Корінний перелом вікіпедія

Коренной перелом в ходе Великой Отечественной войны

Во второй половине 1942 г. с завершением перевода экономики на военные рельсы появилась возможность создать определенные резервы командования. Осенью 1942 г. Ставка разработала план контрнаступления, которое мыслилось провести силами Сталинградского, Донского и Юго-Западного фронтов при поддержке авиации, танков и артиллерии. Его результатом должно было явиться окружение и уничтожение всей группы фашистских войск, укрепившихся в районе Сталинграда.

19-20 ноября после сильной артподготовки началось контрнаступление советских войск, которое к 23 ноября завершилось окружением 22 фашистских дивизий численностью в 330 тыс. человек. Попытка немецкого командования в декабре разорвать кольцо окружения совместным ударом группы войск под командованием Манштейна и окруженной армии генерал-фельдмаршала Паулюса закончилась разгромом манштейновских войск. Армии Паулюса не приняли советских предложений о капитуляции. В конце января 1943 г. операция по ликвидации окруженных войск была закончена, а их остатки (91 тыс. солдат, офицеров, генералов) и сам Паулюс сдались в плен. 2 февраля 1943 г. победоносно закончилась историческая битва на Волге.

Это было невиданное поражение фашистов, потерявших огромную армию и мощную боевую технику. Битва за Сталинград показала возросшую боевую мощь Красной Армии и ее боевой техники, талант советских полководцев Н. Н. Воронова, Н. Ф. Ватутина, А. И. Еременко, Р. Я. Малиновского, К. К. Рокоссовского, В. И. Чуйкова и др.

Победа оказалась возможной в результате героического, самоотверженного труда советского тыла, сумевшего перестроить свою работу и обеспечить фронт всем необходимым для победы.

Историческое значение Сталинградской битвы заключается в том, что она положила начало коренному перелому в ходе Великой Отечественной войны и всей второй мировой войны. Поражение немецких армий на Волге заставило их ближайших союзников – Турцию и Японию – отказаться вступить в войну против СССР.

Одновременно со Сталинградской операцией советские войска развернули наступление на Ленинградском, Волховском, Центральном и Западном фронтах, в районе Северного Кавказа, Дона, Воронежа. Зимой 1942/43 г. на отдельных участках фронта враг был отброшен на расстояние до 700 км, освобождены многие города и населенные пункты Подмосковья, Курской, Воронежской, Ростовской и других областей, восстановлена хозяйственная связь между центральными и южными промышленными районами, прорвана блокада Ленинграда.

Пытаясь взять реванш за поражение на Волге и поднять резко пошатнувшийся престиж Германии, фашистское командование разрабатывало план летнего наступления 1943 г. Его целью являлось выравнивание линии фронта путем разгрома частей Воронежского и Центрального фронта и дальнейшее наступление в глубь страны и захват Москвы. Основным плацдармом боевых действий немцы избрали Курский выступ, вклинившийся в расположение фашистских войск между Белгородом – Курском – Орлом по линии Прохоровка – Сумы – Рыльск – Севск – Попыри. Удар предполагалось нанести между Белгородом и Орлом в направлении Курска.

Отсутствие второго фронта, который союзники не открыли и в 1943 г., дало фашистам возможность за счет армий, переброшенных с Запада, сконцентрировать на Восточном направлении 232 дивизии, т. е. больше, чем перед началом войны. В районе Курска было сосредоточено более 50 дивизий, поддержанных мощными танками типа «тигр», «пантера» и бронированными самоходными установками «фердинанд», которые должны были силой брони и огня осуществить прорыв. Советское командование приняло решение организовать глубоко эшелонированную оборону, измотать основные силы врага и после этого перейти в контрнаступление. 5 июля 1943 г. началось летнее наступление противника, которое было успешно отражено. 12 июля войска Западного и Брянского фронтов перешли в контрнаступление. О масштабах этой битвы свидетельствует то, что на отдельных участках сражалось до 1500 танков, не считая другой техники. 5 августа были освобождены Орел и Белгород, 23 августа – Харьков. 30 августа – Таганрог. В августе – сентябре были разбиты фашистские группировки под Смоленском, Новороссийском, в Донбассе. В боях под Новороссийском, особенно на «Малой земле», а затем и за освобождение Керчи сражалась 18-я десантная армия, начальником политотдела которой был Л. И. Брежнев, прошедший всю войну в рядах действующей армии. В конце сентября началось форсирование Днепра, где немцы создали «неприступный великий восточный вал», включавший в себя ряд мощных инженерных сооружений, который, однако, не выдержал стремительного прорыва наших войск. Войска Центрального, Воронежского, Степного, Юго-Восточного и Южного фронтов успешно вели наступательные операции, очищая левобережную Украину. 6 ноября 1943 г. был освобожден Киев. Большую роль в успехе летне-осеннего наступления наших войск сыграли партизанские отряды и помощь населения временно оккупированных районов.

Битва под Курском – один из важнейших этапов на пути к победе СССР над фашистской Германией. В результате победы советских войск под Курском произошел коренной перелом в ходе по только Отечественной, по и всей мировой войны, который проявился в изменении соотношения сил в пользу СССР, в результате героической деятельности Советской Армии, трудовых достижений тыла, подвига всего советского народа. Коренной перелом произошел как в работе советского тыла, так и в ходе военных действий. Промышленность страны обеспечила полный перевес Советской Армии в боевой технике, вооружении, снаряжении, боеприпасах. Битва на Курской дуге продемонстрировала полное преимущество Советской Армии и ее техники, показав, что в войне наступил коренной перелом, в результате которого немецкая армия была лишена возможности наступать. После Курской битвы Советская Армия продолжала стратегическое наступление по всему фронту, освободив две трети ранее захваченной врагом территории. Началось изгнание оккупантов из пределов нашей Родины. Значение этого периода связано с ростом международного авторитета Советского государства, с изменением позиции союзников Германии, дальнейшим распадом фашистского блока.

В конце октября 1943 г. в Москве была созвана конференция министров иностранных дел СССР, США и Великобритании, обсудившая вопросы, связанные с дальнейшим усилением антигитлеровской коалиции и послевоенными действиями по обеспечению безопасности. Союзники согласились в необходимости создания международного органа для поддержания мира после войны – Организации Объединенных Наций. С 28 ноября по 4 декабря 1943 г. состоялась конференция глав правительств СССР, США и Великобритании в Тегеране, где была достигнута договоренность об окончательном разгроме гитлеровской Германии. 1 мая 1944 г. было решено открыть второй фронт высадкой войск во Франции через Ла-Манш. Главы правительств подписали декларацию о наказании военных преступников за совершенные ими злодеяния.

Начало Великой Отечественной войны Великая Отечественная война Наступление Красной Армии (1944-1945)

Похожие статьи:

Источник

КОРІННИЙ ПЕРЕЛОМ В ХОДІ ВІЙНИ

Корінний перелом у війні – це перехоплення стратегічної ініціативи, перехід від оборони до стратегічного наступу, зміна співвідношення сил.

Говорячи про докорінний перелом, більшість істориків мають на увазі Сталінградську і Курську битви.

Хід Сталінградської битви (17 липня 1942 року – 2 лютого 1943):

• • липень 1942 року – створення Сталінградського фронту;
• • серпень – вересень 1942 року – бої на підступах і в самому місті;
• • 19-20 листопада 1942 року – наступ Червоної армії силами Південно-Західного, Донського і Сталін граді кіш фронтів;
• • 23 листопада 1942 р – оточення 22 німецьких дивізій (330 тис. Чол.) В районі м Калач;
• • 10 січня – 2 лютого 1943 року – ліквідація оточеного угруповання під Сталінградом.

Хід Курської битви (5 липня – 23 серпня 1943 г.):

• • оборонні бої на Курській дузі, а потім перехід Червоної армії в наступ (12-15 липня 1943 г.);
• • 12 липня 1943 року – найбільша танкова битва у Другій світовій війні під Прохорівкою – 1200 танків з обох сторін;
• • звільнення Орла і Бєлгорода (5 серпня 1943 г.). Перший салют в Москві;
• • звільнення Харкова (23 серпня 1943 г.).

Основними подіями другого етапу війни стали: розгром німецьких військ під Сталінградом (19 листопада 1942 року – 2 лютого 1943); Курська битва (5 липня – 23 серпня 1943 г.); битва за Дніпро (вересень – листопад 1943 г.); звільнення Кавказу (січень – лютий 1943 р.)

Перемога під Сталінградом була початком великого наступу радянських військ, в результаті цього наступу були повернуті Ростов, Воронеж, частина Донбасу. Війська Західного фронту підійшли до Смоленська, із звільненням Шліссельбурга в січні 1943 року була прорвана блокада Ленінграда.

У травні 1943 р німецьке командування збирало сили для знищення «курського виступу» радянсько-німецького фронту (операція «Цитадель»). Перемога радянської армії в Курській битві поклала кінець стратегічної ініціативи німецьких військ.

Після поразки під Курськом німецьке командування намагалося перевести війну в позиційне русло. У жовтні 1943 р відбулися запеклі бої за Дніпро. В ході битви на Дніпрі і звільнення Лівобережної України (25 серпня – 22 січень 1943 г.) мали місце такі операції:

• • Чернігівсько-Прип’ятська військова операція;
• • Київська військова операція;
• • Донбаська військова операція.

Війська Північно-Кавказького фронту у взаємодії з Чорноморським флотом і Азовською військовою флотилією 9 жовтня звільнили Таманський півострів, оволоділи плацдармом на північний схід від Керчі.

Источник статьи: https://stud.com.ua/96618/istoriya/korinniy_perelom_hodi_viyni

Корінний перелом в ході Другої світової війни

Період корінного перелому – це радикальна зміна сил в ході Великої Вітчизняної війни, яка характеризується переходом ініціативи в руки СРСР і радянської армії, а також різким зростанням військово-економічного становища Радянського Союзу у світі.

У перший період Великої Вітчизняної війни ініціатива повністю належала Гітлеру і фашистській Німеччині. Цьому сприяло відразу декілька чинників:

• по-перше, Німеччина володіла величезною військовою і промисловою потужністю, завдяки чому її армія була більш численна, а військова техніка сучасніша;
• по-друге, успіху Гітлера сильно сприяв фактор раптовості – напад на СРСР хоч і не був повністю несподіваним для радянського командування, він все ж застал радянську армію зненацька, через що вона не змогла ретельно підготуватися і надати гідну відсіч навіть на власних територіях.

Уже в перші два роки війни Гітлеру і союзникам вдалося захопити Україну, Білорусь, взяти в блокаду Ленінград і впритул підійти до Москви.

Радянська армія в цей період терпіла одну поразку за іншою.

Однак довго переваги Гітлера тривати не могла, і велика сталінградська битва поклала початок корінного перелому в ході Великої Вітчизняної і Другої Світової війни.

Зміст корінного перелому

• Стратегічна ініціатива перейшла від Німеччини до СРСР. Німці втратили свою перевагу у війні, Червона Армія почала контрнаступ, і Німеччина з нападника перетворилася в обороняючого, поступово відступаючи назад до кордонів;
• Підйом економіки і військової промисловості, вся промисловість СРСР за наказом Сталіна була спрямована на те, щоб забезпечувати потреби фронту. Це дозволило в короткі терміни повністю переоснастити радянську армію, давши їй перевагу над противником;
• Якісні зміни на світовій арені також були досягнуті завдяки почавшомуся контрнаступу Радянського Союзу.

Хід корінного перелому

У 1942 році взимку радянське командування зробило декілька спроб перехопити ініціативу і почати контрнаступ, проте і зимове і весняне настання були невдалими – німці все ще повністю володіли ситуацією, а радянські війська втрачали все більші території. В цей же період Німеччина отримала серйозне підкріплення, що тільки посилило її міць.

В кінці червня 1942 німці почали наступати на півдні з боку Сталінграда, де розгорнулися протяжні і дуже жорстокі бої за місто.

Сталін, бачачи ситуацію, видав знаменитий наказ «Ні кроку назад», в якому говорив про те, що місто не повинно бути взято ні в якому разі. Необхідно було організувати оборону, ніж радянське командування і зайнялося, перекинувши до Сталінграда всі сили. Битва за місто тривала кілька місяців, однак взяти Сталінград німцям так і не вдалося, незважаючи на величезні втрати з боку радянської армії.

Початок корінного перелому був покладений в другий період Сталінградської битви разом з операцією «Уран», згідно з якою планувалося об’єднати кілька радянських фронтів і взяти з їх допомогою німецьку армію в кільце, змушуючи її капітулювати, або ж просто знищити противника. Керували операцією генерали

23 листопада німці були повністю оточені, а до 2 лютого знищені. Сталінградська битва закінчилася тріумфальною перемогою Радянського Союзу.

З цього моменту стратегічна ініціатива перейшла до СРСР, на фронт почала активно надходити нова зброя і обмундирування, що в короткі терміни забезпечило технічну перевагу. Взимку-навесні 1943 року СРСР зміцнив свою позицію, відвоювавши Ленінград і почавши наступ на Кавказі і Доні.

Остаточний перелом стався разом з битвою на Курській дузі (5 липня – 23 серпня 1943 року). На початку року німцям вдалося домогтися певних успіхів на південному напрямку, тому командування прийняло рішення почати наступальну операцію на Курському виступі, щоб знову перехопити ініціативу в свої руки. 12 липня відбулася найбільша танкова битва, яка закінчилася повним розгромом німецької армії. Радянський Союз зміг відвоювати Білгород, Орел і Харків, а також нанести серйозні втрати армії Гітлера.

Битва на Курській дузі стала останнім етапом корінного перелому. З цього моменту і до самого закінчення війни ініціатива більше ніколи не переходила в руки Німеччини. Радянський Союз зміг не тільки відвоювати власні території, а й дійти до Берліна.

Підсумки і значення корінного перелому

Важко переоцінити значення корінного перелому для Великої Вітчизняної війни. Радянський Союз зміг повернути свої території, звільнити військовополонених і назавжди перехопити військову ініціативу в свої руки, впевнено знищуючи армії противника.

Перехід ініціативи у війні до СРСР позначився також і на ході всієї Другої Світової війни.

Після поразки під Сталінградом в Німеччині вперше за весь час війни було оголошено триденний траур, що стало знаком для союзних європейських військ, які переконалися в тому, що гегемонія Гітлера може бути повалена, а сам він знищений.

Доказом того, що перелом відбувся, стала Тегеранська конференція, на якій зібралися в 1943 році глави СРСР, США і Великобританії. На конференції обговорювалися питання відкриття другого європейського фронту, і стратегія по боротьбі з Гітлером.

Фактично, період корінного перелому став початкомпадіння гітлерівської імперії.

Источник статьи: https://moyaosvita.com.ua/istoriya/korinnij-perelom-v-xodi-drugo%D1%97-svitovo%D1%97-vijni/

Корінний перелом у війні вікіпедія

Сталінградська та Курська битви стали вирішальним переломом у ході другої світової війни, коли наступ фашистських військ було призупинено і розпочався контрнаступ радянської армії. В 1943 р. у нацистсько-радянській війні відбувся вирішальний перелом: коли німецький наступ вичерпав свою навальну силу, радянські війська розпочали гігантський контрнаступ.

Першим свідченням виснаження гітлерівських армій стала рішуча перемога радянських військ під Сталінградом, що на Волзі, у січні 1943 р. Зібравши залишки своїх резервів, улітку 1943 р. у битві під Курськом німці вдалися до останньої спроби перехопити ініціативу. Але й тут вони зазнали поразки.

Сталінградська битва умовно поділяється на два періоди: оборонний і наступальний.

Оборонний період почався 17 липня 1942 р. і завершився 18 листопада 1942 р.

З 13 вересня 1942 р. по 2 лютого 1943 р. у місті йшли запеклі вуличні бої.

Наступальний період почався з контрнаступу радянських військ 19 листопада 1942 р. і завершився переможними залпами 2 лютого 1943 р.

На окремих етапах у бої брало участь більш 2 мільйонів чоловік.

Оборонний період Сталінградського бою продовжувався майже три місяці. Він коштував багатьох жертв радянським військам, але захисники, що стояли на смерть у руїнах міста й обезсмертивши його ім’я, виграли час. Поки вони відстоювали руїни кожного будинку, билися за кімнати, сходові площадки, лійки і підвали Ставка Верховного Головного Командування приступила до розробки плану розгрому ворога і створення сил і засобів для його здійснення.

У район бойових дій на Волзі були спрямовані представники Ставки: генерал армії Г.К. Жуків, генерал-полковник А.М. Василевський, генерал-полковник артилерії Н.Н. Воронов для вивчення на місці питань, зв’язаних з майбутнім контрнаступом.

План майбутнього настання одержав кодову назву «Уран». Він передбачав оточення угруповання ворога, що бореться в Сталінграді, силами трьох фронтів: з півночі стояло наставати військам Донського і знову створеного Південно-Західного фронтів. Глибина їхньої операції намічалася в 120 км, з півдня удар наносив Сталінградський фронт, з’єднання якого до зустрічі з військами, що йдуть з півночі, повинні були пройти до 100 км. На всю операцію по оточенню приділялося троє-четверо доби.

Вирішальне значення при підготовці операції мало сховане зосередження військ. Було необхідно перекинути на вихідні позиції масу бойової техніки так, щоб супротивник не догадався про наміри радянського командування. Ця сложнейшая задача була виконана блискуче – німецька розвідка не змогла попередити свої війська про майбутнє настанні Червоної армії.

Від уваги ворога вислизнули вражаючі воображение військові перевезення – у жовтні в район Сталінграда було подано 33.236 вагонів, а в листопаду 41.461 вагон. Деякі частини йшли в райони зосередження 300-400 км похідним порядком з Астрахані й Очеретина. Щодня на прифронтових дорогах було зайнято 27 тис. автомашин. Особливі труднощі представляли перекидання військ для Сталінградського фронту – з 1 по 19 листопада через ріку, що покрилася льодом, було перевезено 160 тис. солдата, 10 тис. коней, 430 танків, 600 знарядь, 14 тис. автомашин, близько 7 тис. тонн боєприпасів.

Війська потрібно було надійно укрити по більшій частині в засніжених голих степах. Це була робота, що вимагала титанічних зусиль – відбувалися тільки нічні марші, неухильно дотримувалися вимоги маскування. До загублених полустанків підходили ешелони, вивантажувалися війська, іноді потяга зупинялися прямо в степу.. Колони вантажівок випливали через степ ночами з погашеними фарами.

Співвідношення сил і засобів на Сталінградському напрямку до 19 листопада 1942 р. було наступне:

Радянські війська і війська супротивника мали майже рівне число людей; у знаряддях, мінометах танках і почасти в літаках перевага була на боці радянських військ. Але на напрямку головних ударів радянське командування зумів забезпечити подвійна і потрійна перевага в силах. З метою збереження таємниці, про операцію знав дуже вузьке коло облич – тільки вищі командири.

Війська Південно-Західного і Донського фронтів одержали наказ про настання в ніч з 18 на 19 листопада, Сталінградського – у ніч з 19 на 20 листопада. Різниця в терміну настання фронтів на одні діб була викликана тим, що арміям, що наставали з півночі, стояла пройти більший шлях до району з’єднання з військами Сталінградського фронту.

5 липня 1943 року німецькі ударні угруповання за планом операції «Цитадель» почали настання на Курськ з районів Орла і Бєлгорода. З боку Орла наставало угруповання під командуванням генерал-фельдмаршала Г.Клюге (9 А и 2 ТА групи армій «Центр»). З боку Бєлгорода наставало угруповання під командуванням генерал-фельдмаршала Е.Манштейна (4 ТА й оперативна група «Кемпф» групи армій «Південь»). Задача відбити настання з боку Орла була возлжена на війська Центральний фронту (13, 48, 60, 65, 70 А, 2 ТА, 16 ВА, 9 і 19 від.тк), з боку Бєлгорода – Воронезького фронту (38, 40, 69 А, 6 і 7 гв.А, 1 ТА, 2 ВА, 35 гв.ск, 2 і 5 від.тк). У тилу Курського виступу був розгорнутий Степовий У (з 9 липня фронт) у складі 27, 47, 53 А, 4 і 5 гв.А, 5 гв.ТА, 5 ВА, 1 стрілецького, 3 танкових, 3 моторизованих і 3 кавалерійських корпусів.

12 липня в районі залізничної станції Прохоровка (56 км до півночі від Бєлгорода) відбувся самий великий зустрічний танковий бій другої світової війни між танковим угрупованням супротивника, що наставала, (4 ТА, оперативна група «Кемпф») і радянськими військами, що наносили контрудар, (5 гв.А, 5 гв.ТА). По обидва боки в бої брало участь до 1200 танків і самохідних установок. Авіаційну підтримку ударного угруповання супротивника здійснювала авіація групи армій «Південь». З радянської сторони удари з повітря наносили літаки 2, 17 ВА й АДД. За один день супротивник утратив близько 10 тис. чоловік і 400 танків і був змушений перейти до оборони.

У цей же день війська Брянського, Центрального і лівого крила Західних фронтів почали операцію «Кутузов», що мав мету розгромити орловське угруповання супротивника. 13 липня війська Західного і Брянського фронтів прорвали оборону супротивника на болховском, хотинецком і орловському напрямках і просунулися на глибину від 8 до 25 км. 16 липня війська Брянського фронту вийшли на рубіж ріки Олешня, після чого німецьке командування початок відвід своїх головних сил на вихідні позиції. ДО 18 липня війська правого крила Центрального фронту цілком ліквідували клин супротивника на курському напрямку. У цей же день у бій були уведені війська Степового фронту, що почали переслідування супротивника, що відступав.

Увечері 5 серпня 1943 року в Москві вперше прогримів артилерійський салют на честь звільнення Орла і Бєлгорода (12 залпів з 120 знарядь)

На Курській дузі тарани зробили: Агданцев А.Н., Алексєєв Н.М., Багиров В.Д., Вижунов М.И., Габуния И.М., Горобец И.Я., Горовец А.К., Графів И.А., Гулаев Н.Д., Гусарів Н.М., Дердик А.С., Диденко В.К., Добродецкий А.В., Драченко И.Г., Карнач С.А., Ковбаса В.П., Коптівши Л.Г., Корольов П.Е., Котллов Н.С., Гачків Н.И., Кубишкин М.В., Кузенів И.П., Кузнєцов И.В., Лобинцев И.Е., Логинов А., Лозовский В.А., Маврин А.М., Мокрий И., Марьин В.А., М’ясників Н., Новосьолов К.В., Панів А.Б., Поляків В.К., Полянский Р.Ф., Потапов К.П., Радигер Л.С., Ратников П.П., Римша С.С., Самков А., Сидоров И.Д., Сотників И.И., Трофимов Е.О.

Зразу ж після перемоги під Курськом радянське командування розпочало контрнаступ, головне завдання якого полягало у відвоюванні Лівобережної України. Масовий удар радянських військ на Україну здійснили 40 % піхотинців Червоної армії та 80 тис. танків. За даними західних істориків, Червона армія мала потрійну перевагу в загальній чисельності людей і – завдяки американським поставкам – майже п’ятикратну перевагу в техніці. Проте радянські джерела стверджують, що чисельна перевага була менш ніж двократною і що своїм успіхом контрнаступ завдячує скоріше звитязі та вмінню воїнів, ніж їхній переважаючій кількості.

В усякому разі, на відміну від блискавичної війни 1941 р., що дала змогу німцям за якихось чотири місяці захопити Україну, радянський «бульдозер» безупинно повз, захоплюючи одну область за іншою й виснажуючи противника методичними ударами.

Трохи менше ніж за рік він відвоював Україну. Протягом кінця літа й осені 1943 р. радянські війська під командуванням Івана Конєва, Миколи Ватутіна та Родіона Малиновського зайняли Лівобережжя і Донбас. 23 серпня в результаті запеклих боїв німці вдруге й востаннє втратили Харків. У вересні-жовтні Червона армія прорвала могутню лінію німецької оборони на Дніпрі, й 6 листопада Ватутін вступив до Києва.

У січні 1944 р. після короткої перерви майже 2,3-мільйонна Червона армія розпочала очищення від німців Правобережжя і Криму. Успішне здійснення цієї мети забезпечила важлива перемога під Корсунем-Шевченківським. До березня в руках у німців залишалася тільки Західна Україна. Третій етап у відвоюванні України розпочався у липні 1944 р. Радянські війська оточили й розбили під Бродами вісім німецьких дивізій чисельністю близько 60 тис. чоловік.

Серед них були 10 тис. бійців галицької дивізії, що мали нещастя отримати хрещення вогнем за цих катастрофічних обставин. Десь п’яти тисячам удалося вирватися з оточення, але понад 3 тис. було вбито, поранено й захоплено в полон. За підрахунками, 2 тис. уникли полону, й пізніше багато з них приєдналися до УПА. Після цієї перемоги радянські сили швидко пройшли Галичину, зайнявши Львів, Перемишль і 27 липня Станіслав.

У вересні вони перетнули Карпати, й до жовтня 1944 р. вся етнічна українська територія опинилася в радянських руках. Відступаючи з України, німці, як більшовики у 1941 р., вдалися до тактики «спаленої землі». У наказі своїм військам Гітлер наголошував: «Не можна допустити, щоб при відступі з України ми залишили після себе хоч одну людину, хоч одну голову худоби чи мірку зерна.

1. Великая Отечественная война 1941-1945: Словарь-справочник. / под ред. М.М.Кирьянова. – 2 изд., доп. – М.: Политиздат, 1988.

2. Великая Отечественная война 1941-1945: События. Люди. Документы. – М.: Политиздат, 1990.

3. Великая Отечественная война 1941-1945: Енциклопедия. – М.: «Советская энциклопедия», 1985.

4. СССР в Великой Отечественной войне. Краткая хроника. – М., 1970.

5. Субтельний О. Історія України. – К., 2000.

6. Словник-довідник з історії України. – К., 2001.

7. Тимохович И.В. Советская авиация в битве под Курском. – М.: Воениздат, 1959.

Источник статьи: https://history.vn.ua/article1/kdfjf.html

Источник