Абсолютними ознаки перелому
Ознаками перелому є пошкодження структури і порушення цілісності кісткових тканин в скелеті людини. Перелом – це досить серйозна травма, викликана зовнішнім впливом, тиском на кістку, силою, що перевищує межі її міцності.
Причини
Причинами переломів можуть стати:
- транспортні аварії;
- попадання в завали різних порід;
- падіння з висоти;
- прямий удар;
- травма, пов’язана із заняттями спортом;
- перелом, викликаний втратою міцності кістки, в результаті захворювань.
Розрізняють механізми отримання травми. Це може бути поява перелому безпосередньо в місці дії сили (прямий) або розлом в близькості від місця тиску на кістку (непрямий). Травма часто здатна вивести на тривалий час звичного підвалини людини, позбавити його працездатності.
Ознаки
Симптоми перелому не завжди дають можливість точно встановити діагноз. У деяких випадках необхідна додаткова діагностика, допомагає його виявити. Невизначений характер ознак іноді призводить до помилкового діагнозу і у зв’язку з цим розрізняють абсолютні ознаки перелому (достовірні), які не викликають сумнівів у деформації цілісності кістки від тиску, і відносні (непрямі) – ті, що згодом діагностуються як забій.
Абсолютний ознака перелому кісток характеризується:
- яскраво вираженим протиприродним положенням кінцівок;
- рухливість кістки у характерному місці, на лінії пошкодження;
- своєрідним хрустким звуком (крепітацією) при русі;
- наявністю відкритої рани з помітно виділяється уламком кістки;
- зміною довжини кінцівки;
- втратою чутливості в шкірних покривах, викликаної розривом нервових стовбурів.
Якщо виявляються всі достовірні ознаки перелому або один з них, то можна з упевненістю діагностувати у хворого перелом.
Відносні симптоми переломів:
- больовий синдром на місці дії, особливо при русі травмованої кістки, а також при осьовому навантаженні (при переломі гомілки натиснути область п’яти);
- виник протягом короткого часу (від 15 хвилин до 2 годин) набряк місця перелому. Даний симптом не є точним, так як і удар може супроводжуватися набряком м’яких тканин;
- поява гематом. Не відразу виявляється на місці травми, при пульсації місця є ознакою триваючого підшкірного кровотечі;
- відсутність або зменшення рухливості пошкодженої кінцівки, повне або часткове обмеження функціонування травмованої або близько розташованої кістки.
Діагностуючи один з наведених симптомів не можна говорити про наявність перелому, оскільки вони також є і ознакою забиття.
Класифікація на абсолютні та відносні ознаки перелому допомагає, використовуючи знання симптомів, з повною точністю визначити, якому пошкодження схильний пацієнт, встановити ступінь тяжкості травми. При наявності непрямих ознак переломів необхідно додаткове рентгенівське обстеження, щоб встановити точний діагноз.
Види пошкоджень
Серед травм кістки можна визначити закритий або відкритий тип.
- До відкритого відноситься наявність розриву м’яких тканин уламком кістки, утвореним у результаті травми. При цьому переломі спостерігається кровоточива рана, через яку помітний уламок пошкодженої кістки.
- Закритий перелом характеризується відсутністю ушкоджень і ран, цілісності шкірних покривів.
Перелом може бути ускладнений зсувом одного або декількох уламків. Закриті переломи бувають одиничні, множинні і комбіновані. Відкриті – вогнепальними або без використання зброї.
По місцю розташування травми розрізняють:
- перелом всередині суглоба (епіфізарний), призводить до руйнування зв’язок суглоба, капсули;
- білясуглобовий (метафизарный);
- розлом кістки на середній ділянці (діафізарний).
За ступенем тяжкості бувають:
- типові;
- складні переломи.
До другого типу відносять пошкодження внутрішніх органів, сильна кровотеча, зараження інфекцією і т. д.
Зовнішні та внутрішні прояви
Ознаками перелому є:
- біль, що залежить від місця пошкодження кістки і знаходиться поблизу кількості нервових закінчень;
- набряклість – проявляється в короткий проміжок часу після травми і призводить до зміни, зглаженості контурів кінцівки в області травми;
- крововиливи, гематоми – у залежності від місця локалізації травми бувають – підшкірні, піднігтьові, міжм’язові, подфасциальные, поднадкостничные, внутрішньосуглобові;
- зміна контуру кістки верхньої або нижньої кінцівки – розмір її залежить від величини пошкодженої ділянки або кута зміщення кісткових уламків;
- порушення кровообігу і руху лімфи – відбувається при здавлюванні або розриві, що знаходиться поблизу великого кров’яного судини.
Перша допомога
Від правильності, умелости і грамотності надання першої допомоги при переломах залежить подальше якість життя травмованого пацієнта. Перше, що необхідно зробити свідку події – викликати бригаду «Швидкої допомоги», потім провести знеболення області травмування з допомогою препаратів місцевої або загальної анестезії.
При відкритому переломі кістки необхідно зупинити крововтрату і усунути за допомогою стерильної серветки попадання інфекції в рану.
Наступним етапом є знерухомлення (іммобілізація) пошкодженої кінцівки за допомогою підручних або спеціальних засобів. Доставка пацієнта до лікувального закладу.
Лікування
Лікування переломів здійснюється двома способами:
- з проведенням хірургічної операції;
- або консервативно.
Консервативне лікування включає щільне зіставлення кісткових відламків (репозицію). При цьому методі відбувається знеболювання ділянки травми, і лікар встановлює на вихідне природне місце зміщені пошкоджені кісткові тканини. Потім відбувається закріплення і знерухомлення кінцівки за допомогою спеціальних засобів, які служать надійною фіксацією, не приводить до різних ускладнень і дискомфорту пацієнта.
Хворий не може включитися в процес реабілітації і долучитися до виконання активних дій. Для цього потрібен деякий час.
До способів фіксації відносяться:
- пов’язки, лангеты з гіпсу;
- утримуючі шини;
- скелетне витяжіння і т. д.
При показаннях до оперативного втручання необхідно стабілізувати загальний стан хворого, нормалізувати роботу внутрішніх органів. В процесі операції лікар через хірургічний надріз відновлює цілісність кістки, очищає м’які тканини від можливо утворилися осколків, фіксує кістку за допомогою металевих конструкцій – спиць, болтів, пластин.
Доктором призначаються спеціальні препарати, що містять кальцій, сприятливо впливають на утворення кісткової мозолі і сприяють швидкому загоєнню тканин. На прохання пацієнта, заснованої на його відчуттях, лікар призначає знеболюючі препарати, а також протизапальні мазі і креми.
Реабілітація
Існує маса методів відновлення функцій травмованої кістки, до них відносяться:
- лікувальна фізкультура;
- масаж;
- збалансоване харчування;
- санаторно-курортне лікування.
Під спостереженням лікаря-реабілітолога проходять заняття з реабілітації пацієнта згідно з індивідуально розробленим планом і необхідного в конкретному випадку комплексу вправ. Раціон харчування хворого в цей період повинен бути збагачений продуктами, які містять кальцій – молоко, сир, яйця, сир і т. д.
Наслідки
Діагностується перелом за допомогою рентгенографії, яка допомагає визначити дефект кістки, контур перелому, напрямок зміщення кісткових відламків, побачити вогнище локалізації травми. При ускладнених переломах для визначення точного діагнозу застосовують МРТ або комп’ютерну діагностику. Це дозволяє лікарю визначити складність перелому і стан, які знаходяться поблизу суглобів, визначити наявність внутрішніх розривів у м’яких тканинах. Це допоможе призначити найбільш ефективне лікування пацієнта.
В іншому випадку, неправильне або неточне діагностування може призвести до ускладнень або неприємних наслідків, тягне появу неправильного зрощення відламків і провідним до повторного відновлення пошкоджених кісток, а також утворення несправжніх суглобів і виникненню інфекцій у пошкоджених м’яких тканинах. Дані показники згодом призведуть до обмеженого способу життя травмованого пацієнта.
Процес одужання пацієнта з переломом кістки скелета багато в чому залежить від його настрою і точності виконання призначень лікаря. Лише в цьому випадку можлива повна і швидка реабілітація, нормалізація загального стану, відновлення втрачених функцій кістки, відновлення працездатності.
Источник
Травматологія 01 Березня 2018 865 Коментарі Вимкнено до Абсолютні та відносні ознаки переломів: пам’ятка щодо діагностики
Діагностика травм проводиться на місці події
Перелом кістки – це повне або часткове руйнування її цілісності. Може розвиватися як при сильному навантаженні (травмі), так і внаслідок обмінних захворювань, при яких порушується міцність кісткової тканини.
Якщо в деяких випадках факт патології очевидна і не викликає сумнівів, то в інших вона вимагає ретельної діагностики. Абсолютні та відносні ознаки переломів ми постараємося виділити в нашому огляді і відео в цій статті.
Зміст статті
- Трохи історії
- Класифікація
- Ознаки патології
- Відносні (непрямі)
- Абсолютні (достовірні)
- Діагностика переломів у стаціонарі
Трохи історії
Перелом кістки – досить поширений вид травм. Проблема лікування цієї патології має велике значення як для окремого індивіда, так і для соціуму в цілому.
Практично у всіх людських цивілізаціях була присутня професія «костоправа» – спеціаліста, який займався відновленням поламаних кінцівок у людей і тварин.
Лікування травм – найдавніша з галузей медицини
Це цікаво. В результаті дослідження останків 36 неандертальців зі зламаними кінцівками було встановлено, що неефективне лікування отримали лише 11 з них. Це говорить про достатній рівень медичної допомоги при переломах навіть у первісному суспільстві.
На сьогоднішній день загальні принципи лікування кісткових травм схожі з тими, які використовувалися ще в часи античності. Однак сучасна хірургія дозволяє успішно відновлювати фізіологічну структуру кісток при складних травмах.
Класифікація
Існують кілька параметрів, за якими можна ділити переломи. Основні способи класифікації патології представлені в таблиці нижче.
Таблиця: Поширені класифікації переломів:
Види пошкодження кісток
Зверніть увагу! Особливо небезпечні переломи в літньому віці. Вони можуть розвинутися при значно меншій зовнішньої навантаженні і гояться значно довше.
Ознаки патології
У медицині виділяють відносні і абсолютні ознаки перелому. Якщо перші є орієнтовними і лише дозволяють запідозрити наявність кісткової травми, то другі підтверджують клінічний діагноз. Всі їх можна перевірити на місці отримання травми.
Відносні (непрямі)
До відносним ознаками переломів відносяться:
Посилення болю в місці пошкодження при спробі створити осьову навантаження. Наприклад, постукування по п’яті викличе різкий біль в нозі при переломі гомілки.Порушення функцій. Будь навантаження на ушкоджену частину тіла стає неможливою, а рухливість зламаної руки або ноги різко скорочується.Набряк – через деякий час з’являється в місці перелому. Цей симптом не має великої діагностичної цінності.Гематома – виникає в зоні ушкодження.
Сильна біль – одна з ознак патології
Ходити зі зламаною ногою не вийде
На фото добре помітний набряк ноги потерпілого
Гематома – частий супутник травм
Важливо! Пульсуюча гематома – небезпечний ознака, що свідчить про триваючому кровотечі.
Абсолютні (достовірні)
До абсолютним ознаками перелому кісток належить:
- патологічне зміна форми, неприродне розташування кінцівки;
- патологічна рухливість: рука або нога може згинатися там, де немає суглоба;
- крепітація (специфічний хрускіт) – відчувається рукою при дослідженні зони ушкодження;
- візуалізація кісткових відламків в рані.
Тут сумнівів у діагнозі не виникає
Діагностика переломів у стаціонарі
Незважаючи на те, що достовірні і відносні ознаки переломів вже дозволяють поставити діагноз, після надання невідкладної допомоги потерпілого слід доставити у найближчий травматологічний пункт, де його огляне лікар.
При підозрі на пошкодження кістки медична інструкція передбачає проведення рентгенівського дослідження, яке є стандартним методом діагностики перелому і дозволяє точно встановити локалізацію, вид і інші особливості патології.
При цьому «правильна» (цінна з діагностичної точки зору) рентгенограма повинна відповідати наступним умовам:
- наявність на знімку двох суглобів вище і нижче області пошкодження;
- створення зображення у двох проекціях – прямій і боковій.
Ціна рентген-дослідження кінцівки у приватній клініці коливається від 1500 до 2000 р.
Тільки в цьому випадку дослідження можна вважати повноцінним і адекватним, а можливість діагностичної помилки – мінімальною.
Таким чином, описані вище ознаки перелому допоможуть діагностувати патологію безпосередньо на місці події. Незважаючи на те, що відносні симптоми визначаються і при інших травмах (ударах, вивихах та ін), в поєднанні з абсолютними (або навіть за їх відсутності) вони можуть свідчити про розвиток перелому. Весь комплекс ознак допомагає встановити вірний діагноз, який підтверджується рентгенографією.
| Класифікація | Види | Етіологічна (причини виникнення) | Травматичні (екзогенні) | Патологічні (ендогенні) – викликані різними захворюваннями, при яких міцність кістки знижується, і виникають при мінімальному зовнішньому впливі | За ступенем тяжкості | Неповні:
| Повні:
| За формою та напрямом пошкодження | Поперечні | Поздовжні | Розтрощення | Скалкові | Косі | Клиновидні | Гвинтоподібні | Компресійні | По цілісності м’яких тканин і шкіри | Закриті | Відкриті | По локалізації в межах кістки | Діафізарні | Епіфізарні | Метафизарные | За течією | Неускладнені | Ускладнені:
|
Источник
До абсолютних відносяться наступні симптоми:
1.наявність кісткових уламків у рані;
2.патологічна (не природна) рухомість кінцівки;
3.скорочення чи деформація кінцівки;
4.порушення цілісності кісти, що визначається на основі рентгенологічних
досліджень.
Відносними ознаками є:
1.припухлість і крововилив у зоні травми;
2.відчуття болю в зоні перелому при навантаженні по осі кінцівки,
порушення її функції;
Симптомами закритих ушкоджень суглобів є наступні:
1.порушення форми суглоба внаслідок нагромадження крові в порожнечі чи
2.посиніння і зсув уламків;
3.біль у суглобі під час руху;
4.обмеження властивих даному суглобу активних і пасивних рухів;
5.патологічна нерухомість, не властива даному суглобу.
При відкритих ушкодженнях може мати значення розміщення рани. Наявність
у рані кісткових уламків із суглобними поверхнями, при витіканні
синюватої рідини та деформація контурів суглобів, вважаються абсолютними
ознаками їх вогнепального поранення.
Травматичним вивихом називається повне роз’єднання суглобних кінців двох
об’єднаних кісток із розривом капсули і зв’язку. Частковий зсув
суглобних поверхонь називається підвивихом. У випадку поранення шкіри і
капсули суглоба вивихи називають відкритими. Травматичні вивихи
конкретних суглобів вимагають у діагностиці даного виду ушкоджень
ретельного індивідуального підходу при обстеженні пацієнта з
обов’язковим рентгенологічним дослідженням.
Важливим лікувальним заходом при травмах опорно-рухового апарату є
іммобілізація.
Пошкодження плечового суглоба.
Забій плечового суглоба. Характеризується пошкодженням м’яких тканин в області плечового суглоба внаслідок дії травмуючого агента (прямого чи непрямого). Він характеризується болючістю в області пошкодження, набряком, наявністю крововиливів, порушенням функції в плечовому суглобі.
Пошкодження обертаючої (ротаторної) манжети плечового суглоба. Виникає внаслідок травми та являє собою розрив або частковий надрив передньо-зовнішньої частини капсули, через яку проходять сухожилки м’язів. Характеризується зазвичай лише болючістю в області плечового суглоба.
Діагноз ставиться на основі клінічних обстежень та додаткових інструментальних методів дослідження: УЗД, МРТ.
Лікування – оперативне, здійснюється двома способами: відкрито через розріз та артроскопічно під контролем відеокамери, що вводиться в плечовий суглоб. Метою оперативного втручання є відновлення пошкодженої частини обертальної манжети, тобто її фіксація “анкерами” (якорями).
Імпіджмент синдром плечового суглоба. Синдром, що характеризується “зіштовхуванням” двох поверхонь плечового суглоба за рахунок кісткових або інших розростань, вільних кістково-хрящових тіл плечового суглоба, або виникає за рахунок защемлення сухожилків пошкодженої обертаючої манжети плечового суглоба. Характеризується болючістю, що посилюється при піднятті руки догори, інколи біль супроводжується хрускотом, туго рухомість в суглобі, обмеження об’єму рухів в плечовому суглобі.
Лікування – оперативне: відкрито через розріз та артроскопічно під контролем відеокамери, що вводиться в плечовий суглоб. Метою оперативного втручання є відновлення пошкодженої частини обертальної манжети, якщо це є причиною, або видалення кістково-хрящових розростань, вільних кістково-хрящових тіл суглоба.
Адгезивний капсуліт. Виникає внаслідок запалення капсули плечового суглоба та синовіальної оболонки, що вистилає порожнину суглоба, що призводить до її зморщення, це в свою чергу спричинює біль, обмеження рухів в плечовому суглобі. Етіологія захворювання повністю невідома, розвитку захворювання сприяє запальні процеси капсули суглоба.
Лікування консервативне – протизапальна терапія, або при її неефективності – оперативна лікування: відкрито або артроскопічно. Метою оперативного втручання є розсічення злук, що стягують капсулу.
Вивихи в ліктьовому суглобі
При вивихах в області ліктьового суглобу необхідно проводити невідкладне вправлення. Після цього накладається гіпсова пов’язка терміном в 4-6 тижнів. При рецидивах вивиху, вираженій нестабільності в області ліктьового суглобу необхідно проводити оперативне лікування.
Вивихи в ліктьовому суглобі одні з найбільш частих, уступають по частоті тільки вивихам плеча і фаланг пальців.
Пошкодження ліктьового суглоба складають 15-20% всіх переломів верхньої кінцівки. Вони бувають внутрішньо- і позасуглобовими.
До внутрішньосуглобовим переломів відносяться черезнадмищелкові переломи, Т – і У-образні переломи виростків, переломи головчастого піднесення, блоку плечової кістки, головки і шийки променя, ліктьового і вінцевого відростків. До позасуглобових пошкоджень відносяться відриви внутрішнього і зовнішнього надмищелків, метафізарні переломи плеча, коли площина зламу проходить вище ямки ліктьового виростка.
Захворювання в області ліктьового суглобу:
Латеральний епікондиліт
До латерального виростка плечової кістки прикріпляються сухожилки розгиначів пальців, променевий та ліктьовий розгинач зап’ястя.
Медіальний епікондиліт
До медіального виростка плечової кістки прикріпляються сухожилки променевого та ліктьового згинача зап’ястя, поверхневого згинача пальців, довгого згинача великого пальця.
Внаслідок надмірного функціонального перевантаження, травм та постійних мікротравм, в даних місцях може виникати запалення, що призводить до болю і порушення функції.
Лікування полягає в розвантаженні даного сегменту, адекватній протизапальній терапії. При вираженому больовому синдромі та при відсутності ефекту виконують блокади в область медіального чи латерального виростків.
Бурсит ліктьового паростка
Слизова сумка знаходиться під шкірою в місці прикріплення трьохголового м’язу плеча. Бурсит зустрічається у людей значної фізичної праці, що виникає внаслідок хронічного перенапруження трьохголового м’язу плеча. При бурситі стінки слизової сумки потовщуються, в її порожнині скопичується ексудат.
Лікування, як правило, консервативне. При рецидиві захворювання виконується тотальна бурсектомія, що полягає в повному видаленні слизової сумки.
Захворювання в області променево-запястного суглобу:
Стілоідіт променевої кістки, що виникає внаслідок запалення в місці прикріплення плече-променевого м’яза.
Стілоідіт ліктьової кістки або стенозуючий лігаментит п’ятого фіброзного каналу тильної поперечної зв’язки.
Лікування полягає в розвантаженні, знеболюючій та протизапальній терапії. При відсутності ефекту використовують блокади в область шиловидного відростку променевої чи ліктьової кісток.
3.Хвороба де Кервена – стеноз першого фіброзного каналу при асептичному запаленні сухожилків короткого розгинача та довгого відвідного м’язу першого пальця кисті. Виникає обмеження розгинання першого пальця.
Лікування, як правило, консервативне. При відсутності ефекту виконується оперативне лікування, що дозволяє відновити безболісні рухи першого пальця в повному обсязі.
Синдром карпального каналу – компресійна нейропатія серединного нерва, що виникає внаслідок гіпертрофії поперечної зв’язки долоні. Проявляється біллю та порушенням чутливості в першому, другому, третьому пальцях кисті.
Ульнарний синдром зап’ястя (Синдром Гуйона) – компресійна нейропатія долонної гілки ліктьового нерва. Проявляється біллю та порушення чутливості в області четвертого, п’ятого та частково третього пальців кисті.
Источник