Яка битва поклала початок корінному перелому

Період корінного перелому – це радикальна зміна сил в ході Великої Вітчизняної війни, яка характеризується переходом ініціативи в руки СРСР і радянської армії, а також різким зростанням військово-економічного становища Радянського Союзу у світі.

У перший період Великої Вітчизняної війни ініціатива повністю належала Гітлеру і фашистській Німеччині. Цьому сприяло відразу декілька чинників:

по-перше, Німеччина володіла величезною військовою і промисловою потужністю, завдяки чому її армія була більш численна, а військова техніка сучасніша;
по-друге, успіху Гітлера сильно сприяв фактор раптовості – напад на СРСР хоч і не був повністю несподіваним для радянського командування, він все ж застал радянську армію зненацька, через що вона не змогла ретельно підготуватися і надати гідну відсіч навіть на власних територіях.

Уже в перші два роки війни Гітлеру і союзникам вдалося захопити Україну, Білорусь, взяти в блокаду Ленінград і впритул підійти до Москви.

Радянська армія в цей період терпіла одну поразку за іншою.

Однак довго переваги Гітлера тривати не могла, і велика сталінградська битва поклала початок корінного перелому в ході Великої Вітчизняної і Другої Світової війни.

Зміст корінного перелому

Стратегічна ініціатива перейшла від Німеччини до СРСР. Німці втратили свою перевагу у війні, Червона Армія почала контрнаступ, і Німеччина з нападника перетворилася в обороняючого, поступово відступаючи назад до кордонів;
Підйом економіки і військової промисловості, вся промисловість СРСР за наказом Сталіна була спрямована на те, щоб забезпечувати потреби фронту. Це дозволило в короткі терміни повністю переоснастити радянську армію, давши їй перевагу над противником;
Якісні зміни на світовій арені також були досягнуті завдяки почавшомуся контрнаступу Радянського Союзу.

Хід корінного перелому

У 1942 році взимку радянське командування зробило декілька спроб перехопити ініціативу і почати контрнаступ, проте і зимове і весняне настання були невдалими – німці все ще повністю володіли ситуацією, а радянські війська втрачали все більші території. В цей же період Німеччина отримала серйозне підкріплення, що тільки посилило її міць.

В кінці червня 1942 німці почали наступати на півдні з боку Сталінграда, де розгорнулися протяжні і дуже жорстокі бої за місто.

Сталін, бачачи ситуацію, видав знаменитий наказ «Ні кроку назад», в якому говорив про те, що місто не повинно бути взято ні в якому разі. Необхідно було організувати оборону, ніж радянське командування і зайнялося, перекинувши до Сталінграда всі сили. Битва за місто тривала кілька місяців, однак взяти Сталінград німцям так і не вдалося, незважаючи на величезні втрати з боку радянської армії.

Початок корінного перелому був покладений в другий період Сталінградської битви разом з операцією «Уран», згідно з якою планувалося об’єднати кілька радянських фронтів і взяти з їх допомогою німецьку армію в кільце, змушуючи її капітулювати, або ж просто знищити противника. Керували операцією генерали

Г. К. Жуков;
А. М. Василевський.

23 листопада німці були повністю оточені, а до 2 лютого знищені. Сталінградська битва закінчилася тріумфальною перемогою Радянського Союзу.

З цього моменту стратегічна ініціатива перейшла до СРСР, на фронт почала активно надходити нова зброя і обмундирування, що в короткі терміни забезпечило технічну перевагу. Взимку-навесні 1943 року СРСР зміцнив свою позицію, відвоювавши Ленінград і почавши наступ на Кавказі і Доні.

Остаточний перелом стався разом з битвою на Курській дузі (5 липня – 23 серпня 1943 року). На початку року німцям вдалося домогтися певних успіхів на південному напрямку, тому командування прийняло рішення почати наступальну операцію на Курському виступі, щоб знову перехопити ініціативу в свої руки. 12 липня відбулася найбільша танкова битва, яка закінчилася повним розгромом німецької армії. Радянський Союз зміг відвоювати Білгород, Орел і Харків, а також нанести серйозні втрати армії Гітлера.

Битва на Курській дузі стала останнім етапом корінного перелому. З цього моменту і до самого закінчення війни ініціатива більше ніколи не переходила в руки Німеччини. Радянський Союз зміг не тільки відвоювати власні території, а й дійти до Берліна.

Підсумки і значення корінного перелому

Важко переоцінити значення корінного перелому для Великої Вітчизняної війни. Радянський Союз зміг повернути свої території, звільнити військовополонених і назавжди перехопити військову ініціативу в свої руки, впевнено знищуючи армії противника.

Перехід ініціативи у війні до СРСР позначився також і на ході всієї Другої Світової війни.

Після поразки під Сталінградом в Німеччині вперше за весь час війни було оголошено триденний траур, що стало знаком для союзних європейських військ, які переконалися в тому, що гегемонія Гітлера може бути повалена, а сам він знищений.

Доказом того, що перелом відбувся, стала Тегеранська конференція, на якій зібралися в 1943 році глави СРСР, США і Великобританії. На конференції обговорювалися питання відкриття другого європейського фронту, і стратегія по боротьбі з Гітлером.

Фактично, період корінного перелому став початкомпадіння гітлерівської імперії.

Источник

Коренной перелом в войне

Коренной перелом в ходе Великой Отечественной войны

Во второй половине 1942 г. с завершением перевода экономики на военные рельсы появилась возможность создать определенные резервы командования. Осенью 1942 г. Ставка разработала план контрнаступления, которое мыслилось провести силами Сталинградского, Донского и Юго-Западного фронтов при поддержке авиации, танков и артиллерии. Его результатом должно было явиться окружение и уничтожение всей группы фашистских войск, укрепившихся в районе Сталинграда.

19-20 ноября после сильной артподготовки началось контрнаступление советских войск, которое к 23 ноября завершилось окружением 22 фашистских дивизий численностью в 330 тыс. человек. Попытка немецкого командования в декабре разорвать кольцо окружения совместным ударом группы войск под командованием Манштейна и окруженной армии генерал-фельдмаршала Паулюса закончилась разгромом манштейновских войск. Армии Паулюса не приняли советских предложений о капитуляции. В конце января 1943 г. операция по ликвидации окруженных войск была закончена, а их остатки (91 тыс. солдат, офицеров, генералов) и сам Паулюс сдались в плен. 2 февраля 1943 г. победоносно закончилась историческая битва на Волге.

Это было невиданное поражение фашистов, потерявших огромную армию и мощную боевую технику. Битва за Сталинград показала возросшую боевую мощь Красной Армии и ее боевой техники, талант советских полководцев Н. Н. Воронова, Н. Ф. Ватутина, А. И. Еременко, Р. Я. Малиновского, К. К. Рокоссовского, В. И. Чуйкова и др.

Победа оказалась возможной в результате героического, самоотверженного труда советского тыла, сумевшего перестроить свою работу и обеспечить фронт всем необходимым для победы.

Историческое значение Сталинградской битвы заключается в том, что она положила начало коренному перелому в ходе Великой Отечественной войны и всей второй мировой войны. Поражение немецких армий на Волге заставило их ближайших союзников – Турцию и Японию – отказаться вступить в войну против СССР.

Одновременно со Сталинградской операцией советские войска развернули наступление на Ленинградском, Волховском, Центральном и Западном фронтах, в районе Северного Кавказа, Дона, Воронежа. Зимой 1942/43 г. на отдельных участках фронта враг был отброшен на расстояние до 700 км, освобождены многие города и населенные пункты Подмосковья, Курской, Воронежской, Ростовской и других областей, восстановлена хозяйственная связь между центральными и южными промышленными районами, прорвана блокада Ленинграда.

Пытаясь взять реванш за поражение на Волге и поднять резко пошатнувшийся престиж Германии, фашистское командование разрабатывало план летнего наступления 1943 г. Его целью являлось выравнивание линии фронта путем разгрома частей Воронежского и Центрального фронта и дальнейшее наступление в глубь страны и захват Москвы. Основным плацдармом боевых действий немцы избрали Курский выступ, вклинившийся в расположение фашистских войск между Белгородом – Курском – Орлом по линии Прохоровка – Сумы – Рыльск – Севск – Попыри. Удар предполагалось нанести между Белгородом и Орлом в направлении Курска.

Отсутствие второго фронта, который союзники не открыли и в 1943 г., дало фашистам возможность за счет армий, переброшенных с Запада, сконцентрировать на Восточном направлении 232 дивизии, т. е. больше, чем перед началом войны. В районе Курска было сосредоточено более 50 дивизий, поддержанных мощными танками типа «тигр», «пантера» и бронированными самоходными установками «фердинанд», которые должны были силой брони и огня осуществить прорыв. Советское командование приняло решение организовать глубоко эшелонированную оборону, измотать основные силы врага и после этого перейти в контрнаступление. 5 июля 1943 г. началось летнее наступление противника, которое было успешно отражено. 12 июля войска Западного и Брянского фронтов перешли в контрнаступление. О масштабах этой битвы свидетельствует то, что на отдельных участках сражалось до 1500 танков, не считая другой техники. 5 августа были освобождены Орел и Белгород, 23 августа – Харьков. 30 августа – Таганрог. В августе – сентябре были разбиты фашистские группировки под Смоленском, Новороссийском, в Донбассе. В боях под Новороссийском, особенно на «Малой земле», а затем и за освобождение Керчи сражалась 18-я десантная армия, начальником политотдела которой был Л. И. Брежнев, прошедший всю войну в рядах действующей армии. В конце сентября началось форсирование Днепра, где немцы создали «неприступный великий восточный вал», включавший в себя ряд мощных инженерных сооружений, который, однако, не выдержал стремительного прорыва наших войск. Войска Центрального, Воронежского, Степного, Юго-Восточного и Южного фронтов успешно вели наступательные операции, очищая левобережную Украину. 6 ноября 1943 г. был освобожден Киев. Большую роль в успехе летне-осеннего наступления наших войск сыграли партизанские отряды и помощь населения временно оккупированных районов.

Битва под Курском – один из важнейших этапов на пути к победе СССР над фашистской Германией. В результате победы советских войск под Курском произошел коренной перелом в ходе по только Отечественной, по и всей мировой войны, который проявился в изменении соотношения сил в пользу СССР, в результате героической деятельности Советской Армии, трудовых достижений тыла, подвига всего советского народа. Коренной перелом произошел как в работе советского тыла, так и в ходе военных действий. Промышленность страны обеспечила полный перевес Советской Армии в боевой технике, вооружении, снаряжении, боеприпасах. Битва на Курской дуге продемонстрировала полное преимущество Советской Армии и ее техники, показав, что в войне наступил коренной перелом, в результате которого немецкая армия была лишена возможности наступать. После Курской битвы Советская Армия продолжала стратегическое наступление по всему фронту, освободив две трети ранее захваченной врагом территории. Началось изгнание оккупантов из пределов нашей Родины. Значение этого периода связано с ростом международного авторитета Советского государства, с изменением позиции союзников Германии, дальнейшим распадом фашистского блока.

В конце октября 1943 г. в Москве была созвана конференция министров иностранных дел СССР, США и Великобритании, обсудившая вопросы, связанные с дальнейшим усилением антигитлеровской коалиции и послевоенными действиями по обеспечению безопасности. Союзники согласились в необходимости создания международного органа для поддержания мира после войны – Организации Объединенных Наций. С 28 ноября по 4 декабря 1943 г. состоялась конференция глав правительств СССР, США и Великобритании в Тегеране, где была достигнута договоренность об окончательном разгроме гитлеровской Германии. 1 мая 1944 г. было решено открыть второй фронт высадкой войск во Франции через Ла-Манш. Главы правительств подписали декларацию о наказании военных преступников за совершенные ими злодеяния.

Понравилась статья? Поделись ссылкой!

Источник статьи: https://www.sov.ru/history/vov/radical-change

Переломный момент в Великой отечественной войне (1942-1943 гг.).

Боевые сражения Второй мировой войны проходили на территории 40 стран при участии вооруженных сил 72 государств. Хотя, на начало основной фазы войны в 1941 году, Германия и её союзники имели самую сильную и хорошо оснащенную армию, но несколько переломных моментов в боевых действиях между СССР и фашистской Германией привели Третий рейх к поражению в войне.

Основные битвы, решившие исход войны

Первая битва, в которой Красная Армия одержала заметную победу, оказалось сражение за Москву.

Следующей была знаменитая Сталинградская битва. Немаловажной оказалась также танковая битва на Курской дуге.

Последнюю точку в этой череде военных успехов советских солдат поставила битва за Кавказ.

После этих успехов, советские войска начали медленное, но уверенное движение на Запад, которое должно было завершиться 2,5 года спустя полной победой.

В начале декабря 1942 года немецкими войсками принимались решительные усилия, для завоевания столицы нашей родины. Немецкое командование прекрасно осознавало, что падение Москвы подорвет боевой дух ожесточенно сражающихся советских солдат и откроет путь к победе немецкого оружия. Понимали это и советские военачальники и рядовые советские люди. Интересно, что исход этой битвы, во многом решили именно простые советские люди. 11 декабря конюх Иван Иванов завел фашистскую автоколонну в глубокий овраг, повторив подвиг своего тезки – Сусанина. А обычная учительница Елена Дорохова сообщила командованию Красной армии о передвижениях немецкой артиллерии.

Беспрецедентная в истории человеческих войн, битва на Курской дуге, в которой принимало участие больше 6000 танков и артиллерийских орудий, ясно показала, в чью сторону склоняется чаша весов. Самым известным стал бой 11 июля 1943 года под Прохоровкой. Открытое танковое сражение страшно даже представить, тем более участвовать в нем.

Его итогом стала победа советских танкистов и конец наступлению Германии и союзников, а начало наступления Красной армии. Эти сражения стоили жизни ок. 250 000 советских солдат и более 100 000 их противников.

Окружение под Сталинградом самой большой группировки немецких войск численностью почти 300 тысяч солдат и офицеров. Хотя все началось со страшной бомбардировки фашистской авиацией города 23 августа 1942 года, когда погибло около 40 000 человек, но концовка была за советскими солдатами. 31 января 1943 года был взят в плен фельдмаршал Паулюс и все, подчиненные ему войска. Среди них были танковая армия Паулюса, части Вермахта, 8-я армия Гарибольди, 2-я венгерская, 3-я и 4-я румынские армии и 369 хорватский полк.

Немногим раньше окончания Сталинградской битвы, 18 января 1943 года была прорвана 872-дневная блокада Ленинграда. А в январе-феврале – коренной перелом в Битве за Кавказ, закончившейся в итоге освобождением Новороссийска и Таманского полуострова.

Итоги побед Красной армии

Все же, центральным пунктом можно назвать именно Сталинградскую битву. Здесь, ценой огромных потерь, наши солдаты отстояли город, названный именем своего вождя и развернули ход войны в обратную сторону. После этого началось наступление советских войск по всем фронтам.

Можно заметить, что свою роль в переломе сыграли не только военные, но, и мирные граждане СССР, которые трудились на военных заводах по 12-14 часов в сутки, готовые отказывать себе во всем ради победы своей страны. Были среди них и женщины, и дети, и старики. Их самоотверженный труд стал залогом крепкого тыла для возрождающейся, обретающей силы и готовой к наступлению Красной армии. Свою лепту внесли и многочисленные партизанские отряды, которые подрывали мощь немецких войск в тылу.

Хотя впереди еще ожидали военные неудачи, такие как операция “Скачок” по освобождению Донбасса. Она проводилась в конце января-начале февраля 1943 года и закончилась тем, что немцы, используя значительный танковый перевес, перешли в контратаку и выбили советских военных с недавно занятых позиций. Так освобождение промышленного края пришлось отложить на 7 месяцев.

Уже в 1943 году переломный момент в войне перешел в уверенное наступление советских войск, освобождавших от врага один за другим советские города и села.

Надеюсь, что вам понравилась статья, если да, то ставьте лайк и подписывайтесь на канал, будет еще много интересного.

Оригинал статьи можете прочитать у меня на сайте:

Также вам могут быть интересны статьи:

Источник статьи: https://zen.yandex.ru//id/5c4f7761a91e8c00ac347005/perelomnyi-moment-v-velikoi-otechestvennoi-voine-19421943-gg-5cae068d9185c100b3b72224

Источник

Військові дії.

3. Початок корінного перелому в ході війни. Сталінградська битва. Другий період на радянсько-німецькому фронті охоплював дві кампанії: зимову 1942/43 р. і літньо-осінню 1943 Восени 1942 р. почався перелом у ході війни. До цього часу німецькі війська перейшли в наступ у напрямку Волги та Кавказу. 19 листопада 1942 почалася Сталінградська битва, в ході якої передбачалося розгромити німецькі війська на південному напрямку і поліпшити становище під Москвою і Ленінградом. У наступі брали участь війська Південно-Західного (командуючий М. Ф. Ватутін), Донського (командувач К. К. Рокосовський) і Сталінградського (командуючий А. 1. Єременко) фронтів.

У боях за Сталінград німецька армія втратила 700 тис. вбитими і пораненими, більше 1 тис. танків і 1,4 тис. літаків. Було взято в полон 91 тис. чоловік, у тому числі 24 генерали на чолі з генерал-фельдмаршалом Ф. Паулюсом.

У результаті Сталінградської битви стратегічна ініціатива остаточно перейшла в руки радянських Збройних Сил, ніж було покладено початок корінного перелому в ході другої світової війни.

В результаті загального наступу радянських військ у січні 1943 р. була прорвана блокада Ленінграда.

3. Завершення корінного перелому у війні. Курська битва. Влітку 1943 р. командування вермахту для заповнення втрат перекинуло на східний фронт понад дивізій 34, полегшивши дії англо-американських військ у Північній Африці та 1талії. Чергову стратегічну наступальну операцію (Цитадель) германське командування планувало провести в районі Курського виступу за участю 50 дивізій, з них 20 танкових і моторизованих чисельністю 900 тис. чоловік.

Активно готувалися до літньої кампанії та радянські війська. Ставка зосередила на Курській дузі потужну угруповання військ, перевершує по чисельності (1,3 млн. чоловік) сили противника. Радянське командування вирішило перейти до навмисною оборони з метою розгрому танкових угрупувань і переходу в контрнаступ. У проведенні контрнаступу брали участь війська Центрального фронту (командувач генерал К. К. Рокоссовський), Воронезького (командувач генерал М. Ф. Ватутін), Степового фронтів (генерал 1. С. Конєв). У ході Курської битви (5 липня – 23 серпня), яка поклала край стратегічної ініціативи німецьких військ, було звільнено Орел, Бєлгород, Харків.

У жовтні відбулися запеклі бої на р.Дніпро, що завершилися 6 листопада звільненням Києва (за героїзм при форсуванні Дніпра 2438 солдатів і офіцерів були визнані гідними звання Героя Радянського Союзу).

Партизанський рух. Вже в кінці червня-початку липня 1941 РНК і ВКП (б) прийняли постанову про організацію боротьби в тилу німецьких військ. На окупованій радянській території розгорнулася діяльність партизанських загонів (3500) і підпільних груп спротиву. Для військово-стратегічного керівництва партизанської боротьбою 30 травня 1942 був створений Центральний штаб партизанського руху на чолі з П.К. Пономаренко.

Активізувався з 1942 р. партизани своїми діями сковували значні сили ворога (в середині 1942 року – не менше 10% німецьких військ). Дієвої формою партизанської боротьби було так звана рейкова війна, під час якої партизани тільки з жовтня 1942 р. по березень 1943 здійснили 1,5 тис. диверсій на залізницях. Влітку 1943 німецьке командування було змушене збільшити до 25 кількість дивізій для охорони тилу. До осені 1943 р. було виведено з ладу понад 2 тис. км залізничних шляхів. У 1943 р. 24 партизана були визнані гідними високого звання Героя Радянського Союзу.

Радянський тил. Цілям забезпечення перемоги над німецько-фашистськими військами було присвячено роботу тилу в роки війни.

3. Мілітаризація промисловості. У 1942 р. була введена трудова мобілізація всього міського і сільського населення, що досяг 14 років, посилені заходи щодо зміцнення трудової дисципліни, робочий день був збільшений до 11 годин.

3. Важливою проблемою в умовах війни була масова евакуацію на схід великих промислових підприємств і мільйонів людей. Всього за роки війни були евакуйовані 2593 заводу і більше 10 млн. чоловік з прифронтових областей. Був здійснений переклад цивільного сектора промисловості на випуск військової продукції.

У 1942 році обсяг валової продукції промисловості зріс у 1,5 рази в порівнянні з 1941 р. З 1943 р. почався загальне піднесення виробництва. За роки війни радянська промисловість випустила 103 тис. танків і самохідних артилерійських установок, 112 тис. літаків, 482 тис. гармат, німецька відповідно – 46, 90 і 320 тис. Основний продовольчої базою в роки війни були райони Поволжя, Сибіру, Казахстану, Середньої Азії.

У серпні 1943 р. було прийнято Постанову РНК СРСР та ЦК ВКП (б) Про негайні заходи по відновленню господарства в районах, звільнених від німецької окупації.

Розвиток союзницьких відносин. У 1943 р. воєнні успіхи СРСР та інших держав антигітлерівської коаліції визначили процес розширення співробітництва країн – учасниць.

Союзницькі поставки за цей період не перевищували 4% від радянського промислового виробництва. Але по танках і літаках вони були дуже значні, складаючи відповідно 10 та 12%. Необхідних фронту і тилу автомобілів по ленд-лізу надійшло у пять разів більше, ніж було випущено вітчизняними заводами. Загальний обсяг продовольчої допомоги склав 4,3 млн. т. Всього було надано допомоги на взую суму 11 млрд доларів.

У той же час союзники зволікали відкриттю другого фронту в Європі. У листопаді 1943 р. відбулася Тегеранська конференція керівників трьох великих держав – Великобританії (У. Черчиль), США (Ф. Рузвельт), СРСР (Й. В. Сталін), на якій була досягнута домовленість про проведення операції Оверлорд з висадки союзницьких військ у Франції в травні 1944р., обговорювалися питання повоєнного облаштування світу (включаючи, визнання лінії Керзона в якості майбутньої кордону Польщі; згоду союзників на передачу СРСР Східної Пруссії з м.Калінінградом і анексію Прибалтійських держав).

Источник