Перелом головки лівої променевої кістки
Перелом головки променевої кістки: види травми і способи лікування
Під час падіння більшість людей не підозрює про те, які їх можуть чекати пошкодження. Наслідком падіння на руку може стати перелом головки променевої кістки. Подібні травми трапляються досить часто в сучасному світі, і травматологія має більші можливості в їх діагностиці та лікуванні. Своєчасно надана перша допомога, якісно проведена діагностика і призначення лікарем адекватної тактики лікування впливають на швидке одужання і зведення появи ускладнень до мінімуму.
Причини
Променева кістка нерухома парна кістка передпліччя, яка знаходиться поруч з ліктьової кісткою, розділяється на верхній кінець і нижній. Над верхнім кінцем розташовується головка променевої кістки, яка грає роль стабілізатора всього ліктя.
Порушення цілісності кісткових тканин або перелом головки променевої кістки трапляється внаслідок застосування непрямої сили на область передпліччя, в результаті різкого падіння на витягнуту руку, кисть або при раптовому падінні на лікоть. При цьому в більшості випадків плечовий суглоб при падінні на пряму руку розгорнуто вперед і вниз по траєкторії падіння. Подібні травми поширені у спортсменів будь-якої статі, а також серед жінок через побутових падінь чи інших випадкових подій, пов’язаних з ударом передпліччя. Крім того, травма головки можлива при автомобільній аварії, випадки травмування на виробництві тощо.
Симптоми
Травма цього складного елемента променевої кістки супроводжується відповідною симптоматикою. Виразність симптомів залежить від механізму отримання пошкодження і його місця знаходження, щодо всієї поверхні кістки. Які симптоми супроводжують травму:
- Різкий больовий синдром ліктьового суглоба, особливо при русі кінцівкою,
- Припухлість, набряк м’яких тканин, що оточують суглоб,
- Обмеженість в рухах, переважно в ротаційних,
- Порушення чутливості і кровопостачання деформованої області,
- При складних видах можуть мати місце і інші симптоми. Перелом зі зміщенням і великою кількістю осколків може супроводжуватися різкими больовими відчуттями у потерпілого і більш вираженою деформацією суглоба.
Класифікація переломів
У медичній літературі виділяють кілька класифікацій. Залежно від стану шкірних покривів існують:
- Закриті, основною особливістю яких є збереження шкірних покривів в цілості й відсутність небезпеки попадання інфекції,
- Відкриті, тобто мають порушення або розрив шкірних покривів в місці деформації. Небезпека подібного виду травми полягає в велику ймовірність попадання інфекції крізь рану і розвитку ускладнень.
Існує класифікація, згідно з якою переломи поділяють на кілька видів:
- Крайові переломи без зміщення і наявності уламків кісток, розташування розлому визначається на краю головки,
- крайові осколкові переломи, тобто зі зміщенням уламків кісток,
- многооскольчатих, коли задіяна вся головка променя.
- Травми, що поєднують в собі перелом і вивих передпліччя.
Діагностика
Діагностика переломів передбачає сувору послідовність дій.
- По-перше, лікар (швидше за все, це буде травматолог або хірург-ортопед) розпитує пацієнта про те, як і коли стався перелом головки променевої кістки, які симптоми турбують потерпілого (зовнішні і внутрішні), чи були травми цій галузі в минулому, про стан його здоров’я на поточний момент і наявності серйозних захворювань, що впливають на стан кісткової системи (наприклад, остеопороз) і т.д.
- По-друге, доктор проводить зовнішній огляд пошкодженої кінцівки на предмет явних ознак наявності патології, а також пальпацію болючою області і визначення можливої наявності зміщення або уламків кісток.
- По-третє, застосовуються різні апаратні методи діагностування травми, покликані допомогти встановити точний діагноз і вибрати відповідну тактику лікування. Перше місце займає рентгенографічне дослідження, яке проводиться в трьох проекціях: прямій, бічній і косою. В косій проекції головка і сама променева кістка добре видно. Також можливе використання комп’ютерної та магнітно-резонансної томографій для встановлення діагнозу у важких випадках.
Може трапитися така ситуація, коли на рентгенограмі не видно місця деформації кістки (тип без зміщення), а симптоми наводять на зворотні думки. В такому випадку ставлять діагноз під питанням і проводять повторну рентгенограму через тиждень після першого дослідження для відстеження динаміки і стану, що цікавить. Зазвичай після закінчення семи днів місце перелому стає добре видно, і лікар може невідкладно розпочати лікування, відповідне наявною травмі.
Надання першої допомоги
На місці події важливо зберігати спокій і розуміти, що надання першої допомоги відіграє важливу роль в майбутньому одужання потерпілого. Оцінивши обстановку, варто викликати бригаду швидкої допомоги і негайно приступити до здійснення первинних заходів:
- Для початку потрібно зупинити кровотечу, якщо воно є, і закрити рану пов’язкою. Кров зупиняється за допомогою джгута, який важливо не забути послабити через годину-півтора,
- Забезпечити людини болезаспокійливу засобом, а також препаратами для нормалізації тиску,
- Пошкоджену руку необхідно зафіксувати за допомогою шини. Для цього може підійти будь-який плоский і довгий предмет, палиця, уламок дошки. Потім рука фіксується під кутом дев’яносто градусів і підв’язується до тіла в цьому положенні хусткою, шарфом або будь-якою тканиною, що підходить під ці цілі,
- Для полегшення різкого болю до місця травми можна прикласти лід,
- Відправитися на прийом до травматолога.
Суворо забороняється самим вправляти відламані частини кісток, витягувати осколки, здійснювати рухи рукою, намагатися прищепити пошкодження і т.п.
Методи лікування
При переломах правої або лівої кінцівок метод лікування визначається такими факторами, як вид перелому, наявність осколків, вік і стан здоров’я пацієнта. Для лікування переломів променевої кістки з незначним зміщенням лікар застосовує метод репозиції з’єднання відкололися фрагментів кісток вручну. Якщо репозиція проходить успішно, проводиться консервативне лікування.
Якщо ж репозиція була успішною, проводиться хірургічна операція під загальним наркозом. Пацієнту з’єднують все відкололися фрагменти променевої кістки і фіксують їх за допомогою спеціальних спиць Кіршнера або різноманітних металоконструкцій.
В особливо важких ситуаціях, коли головка променевої кістки пошкоджена занадто сильно, застосовується метод повної або часткової резекції, тобто видалення необоротно зруйнованих фрагментів головки. Якщо стан тканин і сухожиль дозволяє, хірург встановлює спеціальний протез голівки. Сучасна медицина в нашій країні не часто користується подібним способом через його високу вартість і особливої реабілітації.
Іммобілізація
Для лікування переломів без зміщення уламків застосовується консервативна терапія, яка полягає в тимчасовій іммобілізації кінцівки за допомогою гіпсової лангети. Вона накладається на строк до двох тижнів на зігнуту в ліктьовому суглобі руку під кутом сто градусів і повернену догори на сорок п’ять градусів. Після зменшення набряку і зникнення больових відчуттів, пацієнт починає поступово розробляти суглоби, робити щадні вправи для відновлення можливості повноцінно рухати кінцівкою.
Реабілітація
Після проведення операції необхідно відновити рухливість в ліктьовому суглобі і передпліччя. Вільні суглоби розробляються відразу після зменшення набряку і зниження болю, а зафіксовану руку можна буде турбувати тренуваннями не раніше, ніж через два тижні і за умови, що пацієнт не відчуває різких болів. При консервативному лікуванні розробкою можна зайнятися через три-сім днів після повного відновлення від набряків.
До заходів по реабілітації також відносять:
- Лікувальну фізкультуру під наглядом відповідного спеціаліста,
- Фізіотерапію (електрофорез, ультрафіолет, електромагнітне поле та ін.),
- Масаж,
- Спеціальне харчування, що містить багато продуктів з кальцієм і вітамінами.
Не рекомендується різко збільшувати навантаження на пошкоджену область для уникнення повторного перелому, болю або виникнення ускладнень.
Починають займатися з пасивних рухів, поступово підвищуючи навантаження і переходячи до більш активних вправ. Якщо пацієнт відчуває дискомфорт або біль, слід припинити виконання вправ і звернутися за консультацією до лікаря.
Масаж
На етапі реабілітації, коли дозволена лікувальна фізкультура, і стався наріст кісткової мозолі, пацієнтам показаний акуратний лікувальний масаж. Здійснюється масаж у верхній і нижній частині руки по відношенню до місця травми, зазвичай це плече і передпліччя. Також рекомендовано проводити масаж спини. У даного методу реабілітації безліч плюсів, серед яких зниження больового синдрому, мінімізація ймовірності атрофії м’язів, зміцнення м’язів і зв’язок, розробка рухової активності.
Можливі ускладнення
одужання і відновлення рухів в лікті після травми променевої кістки безпосередньо залежить від того, як швидко людина звертається до лікаря, наскільки правильно поставлений діагноз, і яка обрана тактика лікування.
При одужанні рекомендується виконувати всі приписи травматологів або хірургії , Які здійснюють терапію і лікування. У ряді випадків на етапі відновлення можуть з’являтися різноманітні ускладнення:
- У перші дні після хірургічного втручання є ймовірність проникнення інфекції,
- Деформація судин і нервових закінчень в місці травми,
- Поява посттравматичного артрозу, передумовами для якого можуть бути як порушення конгруентності суглобових поверхонь, тобто вивихи, так і рубці, що утворилися після перелому і проведеної операції,
- Неправильне зрощення кісткових уламків,
- Больовий синдром,
- Обмеження рухової активності ліктьового суглоба, переважно при згинанні або розгинанні руки.
Источник статьи: https://www.a-betka.in.ua/2018/08/perelom-holovky-promenevoi-kistky.html
Источник
Рис. 4.31. Перелом променевої кістки в типовому місці: А–розгинальний тип (перелом Коллеса), Б – згинальний тип (перелом Сміта)
Перелом променевої кістки відбувається на 2,5 см проксимальніше суглобової щілини променево-зап’ясткового суглоба. Існують два варіанти перелому – розгинальний (тип Коллеса) та згинальний (тип Сміта) (рис. 4.31). Найчастіше трапляється тип Коллеса (1000:1), який виникає внаслідок падіння на випрямлену руку, розігнуту
Рис. 4.32. Вигляд кінцівки при переломі: А – Коллеса, Б – Сміта
в променево-зап’ястковому суглобі. У 50- 60% випадків цей вид перелому поєднується з відривом шилоподібного відростка ліктьової кістки. Значно рідше трапляється згинальний перелом, котрий виникає при падінні на тильну поверхню кисті.
Принципи діагностики та лікування. При переломі променевої кістки в типовому місці наявні всі абсолютні ознаки перелому (біль, набряк, видима деформація, патологічна рухомість відламків, укорочення кінцівки, крепітація). Патогномонічний симптом даного перелому – це деформація “столової вилки” (зміщення кисті з дистальним відламком променевої кістки до тилу) та штикоподібне випинання по долонній поверхні (рис. 4.32).
Для підтвердження діагнозу та визначення ступеня зміщення відламків використовують рентгенографію у двох стандартних проекціях (рис. 4.33).
При свіжих переломах зазвичай виконують одномоментне вправлення. Кінцівку фіксують гіпсовою пов’язкою від верхньої третини передпліччя до основ пальців на 6-8 тижнів.
Техніка ручної репозиції. Репозиція хворому проводиться обов’язково під місцевим або короткотривалим загальним знеболенням. Репозицію лікар може проводити самостійно, але краще за допомогою одного асистента (рис. 4.34).
Згинальний тип. Однією рукою лікар захоплює кисть разом з дистальним відламком, а другою – зап’ястя на рівні проксимального відламка. І етап – здійснюють тракцію для усунення зміщення по до-
Рис. 4.33. Рентгенограми: розгинальний перелом (перелом Коллеса)
Рис. 4.34. Вправлення перелому променевої кістки в типовому місці: А – тракція по довжині; Б – вправлення дистального уламка; В, Г – утримання вправлених відламків та фіксація гіпсовою пов’язкою
вжині та кутового зміщення дистального відламка. II етап – здійснюють згинання та одночасну пронацію дистального відламка, при цьому проводиться репозиція дистального відламка за допомогою великого пальця лікаря, який підтискає його в долонний бік та донизу. Після вправлення кінцівку фіксують гіпсовою пов’язкою від головок п’ясткових кісток до ліктьового суглоба в положенні долонного згинання та незначної ліктьової девіації з відведенням великого пальця кисті.
Розгинальний тип. І етап – проводять згинання кінцівки в ліктьовому суглобі, лікар охоплює руками зап’ястя хворого так, щоб його великі пальці знаходились над проекцією дистального відламка, асистент здійснює протитягу за плечову кістку; двоє здійснюють тракцію по осі кінцівки для усунення зміщення по довжині. II етап – при усуненні зміщення по довжині, лікар великими пальцями здійснює швидкий штовхальний рух у тильну сторону й догори, яким усуває зміщення по ширині. Якщо травматолог працює самостійно, то він проводить усунення зміщення по довжині за допомогою попереднього витягнення, а потім охоплює однією рукою ділянку тенара та задню поверхну дистального відламка таким чином, щоб його пальці сходились на передній поверхні. В той же час другою рукою здійснюється протитяга за передню поверхню передпліччя. Дистальний відламок зміщують у тильну сторону та незначно пронують.
Гіпсову іммобілізацію здійснюють від головок п’ясткових кісток у положенні тильного згинання та незначної ліктьової девіації з відведенням великого пальця кисті. Після вправлення обов’язковим є проведення рентгенографічного контролю у двох стандартних проекціях. Якщо зміщення не вдалось усунути повністю, то проводять ще одну спробу вправлення. Якщо і вона виявилась безуспішною або при неможливості утримати відламки проводять оперативне лікування.
На 5-7 день, при зменшенні післятравматичного набряку, обов’язково виконують
контрольну рентгенографію. При відсутності вторинного зміщення укріплюють вільну гіпсову пов’язку. З другої доби хворому дозволяються рухи в плечовому і ліктьовому суглобах та пальцями кисті.
При наявності зміщення слід провести спробу транскутанної фіксації уламків шпицями з подальшою фіксацією гіпсовою лонгетою на 6-8 тижнів. При відкритій репозиції уламки фіксують із застосуванням пластини з гвинтами або АЗФ (апарата зовнішньої фіксації).
Невдалі спроби ручної репозиції, багато- уламковий перелом, внутрішньосуглобовий перелом, нестабільні переломи (з пошкодженням шилоподібних відростків та дистального радіоульнарного синостозу) є показаннями до оперативного втручання.
Ускладнення. Зміщений центральний відламок може травмувати квадратний мяз, сухожильні піхви та сухожилки-згиначі пальців, серединний нерв, а також міжкісткові чутливі гілки променевого нерва. У деяких випадках гострий відламок може перфорувати шкіру, і закритий перелом переходить у відкритий. Інколи можуть розвинутись нейродистрофічний синдром, ішемічна контрактура Зудека -Турнера.
При багатовідламкових переломах у типовому місці наступає фрагментація дистального відламка променевої кістки. Такий перелом ще не є абсолютним показанням до оперативного втручання. Слід провести спробу закритої репозиції. Інколи можливо виконати точну репозицію і відновити анатомічну цілісність навіть тяжких багатовідламкових переломів променевої кістки.
Перелом Бартона – це внутрішньо- суглобовий перелом дистальної частини променевої кістки з вивихом у променево- зап’ястковому суглобі (рис. 4.35). При цьому частина суглобової фасетки в момент перелому розвертається на 180°, тому його ще називають “реверсний перелом”, що відрізняє його від інших переломів променевої кістки в типовому місці. Механізм травми – падіння на розігнутий та пронований
Рис. 4.35. Перелом Бартона
променево-зап’ястковий суглоб із сильним ударом об дорзальну частину суглобової щілини. Закрита репозиція та утримання досягнутих результатів можливе тільки в поодиноких випадках. Основне лікування – це відкрите вправлення з подальшою фіксацією Т-подібною пластинкою.
Пошкодження кісток зап’ястка. Найчастіше ушкоджуються кістки проксимального ряду зап’ястка: перелом човноподібної кістки, вивих півмісяцевої кістки, перелом тригранної кістки, перилунарний вивих кисті.
Перелом човноподібної кістки. Виникає внаслідок форсованої травми (падіння на долоню) з упором шилоподібного відростка променевої кістки до човноподібної кістки, або при падінні на випростану кисть, внаслідок удару кулаком об твердий предмет. Як правило, утворюються два відламки. Внаслідок порушення кровопостачання проксимального уламка може виникнути його асептичний некроз. Перелом може ускладнюватися несправжнім суглобом, деформуючим артрозом кистьового суглоба з різним ступенем порушення його функції.
Принципи діагностики та лікування. При огляді виявляється згладженість ділянки анатомічної табакерки, пальпаторно наявна локальна болючість, яка посилюється при осьовому навантаженні та рухах кистю.
Рентгенографічне дослідження виконують у стандартних проекціях. Існує спеціальна укладка, для якої кисть ротують назовні на кут 15-20° та забезпечують ліктьове відведення з розташуванням рентгенівської трубки в сагітальному напрямку. У сумнівних випадках слід повторити рентгенівське обстеження через 2-3 тижні. За цей час щілина перелому розширюється внаслідок резорбції кісткової тканини по площині руйнування кістки.
При свіжих переломах човноподібної кістки виконують іммобілізацію циркулярною гіпсовою пов’язкою від рівня ліктьового суглоба до головок II–V п’ясткових кісток, а на І палець (при його відведенні) – до нігтьової фаланги. Кисть незначно відводять у променевому напрямку та до тилу. Тривалість іммобілізації залежить від характеру лінії перелому та становить не менше 10 тижнів. У випадку перелому зі зміщенням – виконують відкриту репозицію та фіксацію Гвинтом Ебердена чи TwinFix (рис. 4.36).
При виявленні асептичного некрозу проксимального фрагмента доцільно видалити некротизовану кістку. Якщо наявні ознаки несправжнього суглоба човноподібної кістки – слід виконати кісткову аутопластику з фіксацією. Серед інших операцій виконують (за показаннями) ексцизію човноподібної кістки, видалення проксимального ряду кісток зап’ястка, артродез кистьового суглоба та ендопротезування. В процесі лікування переломів застосовують засоби фізіотерапевтичного впливу, масаж верхньої кінцівки, рухову терапію. При сприятливому перебігу працездатність відновлюється через 3-6 місяців.
Перелом тригранної кістки. Є наслідком прямого механізму травми. Клінічно констатують симптоми локального набряку, болючості при пальпації та осьовому навантаженні дистальніше головки ліктьової кістки.
Принципи діагностики та лікування. Рентгенівське обстеження в стандартних проекціях підтверджує припущення. Вико-
Рис. 4.36. Рентгенограми кисті в прямій та боковій проекціях після остеосинтезу човноподібної кістки
нують іммобілізацію кисті та передпліччя гіпсовою пов’язкою на 3-4 тижні. З перших днів призначають лікувальну гімнастику для пальців. Працездатність відновлюється через 4-8 тижнів.
Перилунарний вивих кисті. Виникає при форсованому перерозгинанні передпліччя. Півмісяцева кістка утримується біля променевої (з карпальної сторони), а інші кістки зап’ястка зміщуються у волярному напрямку.
Принципи діагностики та лікування. Хворі скаржаться на біль та обмеження рухів у кистьовому суглобі. При огляді виявляють виражений набряк та деформацію суглоба, частіше – штикоподібну. Лікування полягає в закритому вправленні вивиху, яке слід виконати за допомогою дистракційного апарата, при цьому кисть перерозгинають в тильному напрямку, а пальцями вправляють півмісяцеву кістку. Суглоб у положенні згинання до кута 135° фіксують гіпсовою пов’язкою від рівня пальців до ліктьового суглоба. Ще через 2 тижні кисть виводять у фізіологічне положення та продовжують фіксацію до 4 тижнів. Працездатність відновлюється через 2-3 місяці. При невдалому закритому вправленні виконують оперативне втручання з використанням дистракційного апарата і відкритого вправлення.
Рис. 4.37. Переломи основи І п’ясткової кістки: А – Беннета; Б – Роландо; В – позасуглобовий
Переломи п’ясткових кісток. Розрізняють внутрішньосуглобові (Беннета, Роландо) та позасуглобові переломи з поперечною і косою лінією перелому (рис. 4.37). Перелом Беннета – внутрішньосуглобовий перелом основи І п’ясткової кістки, при якому трикутної форми фрагмент залишається на місці, а дистальна частина зміщується в тильному напрямку з приведенням кістки по осі. Багатоуламковий перелом основи І п’ясткової кістки, коли щілина нагадує літеру У, називається переломом Роланда.
Принципи діагностики та лікування. Клінічно виявляється набряк зап’ястково- п’ясткового суглоба, згладженість “анатомічної табакерки”, палець незначно зігнений та приведений. Рентгенографія пальця у двох проекціях дозволяє уточнити характер перелому. Зміщення, що виникає при переломах основи І п’ясткової кістки, слід усунути щонайшвидше. Його виконують під місцевим знеболенням, забезпечуючи тягу по осі І пальця та його відведення, притискаючи основу п’ясткової кістки в ліктьовому напрямку. Не припиняючи тяги по осі пальця, при максимальному відведенні І п’ясткової кістки фіксують палець гіпсовою пов’язкою, добре моделюючи біля основи п’ясткової кістки. У випадку вторинного зміщення монтують систему скелетного витягнення, виконують остеосинтез шпицями Кіршнера чи мініатюрною накістковою пластиною. Поперечні діафізарні переломи п’ясткових кісток лікують консервативно іммобілізацією у гіпсовій шині, яку фіксують на кисті та передпліччі терміном на 3-4 тижні. П’ясткові кістки з косою лінією перелому, в тому числі множинні, після відкритої репозиції фіксують шпицями Кіршнера, накістковими пластинами, апаратами позавогнищевого остеосинтезу. Термін іммобілізації сягає 4-6 тижнів. Працездатність відновлюється через 6-8 тижнів.
Переломи фаланг пальців. Виникають внаслідок прямої травми у людей фізичної праці. Під дією міжкісткових та черв’якоподібних м’язів відломки фаланг пальців незначно зміщуються під кутом, відкритим до тилу. Розрізняють переломи: діафізарні (гвинтоподібні, поперечні, навскісні), білясуглобові (нестабільні) та внутрішньосуглобові.
Принципи діагностики та лікування. Клінічно виявляють локальну болючість, набряк, укорочення, патологічну рухомість, крепітацію відламків. Рентгенографічне дослідження у двох стандартних проекціях дозволяє уточнити характер лінії перелому та зміщення. Такі переломи потребують ідеальної репозиції, оскільки хибна консолідація суттєво порушує функцію кисті. Після репозиції консервативне лікування потребує іммобілізації волярною шиною у фізіологічному напівзігнутому положенні пальця строком на 3-4 тижні. Оперативне лікування передбачає закриту чи відкриту репозицію перелому з фіксацією по осі пальця шпицею Розова, Кіршнера чи мініатюрною накістковою пластиною. При довкола – та внутрішньосуглобових переломах доцільно використати апарати зовнішньої фіксації, ендопротезування чи артродезування суглобів. Працездатність відновлюється через 6-8 тижнів після травми.
Источник