження уздовж своєї осі, а губчаті – більш тендітні, але однаково стійкі до навантаженнями в усіх напрямках.

В основі механізму перелому лежать закони механіки, за якими молекули кістки при травмі наближаються одна до одної (компресійний перелом), пересуваються поруч один з одним (спіральний або гвинтоподібний перелом) або видаляються (відривний перелом). Ступінь руйнування кістки залежить від тривалості і швидкості впливу зовнішнього фактора, а також від напрямку його сили. виділяють:

1. Прямий вплив. Викликає серйозні переломи і передбачає різке, енергійне вплив на кістку. включає:
2. Стиснення, при якому кістки стискаються разом.
3. Розколювання. Уламок кістки вганяють у суглоб або в інший уламок.
4. Розчавлювання – розлом кісток на шматки.
5. Непряма дія передбачає:
6. Зрізання. Пошкоджується частина кістки, розташована нижче або вище місця впливу.
7. Кутову силу, яка ламає кістку під певним кутом.
8. Скручування, сильно деформує кістка.

симптоми

При неповних переломах з`являються:

• сильна хворобливість по лінії зламу при пальпації,
• порушення функції ділянки скелета.

Повні переломи мають наступні ознаки:

1. Біль. Ступінь вираженості больових відчуттів залежить від характеру пошкодження кістки і оточуючих її тканин, а також від локалізації перелому. Якщо травма супроводжується шоком або пошкодженням периферичних нервових стовбурів, які пов`язують уражену область з центральною нервовою системою, то біль може бути виражена слабо або повністю відсутні. Сильні больові відчуття супроводжують перелом, при якому відламки кістки мають гострі краї, що травмують прилеглі нерви і тканини.

Пальпація, активні і пасивні рухи призводять до посилення болю.

Даний симптом не має вирішального значення при діагностиці, так як з`являється при тріщинах, ударах, розтягненнях і т.д.

1. Кровотеча. При закритих переломах утворюється гематома, яка часто з`являється не відразу. Вона може пульсувати, що свідчить про подальше внутрішню кровотечу. При відкритих переломах кров витікає з рани, в якій іноді видно кісткові уламки.
2. Дефигурация пошкодженої ділянки. Зміна розмірів, положення і контурів анатомічного рельєфу ураженої ділянки буває виражено в різній мірі. При збитих, поднадкостнічний або вбитих переломах симптом дефігураціі виражений слабо. При повних переломах зміни легко виявляються, так як відбувається значне зміщення відламків, рефлекторне скорочення м`язів і крововилив в тканини з розвитком набряку (наприклад, перелом стегнової кістки супроводжується укороченням і викривленням кінцівки і збільшенням обсягу стегна).
3. Порушення функції. Наявність симптому залежить від локалізації і характеру пошкодження. Повні переломи супроводжуються випаданням функції (при переломі ноги неможливо використовувати пошкоджену кінцівку для пересування). Неповні переломи, а також порушення цілісності зовнішнього бугра клубової кістки, ребер, фалангових кісток, укладених в рогову капсулу, характеризуються слабо вираженим порушенням функції.
4. Кісткова крепітація (хрусткий звук). Виявляється при визначенні рухливості кістки, коли кісткові уламки, стикаються один з одним, викликають тертя. На першій стадії симптом яскраво виражений, але в міру розвитку кісткової мозолі зникає. Якщо між уламками знаходяться об`ємні кров`яні згустки або м`які тканини, то крепітація відсутня спочатку.
5. Рухливість кістки поза суглобів. Симптом з`являється тільки при повних переломах і виявляється в такий спосіб: треба захопити руками обидва уламка вище і нижче місця пошкодження, потім зробити розгинальні, згинальні і обертальні рухи кістки. Рухливість яскраво виражена при діафізарних переломах трубчастих довгих кісток і важко встановлюється при порушенні цілісності ребер, коротких кісток, внутрішньосуглобових і навколосуглобових переломах.

причини

1. Високоенергетичне зовнішній вплив на ділянку скелета здорової людини. Виникає при падінні з висоти, дорожньо-транспортних пригодах, сильних ударах і т.д.
2. Структурні аномалії кістки, що виникли в результаті захворювань (остеомаляції, хвороби Педжета, паратиреоїдного остеодистрофії, кісткових метастазів і ін.).
3. Внутрішньоутробні патологічні зміни кісток дитини, що виникають через неправильне харчування матері.

діагностика

Діагноз ставиться на підставі абсолютних ознак перелому: крепитации, патологічної рухливості, неприродного положення кінцівки і видимих в рані кісткових уламків. Підтверджує діагноз рентгенографія, що дозволяє встановити вид перелому і положення уламків кісток.

Знімок кістки робиться в двох проекціях – бічний і прямий. На ньому має бути зображено 2 суглоба, розташовані проксимальніше (ближче до центру) і дистальної (далі) місця ураження.

лікування

Перша допомога

Спрямована на запобігання зсуву уламків кісток, пошкодження м`яких тканин, інфікування рани, розвитку травматичного шоку і масивної крововтрати. Необхідні дії:

1. Иммобилизовать пошкоджену ділянку скелета, використовуючи шину, захоплюючу суглоби вище і нижче місця пошкодження.
2. Зупинити кровотечу за допомогою джгута і накласти на рану стерильну пов`язку.
3. Дати знеболюючий засіб: анальгін або промедол.
4. Доставити потерпілого в травмпункт. При множинних переломах і травмах хребта пересувати хворого до приїзду швидкої допомоги не рекомендується.

консервативне лікування

1. Іммобілізація. Використання гіпсових пов`язок після закритої репозиції перелому або без неї (якщо немає зсуву). Гіпс повинен охоплювати 2 суглоба: один, розташований проксимальніше місця перелому, а інший – дистальної.

Кінцівка при накладенні гіпсу повинна знаходитися в фізіологічно правильному положенні. Її дистальні частини (наприклад, пальці при переломі кінцівки) повинні бути відкритими для можливості визначення набряку і запобігання порушенню трофіки тканин.

2. Тракция. Використання скелетного, манжеточной, клейового або ліпкопластирного витягнення. Цей метод допомагає нейтралізувати дію м`язових пластів, які кріпляться до кісткових уламків, запобігти їх зміщення і створити умови для регенерації кісткової тканини.

Найбільший ефект дає скелетневитягування. Вантаж, прикріплений до спиці, яка проведена через кістку, забезпечує підтримку кісткових уламків в положенні, оптимальному для відновлення тканини. Недолік – вимушена іммобілізація пацієнта, що призводить до погіршення його загального стану. Решта методи витягнення застосовуються рідко через низьку ефективність.

Функціональні методи. Припускають відсутність іммобілізації або мінімальне знерухомлення пошкодженої ділянки і зводяться до забезпечення йому спокою. Застосовуються при тріщинах в трубчастих кістках і переломах невеликих кісток.

оперативне лікування

Необхідно при переломах щелепи (установка апарату зовнішньої фіксації), відновленні губчастих кісток (звід черепа), зайве утворення кісткової мозолі і т.д. Використовуються методи:

• Відкрита репозиція. Кісткові уламки зіставляються один з одним, фіксуються скобами, штифтами або пластинами.
• Закрита репозиція і фіксація уламків кістки пластинами або спицями, проведеними через шкіру.
• Компресійно-дистракційний остеосинтез: фіксація уламків за допомогою апарату Ілізарова.
• Малоінвазивний металлоостеосинтез. Передбачає закріплення уламків за допомогою пластини, встановленої під шкірою і зафіксованої в кістках гвинтами.

Можлива повторна репозиція при неправильному зрощенні перелому. Кость повторно руйнується, а відламки зіставляються і фіксуються в правильному положенні.

В післяопераційному періоді місце перелому иммобилизуют. Терміни відновлення – від декількох тижнів до декількох місяців. У разі якщо відновлення кістки не відбувається, і формується несправжній суглоб (стійка ненормальна рухливість у місці перелому), застосовують методи ендопротезування (заміна елементів опорно-рухового апарату імплантатами). Після зняття гіпсу приступають до реабілітаційної терапії.

Додаткові методи лікування

1. Масаж. Призначається на 10-45 день після перелому. Прискорює процес утворення кісткової мозолі, покращує кровообіг і живлення тканин, перешкоджає атрофії м`язів.
2. СРМ-терапія. Пасивна розробка суглобів (без участі м`язів) за допомогою спеціально налаштованого механічного пристрою.
3. Лікувальна гімнастика. У перші 10 днів робляться вправи для неушкоджених суглобів і кінцівок. Вони запобігають м`язову слабкість і виникнення тугорухливості суглобів.

Після зняття гіпсу ЛФК допомагає відновити рухливість пошкоджених суглобів і силу м`язів.

Навантаження рекомендується збільшувати поступово, завершуючи реабілітацію активної гімнастикою, що допомагає нейтралізувати наслідки перелому.

1. Фізіотерапія. Показані процедури, які знімають біль, зменшують набряклість, сприяють розсмоктуванню гематоми і прискорюють відновні процеси в кістки: електротерапія, ультрафіолетове опромінення, електрофорез брому, опромінення лампою Мініна.

Як зростаються кістки

Вироблять 4 стадії:

1. Аутоліз. Розвиток набряку, активна міграція лейкоцитів (остеокластів) в область пошкодження. Максимально виражений на 3-4 день після травми, потім стихає.
2. Диференціація і поліфераціі. Розмноження клітин кісткової тканини і вироблення мінеральної частини кістки. У деяких випадках спочатку утворюється хрящова тканина, яка згодом минерализуется і перетворюється в кісткову.
3. Перебудова кісткової тканини. Кровопостачання кістки відновлюється і з кісткових балок утворюється компактне речовина.
4. Повне відновлення кістковомозкового каналу, орієнтація кісткових балок відповідно до ліній навантаження, освіту окістя, відновлення функцій пошкодженої кістки.

На місці перелому утворюється мозоль, яка з часом зменшується, змінюючи свою форму стосовно функції пошкодженої ділянки скелета. Виділяють наступні види мозолів:

• інтермедіальних (розташовується між уламками кістки і не змінює її профіль);
• периостальная (потовщення уздовж лінії перелому);
• параоссальной (оточує кістку великим виступом, спотворюючи її структуру і форму);
• ендоостальная (мозоль всередині кістки, товщина якої іноді може зменшуватися).

ускладнення

Виникають при пошкодженні оточують кістку органів і тканин (при переломі або мобілізації пошкодженої частини скелета під час надання першої допомоги, транспортування хворого), неправильному положенні уламків (наслідок недостатньої фіксації уламків, некоректно зробленої репозиції або її відсутності), тривалої іммобілізації. Остання причина призводить до порушення кровообігу, появи набряків і тромбів, розвитку тугорухливості суглоба, атрофії м`язів і кісток, зрощенню сухожиль, появі пролежнів, виникненню застійних явищ в легенях (пневмонія).

Ускладнення можна об`єднати в 3 групи:

1. Статичні порушення кінцівки (неправильне зрощення або його відсутність, деформація, вкорочення, розвиток помилкового суглоба і т.д.). Призводять до розладу кровообігу, так як кісткова мозоль може здавлювати або пошкоджувати великі судини, нервові стовбури. В результаті порушується живлення тканин, розвиваються сильні болі і паралічі.
2. Розлади з боку нервів, судин, м`яких тканин. Так перелом ребер може супроводжуватися пошкодженням плеври, черепа – мозкових оболонок, ключиці – нервово-судинного пучка, хребта – спинного мозку, кісток таза – прямої кишки і сечового міхура. При переломі кінцівки є ризик розвитку ціанозу, аневризми, тромбів, які призводять до розвитку гангрени, паралічу і т.д. Такі ускладнення часто загрожують життю пацієнта.
3. Загальна або місцева інфекція, занесена в погано оброблену рану, яка утворилася в результаті відкритого перелому. Інфікування може відбутися і при недотриманні правил асептики під час хірургічного втручання. Це ускладнення призводить до розвитку гнійного процесу в кістковій тканині і інвалідності пацієнта.

До ускладнень переломів також відносять жирову емболію, при якій в крові з`являються деземульгірованние краплі вільного жиру. Існує кілька форм цієї хвороби (легенева, генералізована і мозкова), що супроводжуються дихальною або мозкової недостатністю. Хвороба часто виникає після застосування методу Металоостеосинтез, а також при переломах великих трубчастих кісток.

Який лікар лікує

Травматолог, хірург.

Увага, тільки СЬОГОДНІ!